Постанова 4857 № 460/2874/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2874/24 пров. № А/857/18696/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Онишкевич Т.В. Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Щербаков В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Рівне 02 липня 2024 року у справі № 460/2874/24 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління державної служби з питань праці про визнання дії та бездіяльності протиправними, В С Т А Н О В И В : 18.03.2024 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, просив: визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/2515/275/НП-ФС від 14.03.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 21 300 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для здійснення заходу (перевірки) є пред`явлення посадовими особами органу державного нагляду (контролю) керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надання їх копії суб`єкту господарювання. Суд першої інстанції вказав, що направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) №ЗХ/I/1556-24 від 25.01.2024 та вимога про надання документів №ЗХ/РВ/2515/275/НД від 26.01.2024 (строк виконання вимоги до 15 год. 45 хв. 26.01.2024) не були направлені рекомендованими поштовими відправленнями, а були скеровані через застосунок «Вайбер», тобто фізична особа-підприємець не повідомлявся завчасно та належним чином. Суд першої інстанції зазначив, що при відсутності доказів належного повідомлення суб`єкта відвідування про витребування відповідних документів неможливо кваліфікувати дії позивача як створення перешкод у процесі інспекційного відвідування. Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору Держпраці у проведенні інспекційного відвідування позивача є необґрунтованими та безпідставними. Суд першої інстанції також вказав, що відповідач не надав позивачу об`єктивний (розумний) та достатній час, протягом якого останній міг би надати витребувані документи. Суд першої інстанції зауважив, що посилання інспектора праці у акті про неможливість інспекційного відвідування на створення позивачем йому перешкод у проведенні інспекційного відвідування є безпідставним. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем основних принципів адміністративного судочинства, зокрема урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупередженості та дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, не дотримано. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №460/2874/24 та відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Міжрегіональне управління, отримавши звернення фізичної особи, а саме ОСОБА_2 про порушення його прав, після отримання погодження Центрального органу виконавчої влади та оформлення розпорядчих документів, що є необхідними для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), здійснило спробу проведення перевірки. Скаржник вказує, що обрання способу здійснення заходу контролю входить до дискреційних повноважень відповідача, здійснюється виходячи з предмету перевірки та визначається в прийнятому керівником органу контролю рішенні. Скаржник зазначає, що станом на день завершення позапланового заходу (29.01.2024) необхідні документи для проведення заходу державного нагляду (контролю), перелічені у пункті 2 вимоги про надання документів № ЗХ/РВ/2515/275/НД від 26.01.2024, надано не було. Скаржник зауважує, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України, прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що позаплановий захід державного контролю здійснювався без попередження ФОП ОСОБА_1 про здійснення працівниками управління Держпраці позапланового заходу, фізична особа-підприємець не повідомлявся завчасно та належним чином. Зазначає, що посилання відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору Держпраці у проведенні інспекційного відвідування позивача є необґрунтованими та безпідставними. Вважає, що неналежне повідомлення позивача про витребування відповідних документів є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також зауважує, що недотримання вимог частини 1 статті 6 Закону № 877-V є порушенням порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та самостійною підставою для скасування акта індивідуальної дії (припису), прийнятого за результатом такої перевірки. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. 26.01.2024 о 11 год. 47 хв. ФОП ОСОБА_1 у месенджері «Вайбер» отримав направлення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Підстави для здійснення заходу: абз.5 ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», окреме доручення Голови Державної служби України з питань правці від 19.06.2023 № Д-81/1/2.1-23a, звернення від 16.01.2024 (вх. від 16.01.2024 № М-53/3X24), лист погодження Державної служби України з питань праці від 23.01.2024 № ЦА-391/1/2.4/1-24a). 26.01.2024 о 12 год. 01 хв. ФОП ОСОБА_1 отримав вимогу про надання документів № ЗХ/РВ/2515/275/НД, у якій інспектор праці Вознюк М.В. зобов`язав ОСОБА_1 у строк до 15 год. 45 хв. 26.01.2024 надати наступні документи: належним чином завірену копію витягу свідоцтва про реєстрацію ФОП; належним чином завірені наказ, повідомлення ДПС про прийняття на роботу працівників за період 2020 по 2021; належним чином завірені копії табелів обліку робочого часу за період роботи з 01.06.2020 по 30.04.2021; належним чином завірені копії відомостей нарахування та виплати заробітної плати працівників за період з 01.06.2020 по 30.04.2021; належним чином завірені копії відомостей щодо нарахування та виплати розрахункових коштів працівників за період з 01.06.2020 по 30.04.2021; завірені копії звітів ЄСВ за період роботи з 01.06.2020 по 30.04.2021; належним чином завірені накази про звільнення працівників за період з 2020 по 2021. Оскільки у визначений строк (до 15 год. 45 хв.) запитувані документи надані не були, а тому складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ЗХ/РВ/2515/275 від 29.01.2024 у зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 запитуваних документів. Водночас, 29.01.2024 ФОП ОСОБА_1 подав до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці пояснення, в яких зазначив, що обсяг запитуваних документів був значним, тому встановлений у вимозі строк (три години) не був достатнім для її виконання. До пояснень долучено копії витребуваних документів. 05.03.2024 заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗХ/РВ/2515/275/НП/Р. Розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення призначено на 07.03.2024 за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича, 8. 