LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801127/12263/21

від 18.08.2021 ·

Справа № 127/12263/21 Провадження № 33/801/632/2021 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Зубаня О. О., державного виконавця Центрального відділу державної вико-навчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Мі-ністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Шумер О. В., переглянувши справу в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року про притягнення до ад-міністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, уро-дженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 183-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2021 року № 57873912, складеного головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Він-ниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Шумер О. В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/10996/18, виданого 04 грудня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на користь стягувачки, що призвело до заборгованості, сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за шість місяців та становив 29578,00 гривень. Адміністра-тивна відповідальність за дане правопорушення передбачена частиною першою статті 183-1 КУпАП. Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного право-порушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, на нього накла-дене адміністративне стягнення у виді виконання 120 годин суспільно корисних робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454,00 гривні судового збору. Не погоджуючись з постановою судді суду першої інстанції від 22 червня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, адже жодних повісток та процесуальних документів він не отримував, а копія постанови суду отримана ним лише 26 липня 2021 року. Також скаржник просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_3 вважає оскаржувану постанову незаконною, винесеною за неналежного дослі-дження обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. У скарзі звернута увага на розгляд справи судом без участі скаржника, за його відсут-ності, що суперечить нормам статті 268 КУпАП. Аналізуючи положення частини пер-шої статті 183-1 КУпАП, ОСОБА_1 вважає, що обов`язковою умовою настан-ня відповідальності за цією статтею є обізнаність особи про пред`явлення виконавчо-го документу до примусового виконання та наявність обов`язку сплачувати аліменти. Однак суд першої інстанції дані обставини не досліджував, скаржник не знав про іс-нування виконавчого провадження, а коли дізнався, то одразу погасив існуючу забор-гованість у повному обсязі. Крім того ОСОБА_1 зазначає, що на даний час працевлаштувався і накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільних ро-біт призведе до втрати ним роботи. Згідно норм статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений органом, правомочним розгля-дати скаргу. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 як особи, яка притягнута до адміністра-тивної відповідальності, його захисника адвоката Зубаня О. О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши наявні в ній докази, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року підлягає задоволенню. Апе-ляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністра-тивні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обста-вин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення вико-нання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчинен-ню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання гро-мадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопо-рушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку ор-ган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопо-рушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмініс-тративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді спра-ви про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинене ад-мін-стративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає во-на адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне за-стосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхи-лення їх місцевим судом. Згідно з пунктом другим частини восьмої цієї статті за на-слідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати поста-нову та закрити провадження у справі. З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушнення від 19 квітня 2021 року № 57873912, складеного головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управлін-ня Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Шумер О. В., при примусовому вико-нанні виконавчого листа № 127/10996/18, виданого 04 грудня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь стягувачки, що призвело до заборгованості, су-купний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за шість місяців та стано-вить 29578,00 гривень, що передбачає адміністративну відповідальність за частиною першою статті 183-1 КУпАП. Суд першої інстанції, розглядаючи дану адміністративну справу, дослідивши та проаналізувавши її матеріали, проаналізувавши наявні в ній докази, дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються визначеним у протоколі складом правопору-шення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП. Суд врахував фактичні обставини справи, особу порушника та ступінь його вини. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 22 червня 2021 року. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 наголошував на своїй необізнаності щодо наявності виконавчого провадження, а також наявності у нього обов`язку зі сплати заборгованості по аліментах. Однак такі доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують. На задоволення клопотання скаржника на запит апеляційного суду головним дер-жавним виконавцем Центрального ВДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегі-онального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Шумер О. В. надані копії матеріалів виконавчого провадження № 57573912 з примусового виконання ви-конавчого листа № 127/10996/18, виданого Вінницьким міським судом Вінницької об-ласті 04 грудня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його доходу, але не мен-ше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. З матеріалів виконавчого провадження безспірно убачається, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо наяв-ності у нього обов`язку по сплаті аліментів та їх розмір, зважаючи, що до березня 2020 року з його заробітної плати за офіційним місцем працевлаштування здійсню-валися відповідні відрахування, що неможливо заперечити. Надалі ОСОБА_1 у вересні 2020 року особисто сплачені матері дитини ( стягувачці ) кошти у роз-мірі 5000,00 гривень, що зараховані державним виконавцем у рахунок сплати алі-ментів. Належить звернути окрему увагу на те, що у липні 2021 року ОСОБА_1 повністю погашена заборгованість зі сплати аліментів. Разом з тим з матеріалів спра-ви, нявних у ній доказів, убачаються неспростовані ОСОБА_1 обставини щодо наявності у нього на час складання державним виконавцем протоколу про адмі-ністративне правопорушення боргу по сплаті аліментів на утримання своєї неповно-літньої дитини за період більш як шість місяців у сумі, яка станом на березень 2021 року, час складення, як уже зазначалося, протоколу про адміністративне правопору-шення становила 29578,00 гривень. Посилання скаржника на неповідомлення його як платника аліментів судом пер-шої інстанції про дату та час розгляду справи стосовно нього спростовуються матері-алами адміністративної справи. З протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2021 року № 57873912 убачається зазначення адреси фактичного місця про-живання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Дана адреса вказана скаржником й у його апеляційній скарзі. Оскільки дані фактичні обставини самим ОСОБА_1 не спростовані, то однозначно не можна стверджувати про порушення судом порядку його викликів у судові засідання за вказаною адресою. Такий мотив апеляційної скарги та не може бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду головний державний виконавець Цен-трального відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управ-ління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Шумер О. В. підтримала свою ж по-зицію щодо правильності та об`єктивності складання нею 19 квітня 2021 року віднос-но ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 183-1 КУпАП, оскільки на той час мали місце обставини, що не могли залишатися поза увагою ДВС через невиконання рішення суду по сплаті аліментів на утримання батьком власної дитини. Крім цього стягувачка аліментів неодноразово зверталася в ДВС з приводу несплати ОСОБА_1 аліментів на її користь, вимагала вжиття до боржника відповідних заходів впливу. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав лю-дини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов-язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має вико-нати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від ха-рактеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лю-того 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодав-ства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наяв-ності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявни-ком ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення су-дом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального пра-ва. Мотиви особи, котра подала апеляційну скаргу, не спростовують правильний вис-новок судді суду першої інстанції, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адмі-ністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного, вимогу апеляційної скарги про необхідність скасування оскаржуваної постанови апеляційний суд визнає необґрун-тованою та не знаходить законних підстав для її задоволення. У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов`язок національного суду пе-реконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були спра-ведливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав лю-дини від 09 червня 2005 року ), так і в справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 бе-резня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справед-ливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту осново-положних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповід-ного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунту-вання рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, N 63566/00, § 23, Європейсь-кий суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ). З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об-єктивних підстав для скасування правильної, умотивованої та справедливої постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року про при-тягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною пер-шою статті 183-1 КУпАП. Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 ро-ку в адміністративній справі № 127/12263/21 щодо нього за частиною першою статті 183-1 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 183-1 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»