Постанова 4822 № 727/10844/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2025 року м. Чернівці Справа № 727/10844/24 Провадження №22-ц/822/141/25 Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Литвинюк І. М., суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., секретар - Бугай В.М., учасники справи: стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Смотрицький В.Г., ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована тим, що 21 жовтня 2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці у справі №727/10844/24 видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зазначав, що у заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 надала суду завідомо неправдиві відомості, які мають суттєве значення для справи, а саме, що їх спільна дитина ОСОБА_4 з 26 вересня 2024 року проживає разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник з січня 2024 року залишив сім`ю та відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Викладені в заяві про видачу судового наказу відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 постійно мешкає разом з ним у Республіці Польща з 21 липня 2024 року по теперішній час та повністю знаходиться на його утриманні. При видачі судового наказу не було відомо про наведені обставини, які є істотними і такими, що суттєво впливають на прийняте судом рішення, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами відмовлено. Також відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за зловживання процесуальними правами. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що надана ОСОБА_4 довідка від 20 серпня 2024 року про місце реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 не спростовує факту реєстрації та проживання ОСОБА_4 станом на 26 вересня 2024 року (дата витягу з реєстру територіальної громади) разом з матір`ю. Тобто вказана довідка не стосується спірного періоду і не доводить наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом з батьком) на момент видачі судового наказу - 21 жовтня 2024 року. Наведені ОСОБА_2 доводи не можуть слугувати правовими підставами для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу. Не погодившись з указаною ухвалою, представник боржника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити її вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає, що викладені в заяві про видачу судового наказу відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 постійно мешкає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 у Республіці Польща з 21 липня 2024 року по теперішній час, та повністю знаходиться на його утриманні. Також суд першої інстанції не надав жодної оцінки запереченням стягувача ОСОБА_1 на заяву ОСОБА_5 , та доданої до них копії звернення останньої до Міністерства юстиції Республіки Польща про сприяння поверненню дитини, в яких остання фактично визнає той факт, що з 20 липня 2024 року її син ОСОБА_6 мешкає разом з батьком у Республіці Польща, але не погоджується з таким вибором дитини. Отже, у даній справі суд невірно оцінив докази, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийшовши до помилкового й необґрунтованого висновку про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 , не є нововиявленими обставинами в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. При подачі заяви про видачу судового наказу, за невідомими мотивами, ОСОБА_1 свідомо ввела суд в оману про дійсне місце проживання дитини, а також про те, що батько не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, що навіть не заперечувала при подачі заперечень, та не могла не розуміти, що факт проживання дитини з одним з батьків є основним при вирішенні питання, саме з кого повинні стягуватись аліменти на утримання дитини. Така процесуальна поведінка стягувача є зухвалим зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману, чому повинна бути надана відповідна оцінка в контексті вимог статті 44 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на наступне. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. 21 жовтня 2024 року Шевченківським районним судом м. Чернівці у справі №727/10844/24 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 посилався на те, що син ОСОБА_4 постійно мешкає разом з ним у Республіці Польща з 21 липня 2024 року по теперішній час, та повністю знаходиться на його особистому утриманні. На підтвердження даних обставин ОСОБА_2 до заяви долучив: - копію закордонного паспорту ОСОБА_2 з відміткою про перетин ним кордону з Республікою Польща 22.01.2024 року (а.с. 27-28), а також копію закордонного паспорту ОСОБА_4 з відміткою про перетин ним кордону з Республікою Польща 21.07.2024 року (а.с. 32-33); - документ під назвою PESEL UKR , виданий у м. Варшава Республіки Польща 29.07.2024 року, №EL/PV/1, переклад якого посвідчено нотаріально, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано ідентифікаційний номер фізичної особи PESEL НОМЕР_3 (а.с. 34-35); - довідку про реєстрацію тимчасового місця проживання №AO-D-XV-1.5345.5.2328.2024.KGI, згідно з якою ОСОБА_4 з 20.08.2024 року по 01.08.2025 року зареєстрований у АДРЕСА_2 . Переклад даного документу посвідчено нотаріально (а.с. 37-39); - довідку початкової школи №300 імені Ванди Руткєвич м. Варшава, згідно з якою ОСОБА_6 , PESEL НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_2 , є учнем закладу освіти і в 2014/2025 навчальному році відвідує 4д клас, дата роздрукування довідки 05.11.2024 року. Переклад даного документу посвідчено нотаріально (а.с. 40-42). У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала заперечення на заяву ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в якій вказала, що вона разом із сином 20 липня 2024 року виїхали до міста Варшава, Республіка Польща. Між сторонами була досягнута домовленість, що їхня дитини повернеться до України разом з ОСОБА_9 (бабуся ОСОБА_6 ) до початку навчального року - 01 вересня 2024 року. Однак ОСОБА_2 зазначену домовленість порушив та вказав, що дитина буде проживати в Польщі. 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції Республіка Польща із заявою про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (а.с. 62-69). Згідно з інформацією, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 07 жовтня 2024 року№19/Л-14237/15494 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт серії № НОМЕР_2 , виїхав за межі України в пункті пропуску Рава-Руська 21 липня 2024 року о 01:24 (а.с. 60-61). Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України). Аналогічні за змістом положення містяться й у пункті 4 частини першої статті 161 ЦПК України. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України. Так, за вимогами частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, він може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини не може бути скасований за заявою боржника, проте може бути переглянутий за нововиявленими обставинами, перелік яких не є вичерпним. Установлено, що судовий наказ від 21 жовтня 2024 року виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, а тому такий може бути переглянутий за нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України. У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник вказав на наявність підстав для такого перегляду, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року). Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26). Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3). Відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Тому обставиною, яка підлягала встановленню судом при видачі судового наказу в справі, яка переглядається, є обставина спільного проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом з матір`ю. Апеляційний суд установив, що при зверненні до суду ОСОБА_1 надала видану уповноваженим органом інформаційну довідку щодо місця проживання дитини від 26 вересня 2024 року та паспорт матері, які підтверджують реєстрацію малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю станом на 26 вересня 2024 року. У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилався на те, що на момент видачі судового наказу (26 жовтня 2024 року) малолітній ОСОБА_4 проживав разом з батьком, а не матір`ю, що не було відомо суду, та є підставою для відмови у видачі судового наказу. На підтвердження вказаної обставини заявник надав суду докази, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 21 липня 2024 року, проживає з батьком ОСОБА_2 у Республіці Польща. Так, з довідки про реєстрацію тимчасового місця проживання від 20 серпня 2024 року, р.н. АО-D-XV-I/5345/5/2328/2024/KG1, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований на тимчасове проживання по АДРЕСА_2 . Вищенаведені обставини також підтверджуються інформацією Головного ЦОСІ ДПС України від 07 жовтня 2024 року щодо перетинання державного кордону України у період з 26 січня 2024 року по 26 вересня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та записом, який міститься у закордонному паспорті ОСОБА_4 . Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 359/10050/19 викладено висновок про те, що «обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти». У даному випадку факт проживання дитини з одним з батьків є обставиною, яка в силу вимог зазначених вище норм закону надає право матері чи батьку звертатись до суду із заявою про видачу судового наказу. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб, боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами мав надати рівнозначно переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами, наданими стягувачем при поданні заяви про видачу судового наказу. Колегія суддів вважає, що доданими ОСОБА_2 до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами доказами, які він не міг надати при видачі судового наказу, про фактичне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , датованими до ухвалення спірного судового наказу, підтверджуються обставини, що існували на день винесення судового наказу і мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці докази спростовують обставину проживання дитини разом з матір`ю, встановлену судом при видачі судового наказу на підставі поданих ОСОБА_1 документів. Ураховуючи наведену практику ЄСПЛ, беручи до уваги порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, визначеного частиною першою статті 167 ЦПК України, зокрема те, що розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні питання за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів в розмірі 1/4 доходу боржника на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду не було відомо про те, що малолітній ОСОБА_4 , починаючи з 21 липня 2024 року, проживає з батьком ОСОБА_2 у м. Варшава Республіки Польща. Отже, вищенаведеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що наданий ОСОБА_1 витяг з реєстру територіальної громади від 26 вересня 2024 року підтверджує місце проживання ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 на день видачі судового наказу, оскільки ОСОБА_2 при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами надано переконливі докази на підтвердження саме проживання з ним дитини на час винесення судового наказу. У даному випадку зазначена обставина, яка не спростована стягувачем ОСОБА_1 , могла бути підставою для відмови у видачі судового наказу, однак судом першої інстанції додані ОСОБА_2 до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами документи не було належним чином проаналізовано. Також суд першої інстанції в судовому рішенні не виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»). З огляду на викладене, враховуючи, що положення сімейного кодексу передбачають присудження коштів на утримання дитини тільки в разі проживання дитини з заявником, підстави для винесення судового наказу та стягнення на користь матері аліментів на утримання сина були відсутні. Колегія суддів вважає, що доводи заявника ОСОБА_2 є істотними, обгрунтованими і суттєво впливають на юридичну оцінку обставин справи та, відповідно, на прийняте судом рішення. Заявник довів наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом з батьком) на момент видачі судового наказу від 21 жовтня 2024 року. Встановивши, що обставини, які досліджувалися, не були відомі при розгляді заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, оскільки він виносився суддею одноособово, без виклику стягувача і боржника, що відповідає приписам ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового наказу (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20). Крім того, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний обіг ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину, ОСОБА_1 порушила принцип добросовісності, оскільки не надала всього належного обсягу інформації, яка стосуються спірних правовідносин, і є істотною для прийняття обґрунтованого судового рішення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відтак ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2024 року не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. У відповідності до частин другої, третьої та сьомої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Тлумачення вищенаведених положень статті 429 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд має перевірити законність судового рішення, ухваленого за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та, відповідно до положень статті 374 ЦПК України, прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Нормами ЦПК України не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмову у її задоволенні. Відповідна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 1519/2-1411/11 (провадження № 61-1373 св 17), від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18), 15 січня 2020 року у справі № 263/2998/19 (провадження № 61-20049св19) та від 15 липня 2020 року № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18). Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для належного вирішення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Керуючись статтями 259, 268, 367, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська І.Б. Перепелюк