Постанова 4801 № 127/8498/21

Справа № 127/8498/21 Провадження № 33/801/681/2021 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Бондарчука В. В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бондарчука Вадима Володимировича на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого у ТОВ «Твори Фантазуй Дій», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 183-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 березня 2021 року № 51791218/19, складеного державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіональ-ного управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Жовмір Ю. П., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/130/327/2014, виданого 05 травня 2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на користь стягувачки, що призвело до заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців за період з 05 березня 2014 року по 01 березня 2021 року та становить 192031,51 гривню. Адміністративна відповідальність за дане правопорушення передбачена частиною першою статті 183-1 КУпАП. Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністратив-ного правопорушення, передбаченого за частиною першою статті 183-1 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді виконання 120 годин суспільно корисних робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454,00 гривні судового збору. Не погоджуючись з постановою судді суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Бондарчук В. В. оскаржує її в апеляційному порядку. Одночасно скаржником подане клопотання про поновлення строку на апеля-ційне оскарження, мотивоване тим, що ОСОБА_1 випадково дізнався про наявність оскаржуваної постанови суду, копія цієї постанови йому не направ-лялася. 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся за правовою допомо-гою. З матеріалами справи адвокат ознайомився лише 06 серпня 2021 року, відтак просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати оскаржувану постанову, яка, на його думку, є необгрунтованою, такою, що не відповідає матеріалам справи, вимогам закону, прийнята із значними порушеннями процесуальних норм. Провадження у справі адвокат просить закрити у зв`язку з відсутністю складу в діях підзахисного адміністративного правопорушення. Захисник зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначені відомості про особу, а саме про те, що ОСОБА_1 з 25 серпня 2020 року офіційно працює у ТОВ «Твори Фантазуй Дій» на посаді менеджера зі збуту. Крім того, державним виконавцем не зазначе-но про відрахування з лютого 2021 року аліментів із заробітної плати ОСОБА_1 . Так у протоколі відсутні будь-які підписи ОСОБА_1 , його пояснення, цей протокол поштою йому не направлявся. Окремо адвокат звертає увагу на розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , неповідомлення його про розгляд справи. Згідно норм статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністра-тивне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її вине-сення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений органом, правомочним розглядати скаргу. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 як особи, яка притягнута до адмі-ністративної відповідальності, його захисника адвоката Бондарчука В. В., дослі-дивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізував-ши наявні в ній докази, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання адво-ката про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження по-станови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року підлягає задоволенню. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з ог-ляду на наступне. Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясу-вання обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному зако-ном порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адмі-ністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснен-нями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчи-ненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішен-ня справи. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд перегля-дає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм про-цесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не дослі-джувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з пунктом другим частини восьмої цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апе-ляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задово-лення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі. Диспозиція статті 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідаль-ність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З об`єктивної сторони даний адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у неви-конанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утри-мання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З матеріалів цієї справи, зокрема, протоколу про адміністративне право-порушення від 25 березня 2021 року № 51791218/19, складеного державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Жовмір Ю. П., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/130/ 327/2014, виданого 05 травня 2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь стягувачки, що призвело до заборгованості, су-купний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців за період з 05 березня 2014 року по 01 березня 2021 року та становить 192031,51 гривню та, як наслідок, передбачає адміністративну відповідальність за части-ною першою статті 183-1 КУпАП. Суд першої інстанції, розглядаючи дану адміністративну справу, ретельно дослідивши її матеріали, проаналізувавши наявні в ній докази, дійшов вис-новку, що дії ОСОБА_1 охоплюються визначеним у протоколі складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП. Суд врахував фактичні обставини справи, особу порушника та ступінь його вини. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викла-деними в оскаржуваній постанові від 18 травня 2021 року. Оскаржуючи дану постанову, захисник вказує про невірне зазначення відо-мостей про особу у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме про те, що ОСОБА_1 офіційно працює з 25 серпня 2020 року на посаді ме-неджера зі збуту у ТОВ «Твори Фантазуй Дій». Однак апеляційний суд критично оцінює такі доводи скаржника, оскільки такі дані у протоколі узагалі не зазначалися. Аргументи скаржника про відсутність підпису ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, його пояснень, не направлення прото-колу особі як мотиви для скасування постанови суду першої інстанції не мо-жуть бути підставою для цього, для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП правопорушення. ОСОБА_1 та його захисник, по-давши апеляційну скаргу, отримали можливість довести відсутність у діях пер-шого складу адміністративного правопорушення, але цього не зробили, не до-вели виконання ОСОБА_1 обов`язку зі сплати аліментів та відсутність заборгованості. Апеляційний суд також не визнає поважною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , оскільки останній повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином за єдиною відомою суду адре-сою; жодних інших контактних даних у матеріалах справи немає. Належить звернути увагу, що захисником в апеляційній скарзі також не зазначені інші будь-які інші засоби для належного повідомлення ОСОБА_1 . Не лишнім є зауваження того, що протокол про адміністративне правопорушення складений державним виконавцем теж без участі ОСОБА_1 , оскільки на виклик у державну виконавчу службу він теж не з`явився. У судовому засіданні апеляційного суду захисником ОСОБА_1 адво-катом Бондарчуком В. В. подані документи про систематичне щомісячне відра-хування по місцю роботи його підзахисного у ТОВ «Твори Фантазуй Дій», починаючи з березня 2021 року, аліментів на користь матері дитини у розмірі з огляду на необхідність погашення наявної заборгованості в сумі 192031,51 гривні. Однак такі документи не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, як на час складення відносно нього протоколу про адміністра-тивне правопорушення, так і на час розгляду і вирішення цієї справи судом першої інстанції, її перегляду судом апеляційної інстанції. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про вико-нання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на-ціональні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав лю-дини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і осно-воположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює пра-вил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішен-ня національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і дово-дів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про пору-шення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи про-цесуального права. Мотиви особи, котра подала апеляційну скаргу, не спросто-вують правильний висновок судді суду першої інстанції, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного, вимогу апеляційної скарги про необхідність скасу-вання оскаржуваної постанови апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить законних підстав для її задоволення. У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов`язок національ-ного суду переконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Євро-пейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), так і в справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав лю-дини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтере-сами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було до-тримано принципу законності і воно не було свавільним. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, N 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ). З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об`єктивних підстав для скасування правильної, умотивованої та справед-ливої постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183-1 КУпАП. Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Бондарчуку Вадиму Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Він-ницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бондарчука Вадима Володимировича залишити без задоволення. Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 183-1 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко