LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд489/4229/24

від 05.02.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

05.02.25 22-ц/812/84/25 Справа номер 489/4229/24 Головуючий суду першої інстанції Коваленко І. В. Провадження номер 22-ц/812/84/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Горенко Ю. В., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року, ухвалене за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У червні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Банк або АТ «А-Банк») подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним. 13 серпня 2019 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку строком на 240 місяців зі сплатою за користування кредитом 44,40% річних. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 18 травня 2024 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 107 366,62 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 66 277,56 грн та заборгованості за відсотками у сумі 41 089,06 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 107 366,62 грн та судовий збір у сумі 3028 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року позов Банку задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 7074,80 грн та судовий збір у сумі 196,82 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що оскільки позивачем не доведено узгодження з відповідачем умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, то Банк має право на стягнення з відповідача тільки тіла кредиту, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті не були. Враховуючи, що Банк у порушення умов договору спрямував на погашення відсотків 59 202,76 грн, то сума тіла кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача повинна бути зменшена на вказану суму. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із вказаним рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про їх задоволення. Позивач зазначав, що він надав докази узгодження з відповідачем всіх умов договору, однак судом це не було враховано. Фактичні обставини справи 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» АТ «А-Банк», який містить умови кредитування з використанням кредитних карт: «Універсальна» з процентною ставкою 46,8% річних, «Універсальна Gold» з процентною ставкою 44,4% річних, «Зелена» з процентною ставкою 44,4% річних, строк кредитування 240 місяців. Про вказаний факт свідчить електронний підпис ОСОБА_1 на паспорті. У цей же день між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку (а.с.9). У вказаному договорі сторони не погодили, яку саме кредитну програму з запропонованих у паспорті споживчого кредиту Банком, обрала відповідач і яка процентна ставка буде застосовуватися. Згідно з розрахунком позивача станом на 18 травня 2024 року ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором в сумі 107 366,62 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 66 277,56 грн та заборгованості за відсотками в сумі 41 089,06 грн. З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вона користувалася кредитними коштами Банку. З моменту укладення кредитного договору вона отримала 180 015,12 грн кредитних коштів, але спрямувала на погашення кредитної заборгованості лише 137 587,30 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Посилання Банку на те, що позичальник була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20). Крім того, у самому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення Банком з відповідача відсотків є правильним, оскільки їх стягнення не було погоджено сторонами. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, оскільки відповідно до виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що нею було отримано 180 015,12 грн, а на погашення заборгованості спрямовано 137 587,30 грн. Отже, неповернутими є 42 427,82 грн кредитних коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь Банку, бо вона належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у бік збільшення суми заборгованості відповідача за кредитним договором до 42 427,82 грн. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача на 40%, то наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачу понесених ним судових витрат за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на суму 3028 грн (1211,20 грн + 1816,80 грн). Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2024 року змінити, збільшивши розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Акцент-Банк» з 7074,80 грн до 42 427,82 грн та судовий збір з 196,82 грн до 1211,20 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1816,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 06 лютого 2025 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»