Постанова Харківський апеляційний суд № 953/1150/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/1150/25 Головуючий І-ї інстанції Єфіменко Н.В. Провадження № 33/818/33/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Гури В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Мельніка Р.В. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 27 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - ВСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 21 січня 2025 року о 22 год. 31 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом проведеного огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» тест №2941, результат позитивний, 0.51 проміле, та висновком №191 лікаря-нарколога КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А), згідно якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.9а ПДР України. Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Мельнік Р.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що був порушений порядок огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу (газоаналізатора) на місці зупинки ТЗ. Так, у даному випадку газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» був доставлений на місце події іншим екіпажем патрульної поліції та був відкритий до початку тестування, що в свою чергу, викликає сумніви щодо його справності та правильності показань. Також, поліцейськими не був проведений контрольний замір навколишнього повітря перед тестуванням, що є обов`язковою процедурою для виключення впливу сторонніх факторів. Крім того, огляд ОСОБА_1 у КНП ХОР ОКНЛ проводився особами, які були одягнені у спортивний одяг замість встановленого медичного спецодягу, що ставить під сумнів їх кваліфікацію та законність проведеного огляду. При заборі крові було порушено санітарно-епідеміологічні норми, а саме: не використовувалися стерильні рукавички, що є порушенням п.1.8, п.2.9 та п.2.13 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до закладів охорони здоров`я» (ДСанПіН 2.2.2.022-99) та вимоги наказу МОЗ України №325 від 29.12.2000 р. «Про затвердження правил проведення медичних маніпуляцій», згідно з яким забороняються забір крові без засобів індивідуального захисту. Мотиви суду ОСОБА_1 та її захисник адвокат Апазіді К.Ю., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (довідки про доставку судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», а.с. 73, 74), до апеляційного суду не з`явились, подали заяви про відкладення судового розгляду у зв`язку із неможливістю ОСОБА_1 прибути до суду через погіршення стану її здоров`я та необхідністю проходження нею консультації у лікаря-кардіолога 01.07.2026 року о 12 год. 00 хв. (а.с. 76-77, 78-79) Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції неодноразово були призначені судові засіданні у вказаній справі, зокрема, на 16.07.2025 року, на 17.09.2025 року, на 24.12.2025 року, на 04.03.2026 року та на 01.07.2026 року. При цьому, тричі судовий розгляд відкладався саме за клопотаннями ОСОБА_1 та її захисника. Разом із тим, апеляційний суд враховує, що 04.03.2026 року адвокат Апазіді К.Ю. ознайомився з матеріалами справи, отримав копії відеоматеріалів (а.с.57, зворот). Таким чином, у сторони захисту було вдосталь часу, щоб сформувати правову позицію, узгодити її із своєю підзахисною, викласти свої пояснення та заперечення принаймні у письмовому виді. Також, слід зауважити, що копія медичного направлення, додане до клопотання ОСОБА_1 , та яким вона обгрунтовує необхідність відкладення судового розгляду у зв`язку з необхідністю проходження консультації у лікаря-кардіолога саме 01.07.2026 року о 12 год. 00 хв., взагалі не містить інформації щодо конкретних дати та часу візиту до лікаря. За його змістом, направлення № 1701-2072-8321-7141, видане лікарем загальної практики сімейним лікарем ОСОБА_2 щодо консультації кардіолога, є плановим, а не ургентним, та дійсне з 25.06.2026 року по 25.06.2027 року. (а.с.77) Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та її захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді. Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.) Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та її захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 21 січня 2025 року о 22 год. 31 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Acura TLX», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом проведеного огляду на місці зупинки та за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» тест №2941, результат позитивний, 0.51 проміле, та висновком №191 лікаря-нарколога КНП ХОР ОКНЛ (м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А), згідно якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 227711 від 22.01.2025 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - тестуванням на алкоголь до протоколу №2941 від.21.01.2025 року, проведеного на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» щодо ОСОБА_1 , результат тесту 0,51 проміле; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого огляд ОСОБА_1 був проведений за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» у зв`язку з виявленими у неї ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови; результат огляду на стан сп`яніння 0,51 проміле; - висновком КНП ХОР «ОКНЛ» №191 від 21.01.2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; - рапортом інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Черняка В. від 22.01.2025 року, щодо події з зазначенням часу, обставин та підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та її зупинку співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» слід зазначити наступне. Так, порядок проходження оглядну на стан алкогольного сп`яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п.2 розділу І Інструкції). Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п.3 розділу І Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є ознаки, перелічені у п.4 розділу І Інструкції. Згідно з п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктом 7 Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).Відповідно до п.15 Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Як зафіксовано відеозаписом події, що мала місце 21.01.2025 року, після виявлення поліцейськими у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, про які їй було повідомлено, та запропоновано останній пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що та погодилась. Результат проведеного огляду виявився позитивним 0,51 проміле. З результатом проведеного огляду ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши при цьому, що того дня близько 15 год. 00 хв. вживала лише корвалол та тому подібне через хворобу матері, яка перебуває у лікарні, та виявила бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. При цьому, як убачається з вказаного відеозапису, в противагу аргументам захисника, трубка для газоаналізатора, яку поліцейський надав ОСОБА_1 для проходження огляду, одноразова, у прозорому поліетиленовому пакуванні. Водночас, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року. Міжповірочний інтервал (підчас якого проводиться калібровка) для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 (один) рік. Таким чином, відомості проведеного огляду (роздруківка принтера Drager Mobile Printer, серійний заводський № ARСС-5022 тесту №2941), що здійснений 21.01.2025 року о 22 год. 42 хв. за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» серійний заводський № ARHF 0024 під час проведення огляду ОСОБА_1 є належним доказом, відповідно до якого було встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі становить 0,51 проміле. А тому, доводи захисника щодо того, що поліцейськими не був проведений контрольний замір навколишнього повітря перед тестуванням, що є обов`язковою процедурою для виключення впливу сторонніх факторів, не є слушними. Крім того, факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а ПДР України (знаходження в стані сп`яніння) встановлений на підставі медичного висновку КНП ХОР «ОКНЛ» №191 від 21.01.2025 року, згідно якого остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Посилання захисника на порушення санітарно-епідеміологічних норм співробітниками медичної установи під час огляду (відсутність форми, рукавичок) не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення та жодним чином не спростовує правильність висновків суду. Водночас, як убачається з відеозапису події, співробітниці лікарні при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння одягнуті у медичну форму, однак, кожна з них має поверх флісову кофту в тон форми (відповідно, сірого і білого кольору). Крім того, під час спілкування з медперсоналом, ОСОБА_1 не заперечувала факт вживання алкогольних напоїв (шампанського) напередодні дня події, та лікарських засобів («Гідазепам», Корвалол у виді трав`яної настоянки). При цьому, зазначила, що вказані препарати вживає часто, напротязі досить тривалого часу та у значній кількості, не за призначенням лікаря, обумовлюючи це хворобою матері, яка перебуває у лікарні. За таких обставин, доводи апелянта в цій частині є цілком безпідставними, та відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргузахисника Мельніка Р.В. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 27 березня 2025 року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик