Постанова 4824 № 359/2202/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7221/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №359/2202/25 16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Рейнарт І.М. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лець Юлії Вікторівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей,- в с т а н о в и в: У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа:Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 17 серпня 2018 року сторони уклали шлюб, у якому у них народилися двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначав, що за професією він є пілотом. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для забезпечення своєї родини він змушений був шукати роботу за кордоном та з 02.05.2023 року уклав угоду з компанією АвіоВерсе Лімітед та вимушено перебуває за кордоном, проте, час від часу приїздить до України, коли це дозволяють обставини. У вересні 2024 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2024 року (справа №359/9891/24) шлюб між сторонами розірвано. З огляду на його професійну зайнятість, його тимчасове вимушене проживання за кордоном, усталені життєві зв`язки дітей з Україною, необхідність відвідування ними навчальних закладів, за спільною домовленістю діти після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з матір`ю у будинку, який належить сторонам, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, географічна віддаленість позивача від України, вимушене проживання за кордоном, розірвання шлюбу значною мірою ускладнили комунікацію між сторонами у справі, в тому числі, і щодо питань, пов`язаних з вихованням спільних дітей. Відповідачка перестала відповідати на його дзвінки таповідомлення, навмисно ігнорує їх, видаляє його повідомлення з месенджерів, як з особистого спілкування, так і зі спілкування з дітьми. Востаннє відповідачка відповідала на його повідомлення 12жовтня 2024 року. З того часу спілкування між сторонами у справі відсутнє, будь-які його намагання поспілкуватись з колишньою дружиною чи дітьми відповідачкою ігноруються, що порушує його права. Посилаючись на те, що відповідачка вже тривалий час чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, він вимушений звернутись до суду з позовом про усунення йому перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні дітей. З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_2 просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 (РНКОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) не чинити перешкод ОСОБА_2 (РНКОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) у вільному спілкуванні з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - встановити ОСОБА_2 (РНКОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) час для спілкування з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: - на час перебування ОСОБА_2 за кордоном шляхом спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, у тому числі, шляхом використання програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів, щовівторка, щочетверга та на вихідних (у суботу та неділю) з 18.00 год. до 20.00 год., без участі матері; - на час перебування ОСОБА_2 в Україні щомісячне перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19.00 год. до неділі 18.00 год., без присутності матері; - перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька протягом одного тижня у період осінніх, зимових, весняних шкільних канікул (з суботи по п`ятницю включно) щорічно, без присутності матері, з можливістю виїзду за кордон (щодо виїзду за кордон - за домовленістю між батьками); - проведення спільного щорічного відпочинку не менше трьох тижнів під час літніх шкільних канікул, без присутності матері (починаючи з понеділка останнього тижня червня та впродовж перших двох тижнів липня) для оздоровлення дітей з можливістю виїзду за кордон (щодо виїзду за кордон - за домовленістю між батьками); - у будь-який інший день (період) року за бажанням дітей (дитини) та за домовленістю між батьками з можливістю проживання за межами України (т.1 а.с.1-7). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вільному спілкуванні з дітьми: донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Встановлено ОСОБА_2 порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: - на час перебування ОСОБА_2 за кордоном шляхом спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, у тому числі шляхом використання програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів, щовівторка, щочетверга та на вихідних (у суботу та неділю) з 18.00 год. до 20.00 год. без участі матері; - на час перебування ОСОБА_2 в Україні щомісячне перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19.00 год. до неділі 18.00 год. без присутності матері; - перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька в Україні протягом одного тижня (з суботи по п`ятницю включно) щорічно, без присутності матері, у період шкільних канікул: осінніх, зимових або весняних - на вибір позивача та за погодженням з матір`ю, а також за місцем проживання батька за кордоном - виключно за нотаріально посвідченою згодою матері чи у її супроводі; - проведення спільного щорічного відпочинку в Україні не менше трьох тижнів під час літніх шкільних канікул для оздоровлення дітей (починаючи з понеділка останнього тижня червня та впродовж перших двох тижнів липня) без присутності матері, а також з можливістю виїзду за кордон у визначену за згодою сторін країну - виключно за нотаріально посвідченою згодою матері чи у її супроводі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись зтаким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лець Юлія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задовольнити частково, встановити ОСОБА_2 (РНКОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) час для спілкування з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: на час перебування ОСОБА_2 за кордоном шляхом спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, у тому числі, шляхом використання програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів, кожної першої та третьої неділі місяця протягом 60 хвилин, з 19:00 години до 20:00 години за київським часом, за згодою дітей; на час перебування ОСОБА_2 в Україні перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19.00 год. до неділі 18.00 год. без присутності матері, за згодою дітей; перебування (проживання) дітей за місцем проживання батька в Україні протягом одного тижня (з суботи по п`ятницю включно) щорічно, без присутності матері, у період шкільних канікул: осінніх, зимових або весняних - на вибір позивача та за погодженням з матір`ю (відповідачем), за згодою дітей; проведення спільного щорічного відпочинку в Україні не менше двох тижнів під час літніх шкільних канікул для оздоровлення дітей (починаючи з понеділка останнього тижня червня та впродовж першого тижня липня) без присутності матері, за згодою дітей.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив наявність реальних перешкод з боку відповідача у спілкуванні з дітьми. Позивачем не доведено та не підтверджено жодним доказом факт здійснення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми. Зазначає, що сторона відповідача неодноразово звертала увагу суду першої інстанції на те, що відповідачка ніколи не перешкоджала батьку (позивачу) у спілкуванні з дітьми, проте жодних спроб спілкування з дітьми з боку позивача не було. Останнє листування позивача з відповідачем було 22.10.2024року. Після цієї дати позивач взагалі не цікавиться справами дітей, їх здоров`ям, навчанням, успіхами. Тому всі звинувачення позивача на адресувідповідачки щодо чинення нею перешкод у його спілкуванні з дітьми є необгрунтованими. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які спростовують те, що відповідачкаколи-небуть чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми та підтверджують те, що позивач самоусунувся, як від спілкування з дітьми, так і від виконання своїх батьківських обов`язків. Проте, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині, чим визнав відповідача такою, що чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, що є незаконним. Також сторона відповідача вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції поставив інтереси позивача (батька) вище за інтереси дітей, що призвело до порушення ст. 7 та ст. 155 Сімейного кодексу України, ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства». Так, 17.10.2025 року при наданні пояснень діти висловили свою думку щодо їх небажання спілкуватися з батьком (позивачем). Небажання дітей спілкуватися з позивачем (батьком) є наслідком його ставленням до дітей та своїх батьківських обов`язків. Права позивача (батька) щодо дітей є похідними від прав та інтересів дітей, тому насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дітей, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батька (позивача). Сторона відповідача наголошує на тому, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами Тому, на переконання сторони відповідача, спілкування дітей з позивачем можливе лише за згодою дітей, що буде забезпечувати якнайкращі інтереси дітей. Також, з оглядуна пояснення дітей, зустрічі з батьком в іншій країні порушать звичне комфортне середовище дітей та завдадуть їм стресу. Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням дітей про те, що вони не мають бажання спілкуватись з позивачем (батьком). Під час опитування дітей у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, (протокол судового засідання від 17.10.2025), діти чітко висловили свою неприхильність до позивача (батька) та відсутність бажання спілкуватись з ним. При цьому, суд першої інстанції не врахував думку доньки ОСОБА_9 при дачі пояснень в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, не прийняв до уваги висновок психолога та малюнок ОСОБА_9 на якому зображено сім`ю у складі її, брата ОСОБА_10 (в центрі малюнка), мами (відповідача) та котика. Батька (позивача) немає на малюнку сім`ї, що повністю корелює з висновком психолога. Всі ці докази у їх сукупності відображають ставлення дитини до батька (позивача), відсутність прихильності та довіри нього. Натомість суд трактував пояснення дитини на власний розсуд. Суд першої інстанції не надав оцінки тому, що син ОСОБА_10 також зазначив, що «поки не хоче спілкуватись з позивачем» та один не поїхав би до батька (позивача) в гості, тільки погодився б поїхати за умови перебування разом із матір`ю, бабусею та дядьком, з якими на даний час він проживає. Також діти надали пояснення про те, як батько (позивач) ображав маму, влаштовував сварки та підвищував на неї голос. Отже, батько асоціюється у дітей з агресією, небезпекою та негативними переживаннями. Тому, на думку відповідача, наявними у справі доказами та поясненнями дітей підтверджується, що зобов`язання до обов`язкових телефонних розмов 4 рази на тиждень по 2 години, проведення спільного відпочинку декілька разів на рік та спільного проживання без врахування бажання дітей є такими, що можуть поставити під загрозу комфорт та психологічне здоров`я дітей, а тому можливі лише за згодою дітей, що буде забезпечувати якнайкращі інтереси дітей. Відповідач переконана, що оскаржуваним рішенням суд фактично зобов`язав дітей проводити спільні канікули, спільні відпочинки за місцем проживання батька без присутності матері, тобто, в некомфортному середовищі для них, проігнорувавши їх думку. Такі дії суду першої інстанції прямо суперечать інтересам дітей і є примушуванням, всупереч їхньому бажанню. Такі міри можливі лише за згодою дітей, про що відповідач зазначала в заяві про уточнення позиції відповідача від 17.11.2025 року, що не була прийнята судом першої інстанції до уваги. Судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку шкільного психолога, який має основоположне значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що відсутність спілкування батька з психологами, вчителями та вихователями - це виключно через те, що батько самоусунувся від питань виховання дітей, не цікавився справами дітей, не відвідував дитячі заклади, хоча в ході справи підтвердив, що мав таку можливість, не телефонував вчителям, вихователям та психологам, хоча також мав таку можливість - у ході справи батько надав інформацію, що йому відомо, які навчальний/дошкільний заклад відвідують діти, у нього були відпуски та можливість відвідувати Україну, проводити час із дітьми, спілкуватися із вчителями/вихователями, проте, він не зробив цього навіть телефоном під час розгляду справи, хоча контакти та особи, які надали висновки закладів були зазначені, зокрема, у висновках до яких у нього був доступ. Суд першої інстанції не надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування, який спрямований на захист інтересів дітей, чим порушив баланс справедливої рівноваги між інтересами позивача (батька) та інтересами дітей. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив про необхідність поступового відновлення та розвитку сталого емоційного зв`язку дітей з батьком з метою забезпечення його повноцінної участі у вихованні дітей, фактично визнавши, що зв`язок дітей з батьком відсутній, його не існує. При цьому, з оскаржуваного рішення не вбачається поступовість відновлення емоційного зв`язку дітей з батьком, враховуючи те, що діти чітко висловили думку, що не хочуть проводити час із батьком без присутності матері, проте, з моменту вступу рішення в законну силу суд фактично зобов`язав дітей активно спілкуватись з батьком без присутності матері, встановивши графік чотири рази на тиждень по дві години (щовівторка, щочетверга та на вихідних (у суботу та неділю) з 18.00 год. до 20.00 год.)- на час перебування позивача за кордоном засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, у тому числі шляхом використання програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів, без участі матері та проживати з батьком без присутності матері, в тому числі і за кордоном. Відповідачка вважає, що наявними у справі доказами та поясненнями дітей підтверджується, що зобов`язання проведення спільного відпочинку декілька разів на рік та спільного проживання за межами України є такими, що можуть поставити під загрозу психологічне здоров`я дітей. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем створено належні умови для того, щоб перебування дітей під час таких спільних канікул та зустрічей було безпечним для них, відповідало їх потребам. Сторона відповідача зазначає, що 20.12.2024 року, тобто, вже після розірвання шлюбу між сторонами, позивачем укладено договір оренди іншої квартири в м. Вроцлав, де він проживає станом на сьогодні, в якому ні дітей, ні відповідача вже не зазначено як осіб, які спільно проживають з орендарем (позивачем). Тобто, позивач орендував квартиру виключно для себе. Також позивачем не надано висновок компетентних служб про стан житла, акт обстеження умов його проживання в Польщі. Суд першої інстанції не надав належної оцінки характеристиці позивача, що відображена у Висновку органу опіки та піклування, а саме, що відповідно до угоди про надання послуг від 02.05.2023 рокугромадянин ОСОБА_2 уклав договір про надання послуг пілота з компанією Avio Verse Limited, зараєстрованою в Англії та Уельсі, має достойний заробіток, але сплачує лише п`ять тисяч гривень аліментів на утримання двох малолітніх дітей, відповідно до квитанцій MONOBANK від 14.09.2024 року, 01.10.2024 року, 07.11.2024 року, 15.12.2024 року, 21.01.2025 року. Сторона відповідача вважає, що і в питанні аліментів суд першої інстанції став на захист позивача, який, отримуючи заробітну плату в розмірі 3500,00 - 4500,00 євро в місяць, що за курсом НБУ станом на 16.04.2025 року 46,6104 грн. за 1 євро еквівалентно 163136,40 - 209746,80 грн. (не враховуючи добових), сплачує аліменти в розмірі 5000,00 грн., а не на захист інтересів дітей, які недотримують від позивача і в питанні фінансового забезпечення. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, також не встановив актуальний військовий статус позивача, чи має він право на вільний в`їзд в Україну та виїзд за кордон в умовах військового стану, при цьому йому довірено вивезення дітей за кордон. Не враховані судом першої інстанції і пояснення позивача, який зазначив, що його позовні вимоги, в разі їх задоволення судом, мають бути реалізовані відповідачем, яка має привозити йому дітей через кордон у Польщу для того, щоб він мав можливість їх бачити. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про перебування (проживання) дітей у період шкільних канікул: осінніх, зимових або весняних - на вибір позивача та за погодженням з матір`ю, за місцем проживання батька за кордоном - виключно за нотаріально посвідченою згодою матері чи у її супроводі, а також позовні вимоги про проведення спільного щорічного відпочинку в Україні не менше трьох тижнів під час літніх шкільних канікул з можливістю виїзду за кордон у визначену за згодою сторін країну - виключно за нотаріально посвідченою згодою матері чи у її супроводі, під час дії в Україні воєнного стану, без визначення актуального військового статусу позивача, суд першої інстанції допустив порушення пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.1.1995 року №

57. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Петренко Ірина Леонідівнапросить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 рокупосилаючись на те, що оскаржуване рішення відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України, є законним і обґрунтованим, оскільки винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Зазначає, що суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено наявність перешкод, які чиняться відповідачем у реалізації його права на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні. У зв`язку з цим, на думку сторони позивача,суд першої інстанції справедливо усунув такі перешкоди шляхом встановлення позивачу ОСОБА_2 порядку участі у спілкуванні та вихованні дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують тих висновків, якими суд першої інстанції обґрунтував постановлене в цій частині рішення. Звертає увагу суду на те, що допитані в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є подругами відповідачки, не проживають разом з нею та дітьми, бачаться з відповідачкою час від часу, а більшість тих показів, які вони давали суду, їм відомі саме зі слів відповідачки. Що стосується свідка ОСОБА_7 , то вона є матір`ю відповідачки, яка, надаючи пояснення щодо взаємин сторін у справі, повідомила суду, що намагається в них не втручатися. Тому покази свідків саме в частині чинення, чи нечинення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні і вихованні дітей були не надто інформативними. А тому покази свідків були оцінені судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, за наслідком чого було повною мірою встановлено всі фактичні обставини, які мали значення для правильного вирішення справи. Сторона позивача вказує, що вказаний спір не виник між батьком і дітьми, як це намагається подати сторона відповідачки. Відношення дітей до батька безумовно важливе для розгляду цієї справи, однак, небажання дітей спілкуватись з батьком, навіть якщо воно наявне, не прирівнюється до неможливості такого спілкування чи забороні батьку брати участь у житті своїх власних дітей. Прихильність дітей до батька береться судом до уваги в сукупності з іншими обставинами, які встановлені судом в ході розгляду справи. Тим більше, що в ході опитування дітей судом жоден з них категорично не заперечував проти спілкування з батьком, не виявляв ознак страху перед ним, чи будь-якого іншого негативного впливу з його боку. Під час опитування дітей у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, судом встановлено, що діти пам`ятають батька, не виявляють очевидного страху або негативного ставлення до нього. Водночас, вони зазначили, що погодилися б поїхати до батька в гості за умови перебування разом із матір`ю, бабусею та дядьком, з якими на даний час проживають. Із пояснень дітей також вбачається, що їх негативні переживання, пов`язані з батьком, зводяться до окремих епізодів сімейних конфліктів, зокрема до того що, за їхніми словами, батько підвищував голос на матір, а також до суб`єктивного сприйняття відсутності подарунків. Разом із тим, під час спілкування з судом діти виявляли зацікавленість у розмові на теми, що відповідали їхньому віку, активно вступали в діалог, зокрема, молодша дитина - ОСОБА_4 , діти не демонстрували ознак емоційного дискомфорту, страху чи напруження під час спілкування з судом та іншими учасниками процесу в режимі відеоконференції. Відтак, небажання дітей в той чи інший момент життя спілкуватись з батьком не може мати наслідком винесення судом рішення про унеможливлення такого спілкування, як на цьому наполягає відповідач, оскільки таке рішення за жодних обставин не може вважатись таким, що винесене задля забезпечення якнайкращих інтересівдітей. Відтак, на переконання сторони позивача, інтереси дітей максимально враховані судом першої інстанції при винесенні рішення у справі, зокрема, в тому аспекті, щоб спілкування з батьком не перешкоджало звичному ритму життя дітей, їхньому щоденному розпорядку, навчанню, розвитку, тощо. Аргументи відповідача про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі не врахував висновок психолога та малюнок ОСОБА_9 , також є безпідставними, оскільки у рішенні суду надано вичерпну оцінку вказаним доказам. Судом першої інстанції також надано оцінку і висновку Органу опіки та піклування, який був наданий суду третьою особою у справі, частково погодившисьз вказаним висновком органу опіки та піклування. З приводу поступового відновлення та розвитку емоційного зв`язку дітей з батьком, який за твердженням апелянта відсутній, то це, на думку сторони позивача, є виключно маніпуляція. Сторона позивача наголошує на тому, що відповідач в ході судового розгляду справи повідомляла суд, що в період перебування у шлюбі лишала дітей з батьком за кордоном на кілька днів, коли в цьому була потреба, і він належним чином про них дбав, а діти проти цього не заперечували. Питання аліментіврозглядається Бориспільським міськрайонним судом Київської області в межах справи № 359/9322/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Позивач регулярно сплачує відповідачу аліменти та після прийняття відповідного судового рішення виконуватиме його належним чином. А тому приведені відповідачем аргументи з цього приводу взагалі не заслуговують на увагу. Питання військового статусу позивача, перебування його на військовому обліку, можливості його в`їзду до України та виїзду за кордон, жодним чином не впливають на його статус батька, а тому з`ясування будь-яких пов`язаних з цим питань не перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з предметом даного спору, який стосується виключно визначення способу участі батька у вихованні власних дітей. Зурахуванням усіх вказаних обставин сторона позивача вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують тих висновків, якими суд обґрунтував прийняте у справі рішення. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_11 та її представник - адвокат Лець Юлія Вікторівнапідтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити. Позивач ОСОБА_2 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та його представник - адвокат Петренко Ірина Леонідівна просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 рокузалишити без змін. Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області в судове засіданняне з`явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції третя особа у справі повідомлялась у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що з 17 серпня 2018 року сторони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого 17 серпня 2018 року, та який розірвано на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року (справа №359/9891/24) за позовом відповідачки ОСОБА_1 (а.с.11,14 том 1). У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.12, 13 том 1). Малолітні діти сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 . Батько малолітніх дітей ОСОБА_2 (позивач у справі) проживає за межами України. Має професію пілота та з 2022 року працює за кордоном, у тому числі, 02.05.2023 року уклав угоду з компанією АвіоВерсе Лімітед (а.с.22-27 том 1). Згідно із Інформацією про рейси, виконані членом екіпажу ОСОБА_2 від 20.05.2025року, його робота пов`язана з одноденними перельотами до інших країн (а.с.168-173 том 2). Відповідно до договорів оренди житла від 31.12.2023 року та від 20.12.2024 року ОСОБА_2 проживає у м.Вроцлав Польща в орендованому житлі. З 20.12.2024 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Площа орендованої квартири 52 кв.м. (а.с. 125-147 том 2). Як визнано сторонами та підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади та висновком Органу опіки та піклування, малолітні діти сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю - ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для життя, розвитку та відпочинку малолітніх дітей, відповідно до акта обстеження умов проживання від 01.05.2025 року № 88 (а.с.20, 21,195-198 том 2). Вказане житло - будинок АДРЕСА_1 належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку від 15 вересня 2023 року, реєстровий №580 (а.с.16-17,18-19 том 1). Під час судового розгляду справи судом встановлено, що з 2023 року саме мати дітей ОСОБА_1 здійснює повну опіку над дітьми, займається їх утриманням та вихованням, що підтверджується наданими відповідачкою доказами: характеристикою ОСОБА_4 за №30 від 10.04.2025 року, виданою закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №253 міста Києва (а. с.106 том 1); довідкою №113 від 17 квітня 2025 року про участь батьків ОСОБА_13 у шкільному житті дитини, виданої школою І-ІІІ ступенів №37 міста Києва (а.с. 110 том 1), а також доказами про надання медичних послуг та участь дітей у спортивних змаганнях з акробатичного черлідингу (а.с.120-140 том 1). Ці обставини також визнаються сторонами. Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження і бесід з ученицею ОСОБА_3 , складеногопрактичним психологом школи І-ІІІ ступенів №37 міста Києва за №111 від 15 квітня 2025 року ОСОБА_14 , ОСОБА_3 навчається у 1-му класі школи І-ІІІ ступенів № 37 міста Києва. Дівчинка вихована, доброзичлива, жвава, легко йде на контакт з людьми, завжди позитивно налаштована. Але коли розмова заходить пробатька, ОСОБА_9 перестає посміхатися і говорить, що вона з батьком не спілкується, тому що він вже деякий час живе «далеко» (цитата дівчинки). На запитання до Леани «Чи сумуєш ти за татом?» відповідь була «Ні. Але якщо б він приїхав і грався з ними, то вона була б не проти». Про відсутність емоційного зв`язку між дівчинкою і батьком свідчить і аналіз проективної психологічної методики «Моя сім`я». Дівчинка отримала інструкцію «Намалюй всіх, кого ти вважаєш своєю сім`єю». Членів своєї родини вона зобразила в такій послідовності: братик, вона, мама, потім намалювала кота, будинок, дерево, сонечко, хмарки (малюнок дівчинки додається). За висновком практикуючого психолога Леана батька пам`ятає, згадує рідко (тільки коли про це попросять або нагадають), але не сприймає його як близьку людину. Більш емоційний контакт вона має з мамою та братом. Дівчина не виявляє бажання спілкуватися з батьком. На це її рішення мама не мала впливу і не налаштовує Леану проти нього (а.с.107-109 том 1). Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у жовтні 2023 року позивач виїхав за межі України та з того часу на територію України не повертався. Безпосереднє спілкування позивача з дітьми після цього відбувалося лише під час спільного відпочинку: у грудні 2023 року в Арабській Республіці Єгипет та у серпні 2024 року в Грецькій Республіці. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, а також наданими доказами, зокрема, даними про перетин державного кордону відповідачки ОСОБА_1 , копіями паспортних документів дітей для виїзду за кордон, проїзними документами, спільними фотознімками (а.с. 14-19, 99-123 том 2). Батько дітей ОСОБА_2 сплачує аліменти на їх утримання в розмірі 5000 гривень, про що позивачем надані квитанції від 14 вересня 2024 року, від 01 жовтня 2024 року, від 07 листопада 2024 року, від 15 грудня 2024 року, від 21 січня 2025 року (а.с.27-31 том 1). Як визнано сторонами, після розірвання шлюбу, починаючи з жовтня 2024 року, між ними виник спір щодо порядку участі батька - ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей. Зазначене підтверджується як поясненнями сторін у судовому засіданні, так і долученим відповідачкою листуванням між сторонами у месенджері Viber (а.с. 91-95 том 1). При цьому відповідачка не заперечувала, що до певного часу забезпечувала можливість спілкування дітей з батьком шляхом надання у користування доньці власного мобільного телефону. Разом із тим, у подальшому вона припинила такі дії, мотивуючи це несправністю мобільного пристрою та небажанням дітей підтримувати спілкування з батьком. Під час судового розгляду справи, про що і свідчать доводи відзиву на позовну заяву, відповідачка ОСОБА_1 частково визнала позовні вимоги ОСОБА_2 , а саме в частині спілкування позивача з дітьми на час перебування в Україні кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19-00 год. до неділі 18-00 годин. В решті позовних вимог просила відмовити, вважаючи їх такими, що завдають шкоди найкращим інтересам дітей та порушують її права. Зокрема, вказувала, що позивач ставить питання про перебування та проживання дітей з ним кордоном, проте останній не обґрунтовує необхідність та доцільність вивезення дітей, які є громадянами України, в іншу державу для проживання там, а також не зазначає яким чином це може бути виконане. Такі вимога фактично містить у собі безперешкодний дозвіл на перетин кордону малолітніми дітьми без зазначення мети та точної адреси, періоду перебування дітей закордоном і взагалі без надання відповідачу (матері) будь-якої інформації про місце перебування дітей за кордоном, що порушує права відповідача та інтереси дітей. На переконання відповідачки, позитивне рішення суду не може бути виконаним, оскільки позивач не приїздить в Україну у зв`язку з тим, що не бажає бути мобілізованим, проте фактично зобов`язує її (матір дітей) привозити дітей йому за кордон для побачень. Суд першої інстанції надав можливість висловити свою думку малолітнім дітям: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час опитування дітей у судовому засіданні 17 жовтня 2025 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, судом встановлено, що діти пам`ятають батька, не виявляють очевидного страху або негативного ставлення до нього. Водночас вони зазначили, що погодилися б поїхати до батька в гості за умови перебування разом із матір`ю, бабусею та дядьком, з якими на даний час проживають. Із пояснень дітей також вбачається, що їх негативні переживання, пов`язані з батьком, зводяться до окремих епізодів сімейних конфліктів, зокрема до того що, за їхніми словами, батько підвищував голос на матір, а також до суб`єктивного сприйняття відсутності подарунків. Разом із тим, під час спілкування діти виявляли зацікавленість у розмові на теми, що відповідали їхньому віку, активно вступали в діалог, зокрема, молодша дитина - ОСОБА_4 , діти не демонстрували ознак емоційного дискомфорту, страху чи напруження під час спілкування з судом та іншими учасниками процесу в режимі відеоконференції (а.с. 32-37 том 3). Згідно з висновком органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про визначення способу участі батька - громадянина ОСОБА_2 - у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , погодженим рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 03 червня 2025 року № 416, рекомендовано визначити позивачу такий порядок спілкування з дітьми, а саме: у період перебування позивача за межами України - шляхом спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного або інших засобів зв`язку, у тому числі з використанням програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів, кожного вівторка, четверга, суботи та неділі з 18:00 до 20:00 години; у період перебування позивача на території України - кожні другі та четверті вихідні місяця з п`ятниці 19:00 години до неділі 18:00 години; у інші дні - за домовленістю сторін (а.с. 194-197 том 2). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем доведено наявність перешкод, які чиняться відповідачкою у реалізації його права на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні. Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей, суд першої інстанції частково погодився з висновком органу опіки та піклування, посилаючись на те, що наданий висновок Органу опіки та піклування щодо розв`язання спору не в повній мірі враховує вік дітей, а також необхідність поступового відновлення та розвитку їх сталого емоційного зв`язку з батьком, з метою забезпечення його повноцінної участі у вихованні дітей, та дійшов висновку, що проведення спільного часу під час канікул сприятиме відновленню та реалізації права позивача на рівну участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, а також позитивно впливатиме на їх розвиток та повноцінний відпочинок. Щодо можливості виїзду дітей з батьком за межі України, то, зважаючи на наявність конфліктних відносин між сторонами, відсутність належного рівня взаємної довіри, а також з метою забезпечення балансу прав та інтересів обох батьків і дітей, суд першої інстанції, з урахуванням вимог частини п`ятої статті 157 Сімейного кодексу України, вважав за доцільне визначити, що виїзд дітей за кордон під час канікул або для спільного відпочинку можливий виключно за нотаріально посвідченою згодою матері або в її супроводі. Заявлені вимоги в частині встановлення позивачу можливості спілкування з дітьми у будь-який інший день (період) року за бажанням дітей (дитини) та за домовленістю між батьками, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, посилаючись на те, що за відсутності спору між батьками відповідно до частини першої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини та визначення способів участі у її вихованні вирішуються батьками спільно. Такі правовідносини не потребують судового втручання та ухвалення відповідного судового рішення. Суд першої інстанції критично оцінив наданий відповідачкою висновок за результатами психологічного дослідження і бесід з ученицею ОСОБА_3 , складений практичним психологом школи І-ІІІ ступенів №37 міста Києва за №111 від 15 квітня 2025 року, мотивуючи це тим, що за змістом вказаного висновку не вбачається ні даних про використану впихологом методику дослідження, ні підстав його проведення, ні кількості проведених співбесід та їх тривалість, а тому неможливо оцінити правильність та об`єктивність отриманих результатів, зокрема, щодо відсутності впливу з боку матері. З метою забезпечення виконання рішення суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати сторони, у разі зайнятості позивача ОСОБА_2 , чи у разі неможливості з поважних причин забезпечити відповідачем ОСОБА_1 спілкування дітей з батьком (навчання дітей, зайнятість на гуртках, змаганнях, хвороба, відсутність електроенергії, зв`язку, тощо), повідомляти один одного про такі обставини завчасно доступними засобами зв`язку, або, у разі неможливості повідомити завчасно з об`єктивних обставин, безпосередньо після того, які ці обставини перестануть існувати. Крім того, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати позивача ОСОБА_2 у разі необхідності забезпечити відповідача ОСОБА_1 та/або дітей необхідними технічними (електронними) засобами зв`язку для дистанційного аудіо- та відеоспілкування (мобільними телефонами, смартфонами, планшетами або іншими аналогічними пристроями), а також під час перебування з ним дітей забезпечити відвідування дітьми навчальних закладів, спортивних секцій, змагань і додаткових занять відповідно до існуючого графіку. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема, якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини. Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом,вказують на те, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 мають спільних малолітніх дітей - доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12, 13 том 1). Батьки дітей проживають окремо. Малолітні діти сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для життя, розвитку та відпочинку малолітніх дітей, і проживають з нею дотепер (а.с.20, 21,195-198 том 2). Батько дітей ОСОБА_2 (позивач у справі) проживає за межами України та з 2022 року працює за кордоном. Відповідно до договорів оренди житла від 31.12.2023 року та від 20.12.2024 року ОСОБА_2 проживає у м.Вроцлав Польща в орендованому житлі. З 20.12.2024 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Площа орендованої квартири 52 кв.м. (а.с. 125-147 том 2). Судом встановлено та сторонами не заперечується, що з жовтня 2023 року позивач на територію України не повертався. Безпосереднє спілкування позивача з дітьми після цього відбувалося лише під час спільного відпочинку сім`ї у грудні 2023 року в Арабській Республіці Єгипет та у серпні 2024 року в Грецькій Республіці. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, а також наданими доказами, зокрема, даними про перетин державного кордону відповідачки ОСОБА_1 , копіями паспортних документів дітей для виїзду за кордон, проїзними документами, спільними фотознімками (а.с. 14-19, 99-123 том 2). На підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлено, що між батьками малолітніх дітей виник спір щодо способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми. Звертаючись досуду з позовом, ОСОБА_2 посилався на необхідність усунення йому перешкод у спілкуванні з дітьми та бажання відновити психоемоційний контакт з ними. Під час судового розгляду справи відповідачка ОСОБА_11 частково визнала вимоги позивача, а саме, в частині спілкування позивача з дітьми на час перебування в Україні кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19-00 год. до неділі 18-00 годин. В решті позовних вимог просила відмовити, вважаючи їх такими, що завдають шкоди найкращим інтересам дітей та порушують її права. Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_11 про те, що позивачем не доведено та не підтверджено жодним доказом чинення йому перешкод з її сторониу спілкуванні з дітьми, спростовуються встановленими обставинами справиз яких вбачається, що батько дітей ОСОБА_2 працює і проживає за кордономта зжовтня 2023 року на територію України не повертався. Відповідачка не заперечувала, що до певного часу забезпечувала можливість спілкування дітей з батьком шляхом надання у користування доньці власного мобільного телефону. Разом із тим, у подальшому вона припинила такі дії, мотивуючи це несправністю мобільного пристрою та небажанням дітей підтримувати спілкування з батьком. Наявність спірних питань щодо порядку участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей також підтверджується перепискою між сторонами у месенджері Viber (а.с. 91-95 том 1). Встановлені обставини вказують на те, що владнати взаємні непорозуміння щодо виховання малолітніх дітей сторонам не вдалося, що стало підставою звернення позивача ОСОБА_21 адо суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення йому перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні дітей. Отже, саме по собі подання ОСОБА_2позову про визначення порядку його спілкування з малолітніми дітьми та наявність заперечень сторони відповідача свідчать про наявність таких перешкод. Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 711/9775/15-ц (провадження № 61-6670св18). Таким чином, вимоги позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми шляхом зобов`язання ОСОБА_24 не перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів свідчать про те, що між батьками малолітніх дітей склалися неприязні стосунки і у добровільному порядку досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дітей, у вихованні і спілкуванні з дітьми сторони не можуть. Позивач ОСОБА_2 , який є батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проявляє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми. Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку батька по відношенню до дітей, що може зашкодити їх розвиткові, колегією суддів апеляційного суду не встановлено. Отже, під час судового розгляду справи відповідачкою ОСОБА_1не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що спілкування позивача з дітьми в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів дітей. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком. Тоді як створювані одним із батьків протягом тривалого часу перешкоди у вихованні та спілкуванні із дітьми руйнують їх зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і мати, суперечать сімейним цінностям та не відповідають якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21). Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що діти не мають бажання спілкуватись з позивачем (батьком)і під час опитування дітей у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, (протокол судового засідання від 17.10.2025) вони чітко висловили свою неприхильність до позивача (батька) та відсутність бажання спілкуватись з ним, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб. За обставинами цієї справи, діти пам`ятають батька, не виявляють очевидного страху або негативного ставлення до нього. Під час опитування дітей судом з`ясовано, що негативні переживаннядітей, пов`язані з батьком, зводяться до окремих епізодів сімейних конфліктів, зокрема, до того що, за їхніми словами, батько підвищував голос на матір, а також до суб`єктивного сприйняття відсутності подарунків. У контексті наведеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність у дітей образи на батька та, відповідно, негативне ставлення до нього, не свідчить про те, що вони усвідомлюють наслідки позбавлення його прав у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та свідомо бажають розірвати з ним сімейні стосунки. До того ж, необґрунтоване позбавлення батьківських прав на виховання дитини, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Колегія суддів апеляційного суду також не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_26 , які ґрунтуються на оцінці висновку за результатами психологічного дослідження і бесід з ученицею ОСОБА_3 , складений практичним психологом школи І-ІІІ ступенів №37 міста Києва за №111 від 15 квітня 2025 року ОСОБА_14 , як необ`єктивний і такий, що проведений без дослідження всіх обставин справи (а.с. 107-109 том 2). При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_4 з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей з ним. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц. Отже, під час судового розгляду справи відповідачкою ОСОБА_1не доведено та матеріали справи не містять доказів, що спілкування позивача з донькою та сином в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів дітей. Створювані одним із батьків протягом тривалого часу перешкоди іншому з батьків у вихованні та спілкуванні із дітьми руйнують зв`язки дітей зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей, а тому справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 із батьком. Враховуючи конкретні обставини справи, бажання позивача ОСОБА_2 відновити спілкування з дітьми для повноцінного виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх розвитку, задоволення життєво важливих потреб та зростання під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить виховання дітей в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зустрічі батька з дітьми будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із донькою та сином і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дітей. За таких обставин, враховуючи вимоги закону щодо обов`язку батьків у вихованні дитини, свідоме бажання позивача виховувати доньку та сина та спілкуватися з ними, відсутність будь-яких випадків, коли законом обмежене право позивача на спілкування з дітьми, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про визначення способу участі позивача ОСОБА_2 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому колегія суддів апеляційного суду бере до уваги передусім інтереси дітей з урахування конкретних обставин справи, а також керується тим, що встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Погоджений рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 03 червня 2025 року № 416 висновок Органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, не враховує вікових змін дітей, їх розвитку та потреб відповідно до їх віку на час вирішення спору судом, а тому рекомендований у ньому порядок спілкування батька з сином та донькою не може бути покладений судом в основу висновку при вирішенні спору щодо участі батька у вихованні дітей, що є підставою для самостійного визначення судом кількості і тривалості побачень батька з донькою та сином (графік побачень). При вирішенні питання про періодичність побачень батька з дітьми, можливість спільного відпочинку, колегія суддів апеляційного суду враховує, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції діти досягли молодшого шкільного віку. Вік дітей потребує відвідування шкільного навчального закладу, що унеможливлює проведення зустрічей з батьком у будні дні, а тому, з урахування конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про встановлення графіку побачень батька з дітьми у вихідні дні, а саме: шляхом встановлення побачень з дітьми кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19.00 год. до неділі 18.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_2 на території України. Наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками обумовлює проведення побачень батька з дітьми без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно, без створення стресової та напруженої ситуації для дітей, спілкуватися з ними. Колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним також визначити і час для спільного відпочинку батька з дітьми на території України кожного року у період осінніх, зимових або весняних шкільних канікул: другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11-00 години першого дня вказаного періоду до 18-00 години останнього дня вказаного періоду; кожного року під час літніх шкільних канікул для оздоровлення дітей, тривалістю 14 календарних днів, починаючи з понеділка останнього тижня місяця червня та впродовж першого тижня місяця липня, без присутності матері, із зобов`язанням позивача повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи складні стосунки між батьками дітей, колегія суддів апеляційного суду при визначені способу участі одного з батьків у вихованні дітей, задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками та забезпечення прав та інтересів дітей, визначає початок побачень батька з сином та донькою за місцем проживання дітей та покладає напозивача ОСОБА_2 обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей під час спільного відпочинкуз дітьми. Проживання батька за кордоному зв`язку з укладенням договору про надання послуг пілота з компанією АвіоВерсе Лімітед (британська консалтингова компанія), не може обмежувати право батька на спілкування з дітьми, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітніх дітейз батьком. Отже, з метою забезпечення реалізації прав позивача на участь у вихованні та розвитку, а також спілкуванні з малолітніми дітьми, беручи до уваги необхідність збереження родинних відносин та емоційного зв`язку між батьком та дітьми, враховуючи технічну можливість забезпечення спілкування позивача із своїми дітьми за допомогою телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, керуючись якнайкращими інтересами дітей, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зобов`язати матір дітей ОСОБА_1 у періодперебування батька дітей ОСОБА_2 за кордоном організовувати спілкування малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 щовівторка, щочетверга та щонеділі протягом 60 хвилин у проміжок часу з 19:00 години до 20:00 години за часом місцезнаходження дітей у режимі спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, з використанням програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами відповідачки ОСОБА_1 про те, що вимога позивача про забезпечення реалізації його батьківських прав, яка задоволена судом першої інстанції, шляхом перебування (проживання) дітейтакож за місцем проживання батька за кордономпротягом одного тижня (з суботи по п`ятницю включно) щорічно, без присутності матері, з можливістю виїзду за кордон у визначену за згодою сторін країнупід час проведення спільного відпочинку батька з дітьми, без присутності матері, не відповідають якнайкращим інтересам дітей, оскільки на час розгляду справи в суді ОСОБА_9 виповнилось 7 (сім) років, ОСОБА_4 - 6 (шість) років, діти тривалий час проживають з матір`ю, що свідчить про більш міцніший емоційний зв`язок та стійку прив`язаність дітей до матері. Вказані обставини також підтверджуються висловленою думкою дітей, які під час опитування у судовому засіданні 17 жовтня 2025 року зазначили, що погодилися б поїхати до батька в гості за умови перебування разом із матір`ю. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази компетентних служб про стан житла, акт обстеження умов проживання позивача відповідно до договорів оренди житла від 20.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_4 щодо забезпечення всіх необхідним, у тому числі санітарно-гігієнічних умов, для проживання та виховання дітей в цій квартирі. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в цій частині вимоги позову ОСОБА_2 не узгоджуються з нормами матеріального права та безпідставно задоволені судом першої інстанції. Аргумент відповідачки ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції і в питанні аліментів, які сплачує позивач на утримання дітей, став не на захист інтересів дітей, які недотримують від позивача фінансове утримання, визначального значення для вирішення цієї справи щодо участі у вихованні дитини (дітей) того з батьків, хто проживає окремо від неї, не мають. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини (дітей) суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Тоді як мати дітей, ОСОБА_11 , не обмежена у можливості реалізації належного їй права на стягнення аліментів на утримання дітей у судовому порядку, враховуючи реальні доходи батька. Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав. При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу сторін на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дітьми у інших формах, за погодженням батьків, або ж зміни компетентним органом встановленого порядку, за наявності обставин, що мають істотне значення. Отже, з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, чи у випадку виникнення негативних наслідків для дітей за результатами спілкування з батьком, встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей може бути змінений в майбутньому за позовом одного з батьків, за наявності відповідних підстав. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає що, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову про встановлення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_2 про встановлення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню. Отже, доводи відповідачки ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви, у пропорційному розмірі до задоволених вимог позову, що складає розмір 1211,20 грн, слід покласти на відповідача ОСОБА_1 . З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову, відповідачці ОСОБА_1 мають бути відшкодовані позивачем ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги, що становить розмір 908,40 грн. Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 7, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу № 7 до Конвенціцї про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ст.ст. 5, 7, 14, 19, 159, 171 СК України, ст.ст. 8,11, 12, 15 Закону України « Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лець Юлії Вікторівни задовольнити частково. Рішення Бориспільськогоміськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення побачень з дітьми: кожні другі та четверті вихідні місяця - з п`ятниці 19.00 год. до неділі 18.00 год. за місцем проживання батька ОСОБА_2 на території України без присутності матері; спільний відпочинок батька з дітьми на території України кожного року у період осінніх, зимових або весняних шкільних канікул: другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11-00 години першого дня вказаного періоду до 18-00 години останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_1 про місце перебування дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спільний відпочинок батька з дітьми на території України кожного року під час літніх шкільних канікул для оздоровлення дітей, тривалістю 14 календарних днів, починаючи з понеділка останнього тижня місяця червня та впродовж першого тижня місяця липня, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_1 про місце перебування дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Початок побачень батька з дітьми відбувається за місцем проживання дітей. Зобов`язати ОСОБА_2 під час спільного відпочинку з дітьми дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати матір дітей ОСОБА_1 у період перебування батька дітей ОСОБА_2 за кордоном організовувати спілкування малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 щовівторка, щочетверга та щонеділі протягом 60 хвилин у проміжок часу з 19:00 години до 20:00 години за часом місцезнаходження дітей у режимі спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та/або інших способів зв`язку, з використанням програм Skype, Viber, Telegram чи інших месенджерів. Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНКОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заявиу розмірі 1211,20 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 травня 2026 року. Головуючий: Судді: