Постанова 4857 № 380/13975/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13975/24 пров. № А/857/200/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Золотухіна Олександра Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення під час проходження публічної служби (суддя суду І інстанції: Качур Р.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13.12.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 01.07.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 02.07.2024р.) позивач ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ у Львівській обл. № 2252 від 12.06.2024р. «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП у Львівській області» (Т.1, а.с.1-7). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) (Т.1, а.с.45 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Львівській обл. № 2252 від 12.06.2024р. «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП у Львівській області»; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп. та 2000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу (Т.1, а.с.204-214). Частково не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Золотухін О.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2 , який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу), просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду в частині стягнутої суми витрат на правову допомогу, збільшивши таку до 7000 грн. (Т.1, а.с.223-230). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд помилково зменшив суму понесених витрат на правову допомогу, оскільки відповідач не скеровував відповідного заперечення в цій частині; наявне у справі заперечення ГУ НП у Львівській обл. подано із запізненням, через що не може бути враховано судом. Окрім цього, представленими доказами обґрунтовано суму витрат на правову допомогу та підтверджено витрачений адвокатом час тривалістю 4 год. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Ухвалою апеляційного суду від 05.02.2025р. повернуто апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024р. в справі № 380/13975/24 по причині неусунення недоліків поданої скарги в установлені судом строки. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Львівській обл. № 2252 від 12.06.2024р. «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП у Львівській області», тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Стосовно заявлених вимог про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив такі вимоги, однак допустив порушення норм процесуального права, що стверджується наступним. Як слідує з матеріалів справи, 06.12.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 скерувала до суду заяву, в якій фактично просила вирішити питання про стягнення з відповідача суми понесених витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. (Т.1, а.с.197-199). Вирішуючи вказану заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи № 380/13975/24, є неналежним чином обґрунтованою та завищеною у контексті того, що жодного процесуального документа представником позивача у межах справи не подано. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, суд вважав, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи, і вважав за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19). Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Як можна встановити із змісту заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 7000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях): Договір-доручення № б/н від 01.01.2023р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Золотухіним О.О. (адвокат) (Т.1, а.с.200 і на звороті); Розрахунок розміру правової допомоги у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській обл. про скасування наказу (справа № 380/13975/24) від 03.12.2024р., відповідно до якого адвокатом надано позивачу наступні правову допомогу: * вивчення зібраних матеріалів службового розслідування та інших документів, їх правовий аналіз. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Вивчення Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності аналогічних спорів (не знайдено). Формування правової позиції. Підготовка проекту позовної заяви від імені позивача; кількість витраченого часу 4 год.; вартість 4000 грн.; * консультування клієнта щодо необхідності подання додаткових запитів та підготовки додаткових пояснень за результатами опрацювання отриманих відповідей, у тому числі консультування щодо формування правової позиції та змісту викладеної інформації; кількість витраченого часу 2 год.; вартість 2000 грн.; * вивчення відзиву ГУ НП та додатків до нього, їх правовий аналіз. Формування правової позиції. Консультація клієнта; кількість витраченого часу 1 год.; вартість 1000 грн. (Т.1, а.с.201); Акт здавання-приймання робіт згідно договору від 01.01.2023р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській обл. про скасування наказу (справа № 380/13975/24) від 03.12.2024р., відповідно до якого виконані в повному обсязі та оформлені належним чином наступні послуги: * вивчення зібраних матеріалів службового розслідування та інших документів, їх правовий аналіз. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Вивчення Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності аналогічних спорів (не знайдено). Формування правової позиції. Підготовка проекту позовної заяви від імені позивача; кількість витраченого часу 4 год.; вартість 4000 грн.; * консультування клієнта щодо необхідності подання додаткових запитів та підготовки додаткових пояснень за результатами опрацювання отриманих відповідей, у тому числі консультування щодо формування правової позиції та змісту викладеної інформації; кількість витраченого часу 2 год.; вартість 2000 грн.; * вивчення відзиву ГУ НП та додатків до нього, їх правовий аналіз. Формування правової позиції. Консультація клієнта; кількість витраченого часу 1 год.; вартість 1000 грн. (Т.1, а.с.202); Аналіз представлених документів дає можливість вважати їх належними доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу, з огляду на наступне. Згідно зі ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами. При цьому, колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді вивчення зібраних матеріалів службового розслідування та інших документів, проведення їх правового аналізу, формування правової позиції, підготовки проекту позовної заяви від імені позивача, правового аналізу відзиву ГУ НП та додатків до нього, формування правової позиції, консультацій клієнта. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значенням справи для позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 7000 грн. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити. Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. В цілях з`ясування порядку розрахунків колегія суддів здійснює правовий аналіз договору-доручення № б/н від 01.01.2023р. про надання правової допомоги, умовами якого не визначено строків сплати гонорару замовником. Так, розділом 4 «гонорар адвоката» договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п.4.1. договору). Таким чином, умовами договору сторони погодили порядок проведення розрахунків, однак не передбачили чіткої дати (строку) сплати коштів за надані послуги. Оскільки інші умови оплати правових послуг договірними сторонами не визначено, тому виникає об`єктивна необхідність застосування норм діючого цивільного законодавства. Так, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу /ЦК/ України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, важливим моментом є факт пред`явлення вимоги про оплату послуг зі сторони виконавця послуг. В розглядуваному випадку докази пред`явлення такої вимоги є відсутніми. За таких обставин заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції підлягає до задоволення в повному обсязі. Стосовно поданих заперечень відповідача на заяву про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів враховує, що на момент винесення судового рішення такі не були подані зі сторони ГУ НП у Львівській обл., хоча останній мав достатньо часу для їх скерування до суду (Т.1, а.с.216-218). З огляду на викладене, відповідач не вжив належних заходів для скерування вказаних заперечень в розумні строки. З огляду на викладене, апеляційна скарга представника адвоката Золотухіна О.О., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , підлягає до задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив питання в частині розподілу судових витрат (правова допомога адвоката), однак допустив порушення норм процесуального права, через що оскаржуване рішення суду слід змінити в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу. В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми. В силу приписів ст.139 КАС України підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат (у вигляді судового збору) в цьому апеляційному провадженні є відсутніми. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Золотухіна Олександра Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2024р. в адміністративній справі № 380/13975/24 змінити, виклавши пункт четвертий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській обл. 7000 (сім тисяч) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.». В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 05.02.2025р.