Постанова 4824 № 372/4725/24

Постанова Іменем України 03 лютого 2025 року м. Київ провадження №33/824/1000/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Кулініченка Геннадія Володимирович на постанову Обухівського районного суду Київської області в складі судді Проць Т. В. від 18 грудня 2024 року у справі №372/4725/24 Обухівського районного суду Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , У С Т А Н О В И В: 25 серпня 2024 року капітан поліції Чорногор Я. С. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №680174 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 25.08.2024, о 19 год. 05 хв., на вул. Дружби, 8Б, в м. Обухів, будучи причетним до ДТП, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Також зазначено, що до протоколу додаються протокол, схема місця ДТП, постанова відео з нагрудних камер, відео з реєстратора. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Кулініченко Г. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції проігнорував його доводи про те, що у день складання протоколу постанова Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024, за ч. 1 ст. 130 КУпАП не набрала законної сили, оскільки була оскаржена 12.07.2024, відтак були відсутні підстави складати протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП. В іншому доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності зупинки транспортного засобу та недоведеності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . За вказаних обставин просив скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У судове засідання 03.02.2025 ні ОСОБА_1 , ні його захисник Кулініченко Г. В. не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином (а. с. 41-42). Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Захисник ОСОБА_1 - Кулініченко Г. В. подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.02.2025, у якому посилався на перебування за межами Київської області. Доказів на підтвердження поважності причини неявки в судове засідання 03.02.2025 не долучив. Саме по собі посилання на перебування за межами Київської області, без обґрунтування належними доказами не є поважною причиною неявки у судове засідання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дане клопотання подано захисником ОСОБА_1 - Кулініченком Г. В., який є фахівцему галузі права, що свідчить про обізнаність останнього про можливості використання підсистеми відеоконференцзв`язку за попередньо заявленим клопотанням. Однак клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку від Кулініченка Г. В. не надходило. За наведених обставин, суд вважає що причини неявки ОСОБА_1 та його захисника Кулініченка Г. В. у судове засідання призначене на 03.02.2025 є неповажними, та за вказаних обставин вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Кулініченка Г. В. без участі останнього у судовому засіданні. Апеляційний суд заслухав доповідь судді, вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. З протоколу вбачається, що його складено за порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. У фабулі протоколу не вказано інформації щодо повторності вчинення вказаного правопорушення. Разом з тим у відповідній графі за якою передбачено відповідальність, зазначена саме ч. 2 ст. 130 КУпАП, що свідчить про повторність протягом року однорідного правопорушення. Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що постановою Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що суд вважав підтверджує факт повторного вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною другою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що постанова суду першої інстанції не набрала законної сили, а тому у поліцейських були відсутні підстави складати протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Відтак у даній справі підлягає перевірці факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, як то було зазначено поліцейськими у протоколі. Згідно пункту 1 Розділу 7 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2017 № 1395 (далі - Інструкція) повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню. Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу (п. 4 Розділу 7 Інструкції) З п. 5 Розділу 7 Інструкції вбачається, що у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. З аналізу вказаних норм, та з урахуванням положень ст. 221 та ст. 276 КУпАП вбачається, що повторне вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАп має місце у випадку, якщо особою вчинено однорідне правопорушення протягом року, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню постановою суду за місцем вчинення правопорушення, яка набрала законної сили. Системний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що передумовою притягнення за ч. 2 ст. 130 КУПАП є підання адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті. Я вбачається із протоколу серії ААД 680174 від 25.08.2024 у фабулі відсутня інформація, яка б вказувала на повторність вчинення однорідного правопорушення. До протоколу не долучено копії постанови Обухівського районного суду м. Києва від 05.07.2024, як і не долучено довідки, щодо інформації про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. До протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП долучено копію протоколу та доданих матеріалів відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та копію постанови серії БАД 997518 за ч. 4 ст. 126 КУпАП,Ю що не свідчать про однорідність вказаних правопорушень. В суді першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Кулініченко Г. В. долучив інформаційний лист щодо розгляду справи №372/2004/24 про притягення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якої вбачається постановою Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік (а.с. 20-21). Разом з тим, скаржник вказував, що оскаржив дану постанову та на момент складання протоколу вона не набрала законної сили. З вищевказаної інформаційної довідки із веб-порталу Судової влади України вбачається, що 12.07.2024 захисник ОСОБА_1 - Кулініченко Г. В. подав апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 у справі №372/2004/24 (а. с. 20-21). Так, за приписами ч. 1, ч. 2 ст. 294 ЦПК України, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. З наведеного слідує, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 у справі №372/2004/24 мала набрати законної сили після закінчення останнього дня на подання апеляційної скарги, яким було 15 липня 2024 року. Разом з тим, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на день складення Протоколу - 25.08.2024 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, постанова від 05.07.2024 у справі №372/2004/24 не набрала законної сили, оскільки була оскаржена до апеляційного суду 12.07.2024. Крім того, на перевірку доводів апеляційної скарги щодо повідомлення ОСОБА_1 поліцейським обставин щодо оскарження постанови під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дослідив відеозапис з бодікамери, долучений до протоколу. Даним відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 був причетним до ДТП, визнав факт керування автомобілем, визнав факт скоєння ДТП, а саме зіткнення із парканом приватної ділянки, та відмовився від вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. При цьому відмова була вербальною та у ствердній формі після роз`яснення поліцейськими наслідків такої відмови. Разом з тим, також дійсно зафіксовано обставини, що ОСОБА_1 повідомив поліцейським про те, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 у справі №372/2004/24, оскаржена його захисником. На що поліцейський повідомив, що у планшеті не бачить інформації про оскарження і це буде вирішувати суд, тому він пише ч. 2 ст. 130 КУпАП. Крім того апеляційний суд зазначає, що за наявності інформації про оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2024 у справі №372/2004/24, у матеріалах справи відсутня інформація про витребування копії такої постанови чи довідки про наявність повторності вчинення правопорушення, як і не витребовувалась інформація щодо набрання законної сили постанови чи її оскарження. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, оскільки на день складення Протоколу, а саме 25.08.2024 за ч. 2 ст. 130 КУпАП постанова від 05.07.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не набрала законної сили, оскільки була оскаржена 12.07.2024, то у суду були відсутні підстави піддавати ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 130 КУпАП, з огляду на невірну кваліфікацію поліцейськими дій ОСОБА_1 , а саме щодо повторності вчинення однорідного правопорушення. Однак при перегляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції). Отже, виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп`яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації. Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також в найближчому закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останньої від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров`я. Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації. Отже, при виявленні ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , який був причетний до ДТП, та визнав факти вчинення ДТП, у поліцейських виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов`язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР. Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису. Отже, у справі, що переглядається встановлено факт законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування останнім транспортним засобом та зіткнення із парканом при виявлених поліцейськими ознаках алкогольного сп`яніння, а також установлено факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №680174 від 25.08.2024, громадянин ОСОБА_1 , 25.08.2024, о 19 год. 05 хв., по вул. Дружби, 8Б, в м. Обухів, будучи причетним до ДТП, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі. У графі пояснення, ОСОБА_1 власноручно написав: «по суті заданих питань в лікарню не їду» (а. с. 1). Апеляційний суд також зазначає, що до протоколу долучено також матеріали справи які сформовано за порушення ОСОБА_1 ст. 124 КУпАП, а саме спричинення ДТП та постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського, що міститься на а. с. 11, щодо якого суд зазначає наступне. З відеозапису вбачається, що поліцейські прибули на виклик щодо ДТП та зафіксували, що автомобіль «ВАЗ 2101» пошкодив паркан та заїхав на приватну земельну ділянку, після того поліцейські установили, що водієм був ОСОБА_1 , на основі показань свідків, та останній сам визнав факт керування автомобілем. Крім того з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі. Таким чином, обставини фіксації ДТП та визнання факту керування автомобілем факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння технічними засобами відеозапису дають підстави дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи щодо недоведеності факту керування транспортним засобом та безпідставності його зупинки, адже поліцейські не зупиняли авто, а приїхали на виклик за ДТП та установили особу водія, який визнав факт керування та спричинення ДТП. Більше того, законом пов`язує виникнення обов`язку щодо проходження огляду на стан сп`яніння з наявністю підстав у поліцейського вважати, що такий водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, тобто відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Однак, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно за ч. 2 ст. 130 КУпАП, з огляду на відсутність повторності вчинення однорідного правопорушення, однак встановлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановлено законом порядку. Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ. Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права останнього та не погіршує його становище. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. За наведених обставин суд апеляційної приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та визнання ОСОБА_1 винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене та керуючись ст. 289, 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Кулініченка Геннадія Володимирович - задовольнити частково. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. Ф. Мазурик