14.03.2024 заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. винесено постанову № ЗХ/РВ/2515/275/НП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 21 300 грн. Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №877-V). Відповідно до статті 1 Закону №877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з положеннями статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу (абзац 5 частини 1 статті 6). У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина 6 статті 7 Закону №877-V). Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану. Підставою здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) стала стаття 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі Закон №2136), яка набула чинності з 19.07.2022. Відповідно до положень вказаної статті у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються, зокрема за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Частиною 5 статті 7 Закону №877-V встановлено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. Отже, обов`язковою умовою для здійснення заходу (перевірки) є пред`явлення посадовими особами органу державного нагляду (контролю) керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надання їх копії суб`єкту господарювання. Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877-V у разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону. У спорі з подібними правовідносинами Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі № 420/13105/20 зазначив, що відмовою у допуску до проведення відвідування, зокрема є ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування. При цьому виснував, що створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставою для складання акта про неможливість проведення заходу державного нагляду (контролю). Отже, фактичні обставини створення перешкод у проведенні позапланового заходу мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, які підтверджують також те, що перешкоди створюються саме об`єктом відвідування. Скаржник вказує, що відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю, має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/ відомості з питань, які є предметом перевірки. Водночас, ненадання на обов`язкову до виконання вимогу інспектора праці витребуваних документів, що зумовило неможливість реалізації наявного в нього повноваження, розцінюється як створення перешкод у проведенні перевірки (інспекційного відвідування). Відповідач склав акт про неможливість проведення заходу державного нагляду (контролю) № ЗХ/РВ/2515/275/НП від 29.01.2024 у зв`язку з ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів. Скаржник вказує, що недопуск позивачем інспекторів до проведення інспекційного відвідування та, відповідно, ненадання будь-якої інформації чи документів, що стосувалася предмету інспекційного відвідування, унеможливило виконання відповідачем завдань державного контролю за додержанням законодавства про працю. Суд апеляційної інстанції такі аргументи вважає безпідставними, оскільки як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) №ЗХ/I/1556-24 від 25.01.2024 та вимога про надання документів №ЗХ/РВ/2515/275/НД від 26.01.2024 (строк виконання вимоги до 15 год. 45 хв. 26.01.2024) не були направлені рекомендованими поштовими відправленнями, а скеровані позивачу через застосунок «Вайбер». З`ясовуючи поінформованість позивача про проведення позапланового заходу державного нагляду та про необхідність надати документи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не вчинив усі можливі і залежні від нього дії, передбачені законом, з метою належного проведення позапланового заходу щодо позивача, адже такий здійснювався без попередження позивача завчасно та належним чином. Направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та вимоги про надання документів позивачу за номером телефону, отриманим з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не є належним способом доведення зазначеної інформації до відома позивача. До того ж, позивач отримав направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) №ЗХ/I/1556-24 від 25.01.2024 об 11 год. 27 хв. 26.01.2024; вимогу про надання документів №ЗХ/РВ/2515/275/НД від 26.01.2024 об 12 год. 03 хв. 26.01.2024, встановлений відповідачем строк виконання вимоги до 15 год. 45 хв. 26.01.2024, тобто позивач не мав об`єктивного (розумного) та достатнього часу, протягом якого міг би надати витребувані документи. Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 дійшов висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Такі висновки Верховним Судом застосовано також у постанові від 31.01.2023 у справі № 540/1245/20. Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Відповідно до частин 3 та 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. Відповідно до положень Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (пункт 10 Порядку №509). За встановлених обставин, ненадання відповідачем доказів, які підтверджують свідомі та цілеспрямовані дії позивача, спрямовані на створення перешкод для проведення інспекційного відвідування, на переконання суду апеляційної інстанції, виключає правові підстави для винесення відповідачем оскаржуваної постанови. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 13 квітня 2022 року у справі № 580/682/20. Водночас з матеріалів справи вбачається, що 29.01.2024 позивач подав до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань пояснення, в яких зазначив, що обсяг запитуваних документів був значним, тому встановлений у вимозі строк (три години) не є достатнім для її виконання. До пояснень долучено копії запитуваних документів. Отримання цієї заяви підтверджено відміткою Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач добросовісно намагався виконати вимоги відповідача, що підтверджує відсутність будь-якого створення перешкод для проведення інспекційного відвідування, уникнення зв`язку чи контакту з відповідачем. Саме по собі складання посадовими особами відповідача акта про неможливість проведення заходу державного нагляду (контролю) № ЗХ/РВ/2515/275/НП від 29.01.2024 через ненадання документів, вимогу про надання яких суб`єкт господарювання завчасно не отримав з незалежних від нього причин, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому така постанова підлягає скасуванню. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності прийняття відповідачем постанови №ЗХ/РВ/2515/275/НП-ФС від 14.03.2024 про накладення штрафу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 460/2874/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич