Постанова 4820 № 686/7932/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/7932/24 Провадження № 22-ц/820/164/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представницею ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року (суддя Салоїд Н.М.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд в с т а н о в и в: У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4791067 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці було видано кредит в сумі 12000 гривень строком на 10 днів з можливістю пролонгації строку кредитування. У зв`язку зі здійсненням відповідачкою оплати процентів за користування кредитом відбувалося продовження строку кредиту до 03.11.2021. Крім того, договір було автоматично пролонговано на 90 календарних днів поспіль. 18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачкою, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду виникла заборгованість в розмірі 34800 гривень, з яких: 12000 грн сума кредиту; 22800 грн сума процентів за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 34800 грн, з яких: сума кредиту 12000 грн, сума процентів за користування кредитом 22800 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4791067 в сумі 34800 грн, з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та 10000 грн витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Савченко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що надані позивачем документи, в тому числі розрахунок заборгованості, за змістом яких відсутні відомості про здійснення зарахування первісним кредитором на користь скаржника грошових коштів, не доводять факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки не є документами первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Звертає увагу, що не зазначено номер банківської карти ні в укладеному договорі, ні в решті підписаних нібито скаржником документів, про надання фінансового кредиту. Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, вважає, що суд позбавлений можливості ідентифікувати належність зазначеної банківської картки скаржнику, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано. Зазначає, що, звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в розмірі, зазначеному у позовній заяві, що вказує на відсутність порушеного права позивача. Вважає, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення між кредитором та скаржником кредитного договору; підтверджують факт надання коштів скаржнику за кредитним договором; підтверджують те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сформовано до ОСОБА_1 вимогу за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України; вказують на наявність у скаржника заборгованості перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»; підтверджують факт повної оплати права вимоги позивачем за договором факторингу. Зазначене, на думку скаржниці, свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог На переконання скаржниці, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим представником позивача на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих представником позивача послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вказує на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції постановлене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 18.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4791067 про надання споживчого кредиту (т. 1 а.с. 14-23). За умовами вищевказаного кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 12000,00 гривень строком на 10 днів шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4791067 від 18.09.2021 визначено детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів (п. 1.4. кредитного договору). Розділ 3 цього кредитного договору сторони узгодили порядок обчислення (нарахування) процентів та зміни процентів. Пунктом 4.3.1 договору визначено, що сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більш 90 (дев?яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Відповідачка підтвердила, що перед укладенням кредитного договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті. Також відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на веб-сайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16.01.2020, повністю розуміє їх, погоджується із ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 10.8. кредитного договору). На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Авентус Україна»18.09.2021 було видано відповідачці кредит в сумі 12000 грн шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору про надання послуг з переказу платежів, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 20.04.2023 (т. 1 а.с. 101-102). Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 18.09.2021 по 19.09.2021, який надано АТ КБ «Приват Банк», на картку ОСОБА_3 18.09.2021 зараховано кошти у розмірі 12000 грн. (т. 1 а.с. 232). 28.09.2021 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів зав користування кредитом в сумі 2166 грн, у зв`язку з чим відбулося продовження строку кредиту на 10 днів відповідно до п. 1.4 та п. 4.2 Кредитного договору на 10 днів до 0.8.10.2021 із стандартною відсотковою ставкою 1, 90% в день. 08.10.2021 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2 280 грн, у зв`язку із чим відбулося продовження строку кредиту строком на 10 днів до 24.10.2021 із стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 14.10.2021 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1368 грн, у зв`язку із чим відбулося продовження строку кредиту строком на 10 днів до 24.10.2021 із стандартною процентною ставкою 1,90% в день на тих самих умовах. 24.10.2021 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2280 грн, у зв`язку із чим відбулося продовження строку кредиту строком на 10 днів до 03.11.2021 із стандартною процентною ставкою 1,90% в день у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 Кредитного договору.. 03.11.2021 відповідачка своїх зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору у зв`язку із чим на підставі п. 4.3 Кредитний договір було пролонговано на 90 днів поспіль. 18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а останнє відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна». Перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1.- п. 1.2. цього договору) (т. 1 а.с. 104-113). З витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги до боржника за кредитним договором № 4791067 ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 25). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка своїх зобов`язань у визначений договором строк щодо повернення кредиту не виконала та внаслідок продовження дії договору у кредитора були підстави для нарахування процентів за користування кредитом. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Як установлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, договір № 4791067 від 18.09.2021 про надання споживчого кредиту укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі. У договорі зазначено, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А924646, 18.09.2021 16:14:13. У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких доказів не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено наявність заборгованості у відповідачки за кредитним договором № 4791067 від 18.09.2021 в розмірі 34800 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 22800 грн заборгованість за процентами. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування та стягнення процентів за користування кредитом є необґрунтованими, з огляду на наступне. Укладаючи кредитний договір № 4791067 від 18.09.2021 сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Між сторонами було погоджено розмір кредиту 12000 грн (пункт 1.3 договору), строк кредиту 10 днів (пункт 1.4), стандартну процентну ставку 1,90 % в день (пункт 1.5.1 договору), порядок автопролонгації кредиту (пункт 4.3 договору). Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (пункт 4.3.1 договору). Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору ; споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору (пункт 4.3.2 договору). Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що товариством доведено погодження відповідачем (пункт 4.3.2) умов договору про автопролонгацію не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом. З картки обліку договору (розрахунок заборгованості), яка долучалася до позову вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися до 01.02.2022. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом ґрунтуються на вимогах закону та узгоджені сторонами умовами кредитного договору. З цих наведених підстав, необґрунтованими є також твердження апеляційної скарги про нарахування процентів позивачем за межами строку кредиту, оскільки проценти позивачем нараховано відповідно до умов договору. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду колегія суддів до уваги не приймає, оскільки обставини викладені в судових рішеннях не є ідентичними обставинам цієї справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні з позовом до суду першої інстанції, позивачем було надано належні та достатні докази понесених судових витрат, а саме: договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., ордер серії АІ № 1423361 від 14.03.2024, звіт про надання правової допомоги від 14.03.2024 згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023, рахунок на оплату замовлення № 2484/14/03 від 14.03.2024, платіжна інструкція від 14.03.2024 № 3918 на суму 10000 грн. Відповідачка жодних заперечень та зауважень щодо не співмірності судових витрат на понесену правову допомогу в суді першої інстанції не заявляла. Враховуючи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволено, то, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції покладаються на відповідачку ОСОБА_1 . За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути з скаржниці витрати на правову допомогу понесені позивачем в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн. Колегією суддів встановлено, що відзив поданий представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» Крюковою М.В. через систему «Електронний суд» 16.12.2024 доставлено представнику ОСОБА_1 адвокату Савченко О.В., 16.12.2024 о 10:33, що підтверджується квитанцією № 2265997 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету. Заперечення від ОСОБА_1 або її представника адвоката Савченко О.В. на стягнення заявлених у відзиві витрат на правову допомогу понесених в апеляційній інстанції не надходили. Колегія суддів вважає, що заявлені у відзиві витрати на правничу допомогу понесені в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд констатує, що при подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зазначало, що орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції становить 8000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до відзиву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надало апеляційному суду договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В., звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 від 13 червня 2024 року, платіжну інструкцію від 13 червня 2024 року № 5294 на суму 8000 грн, ордер на представництво інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 у Хмельницькому апеляційному суді серії АН №1075167. Пунктом 1.1. договору, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В., передбачено, що надання клієнту правової допомоги, інформації, юридичної допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Встановлення обставин справи, збір та аналіз доказів та документів, формування правової позиції, складення та подання позовних заяв, клопотань, заяв, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Пунктами 3.1.-3.6. договору визначено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Розмір оплати не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Сума оплати подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Пунктом 4.1. договору, сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. Звітом про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022 від 09 грудня 2024 року визначено, що правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ; подання до суду відзиву на апеляційну скаргу 4 год 8000 грн. Зі змісту платіжної інструкції № 6340 від 09 грудня 2024 року вбачається, що адвокат Крюкова М.В. прийняла від ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 8000 грн. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. З огляду на наведене та враховуючи, що апеляційна скарга Багрій О.В. підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін; беручи до уваги відсутність позиції відповідачки щодо заявлення представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», адвокатом Крюковою М.В. у відзиві про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, колегія суддів вважає, що надані представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокатом Крюковою М.В. докази про понесення витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 8000 грн є достатніми, допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - доведеними і співмірними із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), в зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представницею Савченко Оксаною Володимирівною, залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай