Постанова 4824 № 752/14951/20
від 12.05.2022 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/14951/20 головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В. провадження №22-ц/824/3862/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 12 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Олійника В.І., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 04 серпня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: 30 липня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Каменська Ніна Петрівна звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. 04 серпня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, починаючи з 30 липня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 210,20 грн. 27 серпня 2020 року представник ОСОБА_2 адвокат Москалюк Тетяна Віталіївна поштою направила на адресу Голосіївського районного суду м. Києва заяву про перегляд судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами. На обґрунтування заяви зазначала, що вказаний судовий наказ має бути скасований з підстав необґрунтованості та безпідставності вимог заявника. Вказує на те, що при постановленні оскаржуваного наказу суду не були відомі суттєві обставини справи, знаючи про які, суд прийняв би інше рішення. Зазначає, що підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 на користь батька ОСОБА_1 немає, так як з 01 квітня 2020 року ОСОБА_2 не проживає разом з ОСОБА_1 , не веде з ним спільне господарство та спільний бюджет. Причиною неприязних стосунків є систематичні сварки та рукоприкладство ОСОБА_1 , погрози в бік дружини, насилля у сім`ї, яке застосовує чоловік, що змушувало ОСОБА_2 звертатись із заявами до поліції. Така ситуація в сім`ї призвела до того, що ОСОБА_2 забрала малолітню доньку та переїхала жити до своїх батьків. Донька до 07 липня 2020 року постійно проживала з мамою, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати 7,8. ОСОБА_2 повністю виконувала свої обов`язки щодо матеріального утримання дитини, приймала участь у її духовному та фізичному розвитку. При цьому батько дитини ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх обов`язків, коштів на утримання дитини не надавав, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки. За вказаною заявою Голосіївським районним судом м.Києва 30.06.2020 року відкрито провадження у справі № 752/10471/20. 07 липня 2020 року батько не повернув дитину з прогулянки матері, змінив місце проживання доньки та не надає можливості матері спілкуватись з дитиною. Тобто, з 07 липня по 25 серпня 2020 року мати доньку не бачила та не знає де перебуває остання, що змусило її звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою. Після проведеної перевірки за її заявою надали відповідь про те, що дитина знаходиться з батьком,підстав для порушення кримінальної справи немає так як між сторонами виникли цивільно-правові відносини. Станом на 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 також подано до Голосіївського районного суду м. Києва позов про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини з матір`ю. З огляду на те, що з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 звернулась до суду 01 червня 2020 року, провадження у даній справі було відкрито 30 червня 2020 року, а ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів 03 серпня 2020 року, вважає, що вказані обставини є істотними при вирішенні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів, які існували на час розгляду заяви, не були відомі суду та не були враховані судом при видачі судового наказу 04 серпня 2020 року, а тому наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів від 04 серпня 20120 року за нововиявленими обставинами, скасування судового наказу та для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 04 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 адвоката Москалюк Т.В. задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 04 серпня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Скасував судовий наказ Голосіївським районним судом м. Києва від 04 серпня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовив у видачі судового наказу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та повністю задовольнити його заяву про видачу судового наказу. Вказує, що обставина про відкриття провадження у справі №752/10471/20 була відома ОСОБА_2 перед подачею заяви про скасування судового наказу не потребує доказування, однак судом першої інстанції даний факт безпідставно не взято до уваги, оскільки дана обставина не може вважатися нововиявленою. Зазначає, що на час видачі судового наказу дитина проживала та проживає з батьком і сторонами справи це не оспорюється. Крім того, у справі №752/13587/20 щодо визначення місця проживання дитини рішення до цього часу не прийнято. Звертає увагу суду на те, що він виконує зобов`язання щодо утримання дитини як за себе, так і за ОСОБА_2 , що враховуючи позицію законодавця є недопустимим. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які вже були в матеріалах справи на час винесення судового наказу, так і доказам, які були надані до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Учасники справи, відзиви на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Задовольняючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу та скасовуючи судовий наказ, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що представник заявника- адвокат Москалюк Т.В. обгрунтовано посилається у своїй заяві, як на істотну для справи нововиявлену обставину- на наявність на день видачі судового наказу Голосіївського районного суд м.Києва від 04 серпня 2020 року в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва цивільної справи № 752/10471/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .. За таких обставин та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що в розумінні вимог ст. 423 ЦПК України, обставини, на які посилається заявник є нововиявленими. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статі 186 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу цього Кодексу (перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами). Однак, підставою для такого перегляду можуть бути істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою (про перегляд рішення), на час розгляду справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)). Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. зазначену постанову у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 38)). Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року). Встановлено, що 30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі ј частини з усіх видів її доходу. 04 серпня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 липня 2020 року. 27 серпня 2020 року представник заявника - адвокат Москалюк Т.В. звернулася до суду з заявою про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 16 листопада 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 04 серпня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 адвоката Москалюк Т.В. задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. З заявою про скасування судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 звернулася 27 серпня 2020 року, тобто в межах строку, визначеного п.1 ч.ст.424 ЦПК України. Встановлено, що на час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу за заявою ОСОБА_1 від 30 липня 2020 року та на час видачі судового наказу Голосіївського районного суду м.Києва від 04 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 липня 2020 року, ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 30 червня 2020 року було відкрито провадження у справі № 752/10471/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки перебування в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва справи № 752/10471/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитиниє нововиявленою обставиною в розумінні положень п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. Крім того, провадження у справі №752/10471/20 відкрито 30 червня 2020 року, а судовий наказ видано 04 серпня 2020 року. Доводи апеляційної скарги про те, що обставина про відкриття провадження у справі №752/10471/20 була відома ОСОБА_2 перед подачею заяви про скасування судового наказу не потребує доказування, однак судом першої інстанції даний факт безпідставно не взято до уваги, оскільки дана обставина не може вважатися нововиявленою, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки між батьками існує спір щодо права на отримання аліментів та розміру аліментів, а тому такий спір має бути розглянутий судом у позовному провадженні. Доказів про те, що боржнику або суду була відома нововиявлена обставина на час видачі судового наказу, суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що на час видачі судового наказу дитина проживала та проживає з батьком і сторонами справи це не оспорюється. Крім того, у справі №752/13587/20 щодо визначення місця проживання дитини рішення до цього часу не прийнято. А також те, що він виконує зобов`язання щодо утримання дитини як за себе, так і за ОСОБА_2 , що враховуючи позицію законодавця є недопустимим. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які вже були в матеріалах справи на час винесення судового наказу, так і доказам, які були надані до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказані обставини та докази можуть бути предметом розгляду судового спору в порядку позовного провадження, при наявності позову щодо того самого предмету спору, заявленого боржником ОСОБА_2 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви та скасування судового наказу та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст.163, 165, 186, 423 ЦПК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови складено «12» травня 2022 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіВ.І. Олійник О.І. Сліпченко