Постанова 4824 № 369/22190/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2025 року місто Київ справа № 369/22190/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/2517/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчко А.Я. від 29 травня 2024 року у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, в с т а н о в и в : Короткий зміст первісних позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Позов обґрутновано тим, що 16 березня 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб, під час якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом 2023 року відповідачка все частіше стала створювати конфліктні ситуації, як наслідок сварки між сторонами відбувалися майже кожного дня. ОСОБА_3 намагався залагодити конфлікт, зберегти сім`ю, однак влітку 2023 року відповідачка пішла з сім`ї, подала до суду заяву про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 не заперечувала стосовно того, щоб вихованням та утриманням доньки займався позивач. Однак, в подальшому відповідачка самовільно забрала доньку і виїхала з нею до Республіки Польща. ОСОБА_1 не має офіційного працевлаштування та не має змоги утримувати дитину та брати участь у додаткових витратах. Натомість, позивач має стабільний дохід, працює в АТ "Київоблгаз". У приватному будинку, де він проживає створені належні умови для комфортного проживання, відпочинку та повноцінного розвитку його дитини: в доньки є своя кімната, басейн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав та передати батьку для самостійного виховання; визначати місце проживання дитини разом із батьком. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з матір'ю. Зазначала, що відповідач систематично вчиняв відносно неї психологічне та фізичне насилля. Факти домашнього насилля ОСОБА_3 були двічі встановлені Києво-Святошинським районним судом Київської області та визнані останнім в судових засіданнях. З липня 2023 року ОСОБА_1 проживає з донькою в Республіці Польща та відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, створює належні умови для виховання і розвитку дитини: орендує квартиру, офіційно працевлаштована, має стабільний, достатній дохід для забезпечення гармонійного розвитку доньки, а також отримує допомогу на виховання; забезпечує комфортні, належні для проживання та розвитку дитини умови, піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечує навчання доньки у польській школі. З огляду на наведене, вважає, що якнайкращому забезпеченню інтересів доньки відповідатиме визначення її місця проживання разом із матір'ю, тому просила суд визнати місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_1 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини задоволено. Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав та передано для самостійного виховання батьку ОСОБА_3 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено місце проживання дитини з батьком ОСОБА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 147 грн 20 коп. Суд, оцінюючи докази та обставини, врахував окреме проживання батьків і вік дитини, дійшовши висновку, що її найкращим інтересам відповідає проживання з батьком, який створив необхідні умови для гармонійного розвитку. Зазначив, що проживання з одним із батьків не обмежує іншого у вихованні, матеріальному забезпеченні та спілкуванні з дитиною, а за зміни обставин питання місця проживання може бути переглянуте. ОСОБА_1 не надала доказів здатності забезпечити потреби дитини, зокрема матеріально. Крім того, у зв`язку з воєнним станом батько не може відвідувати дитину за кордоном, тоді як мати має можливість перетинати кордон. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Зазначає, що судом першої інстанції не були враховані наявні у справі докази в їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконного рішення. При наявності фактично однакових доказів кожного із сторін щодо отриманих доходів, побуту, суд віддав перевагу доказам, поданих ОСОБА_3 , внаслідок чого порушено принцип оцінки інших доказів у їх сукупності, в тому числі ті, що містять характеристику ОСОБА_3 ; також не враховані висновки Верховного Суду в аналогічних справах. Так, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують: отримання ОСОБА_1 та донькою повідомлення про присвоєння номера PESEL від 5 вересня 2023 року; навчання дитини в школі (довідка 4/2024 від 26 січня 2024 року, згідно якої дитина проживає за відповідною адресою та є ученицею Початкової школи ім. Яна Павла ІІ з інтегрованими філіями в Панювках і в навчальному році 2023/2024 навчається у класі 4С; офіційне працевлаштування ОСОБА_1 (договір-доручення від 6 вересня 2023 року); відомості із зарплатної картки працівника; договір оренди житла від 10 листопада 2023 року; документи щодо призначення виплат на дитину. Тому, не врахувавши вказані докази, суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не довела, що вона може створити належне, стійке та безпечне середовище для дитини. Суд першої інстанції не перевірив доводів ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства в присутності дитини під час перебування сторін у шлюбі. Питання безпеки підлягає обов`язковому врахуванню й оцінці судом у сукупності з іншими обставинами, які мають значення для правильного вирішення спору про визначення місця проживання малолітньої дитини, тому дійшов необґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з батьком. Суд першої інстанції, не встановив жодної обставини, яка б давала законні підстави для відібрання дитини у матері, а відтак рішення суду в цій частині не ґрунтується на вимогах закону. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 зазначає, що саме ОСОБА_1 , забравши дитину з дому та виїхавши у Республіку Польщу, не врахувала права батька, який не надавав жодної згоди на вивезення спільної доньки за межі України та проти його волі, бажання дитини проживати та спілкуватися з батьком, розлучила його з дитиною, чим позбавила його можливості належним чином виконувати його батьківські обов`язки. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи без участі представника. Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано 16 березня 2013 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 97, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2023 року ОСОБА_1 разом з малолітньою ОСОБА_4 виїхали до Республіки Польща, де вони проживають і на час розгляду справи. Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_3 працює в АТ "Київоблагаз" з 4 жовтня 2006 року, на посаді майстра аварійно-диспетчерської служби центрального диспетчерського управління з 1 червня 2016 року. Згідно довідки від 28 грудня 2023 року № 224, виданої АТ "Київоблагаз", дохід ОСОБА_3 за період з 1 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року склав 151 692 грн 49 коп. Згідно довідки № 4/2024 від 26 січня 2024 року, ОСОБА_6 , яка проживає в АДРЕСА_2 , є ученицею Початкової школи ім. Яна Павла ІІ з інтегрованими філіями в Панювках і в навчальному році 2023/2024 навчається у класі 4С. Згідно договору доручення від 6 вересня 2023 року, укладеного між ТОВ "Протех" та ОСОБА_7 , остання прийняла роботи з 6 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року: фрезерування деталей. Ставка за годину: 23,50 злотих брутто. Згідно договору доручення, укладеного 30 грудня 2023 року між ТОВ "Протех" та ОСОБА_7 , остання прийняла наступні роботи з 1 січня 2024 року на необмежений період: фрезерування деталей. Ставка за годину: 27,70 злотих. Згідно зарплатної картки працівника ОСОБА_1 з січня 2023 року по грудень 2023 року, їй було нараховано заробітну плату у розмірі 20 383,00 злотих. Як убачається з договору оренди житла від 10 листопада 2023 року, ОСОБА_8 орендує житлову нерухомість, розташовану в АДРЕСА_3 , на першому поверсі будинку, що складається з двох кімнат, у тому числі однієї кухнею та ванною кімнатою, загальною корисною площею 50 м2. Договір укладений на строк 3 місяці з 10 листопада 2023 року по 10 лютого 2024 року з правом продовження договору на наступний період у письмовій формі у вигляді додатку до договору під загрозою його недійсності за взаємною згодою сторін не пізніше, ніж за три тижні до закінчення строку дії договору. Згідно додатку до Договору найму житлового приміщення від 10 листопада 2023 року, укладеного 10 серпня 2024 року, договір оренди житлового приміщення поновлюється на наступні 6 місяців, тобто діє до 10 лютого 2025 року. ОСОБА_9 була призначена допомога по догляду за дитиною 500+ на період виплати допомоги з 1 червня 2023 року до 31 грудня 2023 року в розмірі 500 злотих на місяць, допомога на виховання 800+ на період виплати з 1 січня 2024 року до 31 травня 2024 року для дитини ОСОБА_10 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 800 злотих на місяць; призначено допомогу по догляду за дитиною 500+ на період виплати допомоги з 1 червня 2023 року до 31 грудня 2023 року в розмірі 500 злотих на місяць, допомога по догляду за дитиною 800+ на період виплати з 1 січня 2024 року до 31 травня 2024 року для дитини ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 800 злотих на місяць. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у справі № 369/11384/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1статті 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн в дохід держави. Судом було встановлено, що 20 жовтня 2022 року близько 21 год. 40 хв., ОСОБА_3 вчинив насильство у сім'ї відносно своєї дружини, а саме: нецензурно висловлювався у бік дружини, погрожував фізичною розправою, вдарив по голові, чим міг нанести шкоду потерпілій психологічного характеру. ОСОБА_3 в судовому засіданні вину визнав. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року у справі № 369/12295/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1статті 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн в дохід держави. Судом було встановлено, що 13 листопада 2022 року о 20 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у нетверезому стані, вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1 , в ході якої ображав її нецензурними словами, кидався в бійку, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП. ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_1 шлюб між сторонами розірвано. Згідно з висновком Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, 13 березня 2024 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини, на якому було заслухано: матір малолітньої дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та малолітню дитину - ОСОБА_4 , за допомогою телефонного зв`язку з включеним гучномовцем в присутності всіх членів Комісії та батька неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповіла на запитання комісії, що бажає проживати і з матір'ю, і з батьком. Згідно протоколу індивідуальної психологічної консультації від 17 квітня 2024 року, складеного психологом Інесою Стеценко , ОСОБА_4 з теплотою згадувала під час розмови про тата, бабусю та свого дядька, що свідчать про загально оптимальні відносини з ними. В ході проведеної психологічної оцінки ОСОБА_4 встановлено, що загальний розвиток дитини відповідає віковим нормам. Не виявлено негативних тенденцій в її психологічному стані та емоційній сфері загалом. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Щодо позовних вимог про відібрання дитини Відповідно до частин другої та третьої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Згідно з частиною першою статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Указана норма права встановлює правові наслідки протиправної зміни місця проживання малолітньої дитини одним із батьків (з яким вона не проживає) або третьою особою. Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким в силу закону чи на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання. Відібрання дитини у контексті статті 162 СК України - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати, однак з урахуванням права кожного з батьків та добросовісної поведінки батьків задля дотримання прав дитини та кожного з них. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Донька сторін, після припинення батьками фактичних шлюбних відносин, проживала разом із матір`ю. Отже, між сторонами була досягнута певна домовленість про визначення місця проживання дитини, що відповідає положенням частини першої статті 160 СК України. Переїзд ОСОБА_1 до Республіки Польща, тобто зміна адреси проживання, не є зміною місця проживання дитини в розумінні статті 29 ЦК України та 160 СК України. З урахуванням наведеного, твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 самовільно змінила місце проживання дитини є безпідставним, а посилання на те, що дитини проживала з ним ґрунтуються виключно на його доводах, що не підтверджено жодним доказом. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на час розгляду справи місце проживання малолітньої дитини, встановлено ні судом, ні органом опіки та піклування не було, а тому вимога про відібрання дитини на підставі частини першої статті 162 СК України була передчасною та задоволенню не підлягала. Наведене дає підстави для висновку, що суд безпідставно задовольнив позовну вимогу ОСОБА_3 про відібрання дитини у матері та передачу доньки для самостійного виховання батьку. При цьому, ухвалюючи рішення про передачу дитини для самостійного виховання батьку, суд першої інстанції фактично позбавив права матері у прийнятті участі у вихованні дитини, що явно суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. Колегія суддів наголошує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не взмозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини Як вже зазначалось, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (частина третя статті 29 ЦК України). Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Колегія суддів зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі "Andersena v. Latvia", заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини відзначив, що "найкращі інтереси дитини" не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини. За змістом статей 7, 9, 10 Конвенції дитина має право на піклування від обох своїх батьків, право підтримувати особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Законодавець поклав на суд обов'язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21 (провадження № 61-10159св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)). Тобто при розгляді справи про визначення місця проживання дитини (дітей) у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: "закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів". У даній справі встановлено, що після розірвання сторонами фактичних шлюбних відносин, дитина проживає з матір'ю та вона не перешкоджає у спілкуванні батька з дитиною. Сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом. Як вбачається з висновку Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запитання комісії відповіла, що бажає проживати і з матір'ю, і з батьком. Судом не встановлено неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, дитина відчуває себе благополучно поряд із матір'ю, яка створила всі належні та достатні умови для проживання доньки з нею у Республіці Польщі. Під час розгляду справи виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю, судом не встановлено. Разом з тим, ОСОБА_3 двічі притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_1 . При цьому, доказів того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була свідком домашнього насильства, вчиненого її батьком відносно її матері, зокрема і в стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять. За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначення місця проживання з матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, оскільки забезпечить дотримання прав дитини на особисте спілкування і піклування обох батьків, що впливає, зокрема на всебічний і нормальний розвиток дитини та формування її родинних і міжособистісних стосунків у подальшому. Не може залишатися поза увагою також і та обставина, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на всій території України введено воєнний стан. З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Колегія суддів вважає, що тимчасове проживання дитини за кордоном, з огляду на військовий стан в України, не суперечить її інтересам, а навпаки сприятиме розширенню світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі виникнення нових обставин чи зміни обставин справи, зокрема у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносинах між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у судовому порядку місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку дочки, незалежно від того, з ким вона буде проживати. ОСОБА_3 не позбавлений права брати участь у вихованні дитини, а у разі виникнення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір може бути вирішено органом опіки та піклування або судом. За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Щодо розподілу судових витрат За правилами частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в сумі 5 904 грн 80 коп. (1 073 грн 60 коп. + 4 831 грн 20 коп.). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення такого змісту. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини з матір'ю задовольнити. Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір в розмірі 5 904 грн 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: