Постанова 4801 № 127/7493/24

Справа № 127/7493/24 Провадження № 33/801/477/2024 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 1831 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він не сплатив на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , згідно судового наказу по справі № 127/15138/23, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 12 червня 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та станом на 31 січня 2024 року становить 26 005,45 грн. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП доведена належними та допустимими доказами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не досліджено докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення; протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, оскільки містить невірні відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відтак є недопустимим доказом; заборгованість зі сплати аліментів утворилась через його необізнаність про відкриття виконавчого провадження та відсутність вірних реквізитів для їх сплати; сукупний розмір аліментів утворився за п`ять місяців, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до частин першої, другої до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З аналізу наведеної вище норми слідує, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. Відтак на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення статтею 278 КУпАП покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи. Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02). Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності. Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП обґрунтовується, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 72400966/38 від 27 лютого 2024 року. Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюком М. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/15138/23, виданого 12 червня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , 24 лютого 2014 року, у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів сукупно перевищує суму платежів за шість місяців і станом на 31 січня 2024 року становить 26 005,45 грн, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 1831 КУпАП. При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності указано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Крім того, главою 19 КУпАП встановлено, що протокол складається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Присутність особи при складанні протоколу є обов`язковою. КУпАП не передбачає можливість складання протоколу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Подальше надіслання копії протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може слугувати підставою для складання протоколу у відсутності цієї особи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. За змістом статті 256 КУпАП при складанні протоколу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має безумовне право ознайомитися зі змістом протоколу, а також зі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмовлення від його підписання. Відповідно до пункту 4 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МУЮ від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі складання протоколу в органі державної виконавчої служби або офісі приватного виконавця, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується для складання та підписання протоколу. У виклику зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Виклик вважається належним чином врученим, якщо надісланий за адресою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто. У разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у виклику час виконавець складає відповідний акт, який додається до протоколу. З матеріалів справи слідує, що протокол про адміністративне правопорушення складено головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюком М. О. у відсутність ОСОБА_1 . Доказів отримання ОСОБА_1 виклику державного виконавця № №11656/22.1-35 від 19 лютого 2024 року про необхідність з`явитись до виконавця на 26 лютого 2024 року о 10:00 год для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 1831 КупАП матеріали справи не містять. Відтак уповноваженою особою були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП та розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень та при складанні протоколу допущено істотні порушення щодо оформлення матеріалів та права на захист ОСОБА_1 . Указані недоліки протоколу залишились поза увагою суду першої інстанції. Відтак висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП обґрунтовано неналежним доказом, що є суттєвим порушенням норм адміністративного закону. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20 вересня 2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише у межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Апеляційний суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Отже у порушення вимог статті 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, то винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1831 КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 1831 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