Ухвала КЦС ВС № 175/667/24

У х в а л а 22 січня 2025 року м. Київ Справа № 175/667/24 Провадження № 61-16347ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Базюкевич Євген Вікторович (далі - адвокат), на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом скаржника до Держави України (далі - відповідач) в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди та в с т а н о в и в:

1. У січні 2024 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 49 700,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, та 90 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої іншими протиправними діями та бездіяльністю органів Національної поліції. 2. 9 липня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із Державного бюджету України на користь скаржника 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; у задоволенні іншої частини вимог відмовив. 3. 12 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції . 4. 13 грудня 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 39015/0/220-24 від 16 грудня 2024 року), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог і постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення в означеній частині: стягнути з відповідача 39 600,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та 90 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої іншими протиправними діями та бездіяльністю органів Національної поліції. 5. 16 січня 2025 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду касаційна скарга була передана судді Гудимі Д. А..

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 6.4. Предметом позову є відшкодування моральної шкоди.Ціна позову становить 139 700,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). 6.5. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування за аналогією закону пункту 2 частини першої статті 1 та статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадку незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що відсутність такого висновку дозволяє судам надто вільно визначати розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. 6.6. Верховний Суд вважає, що незгода з оскарженим судовим рішенням і тлумаченням судами юридичних норм не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права, яке він ставить, для формування єдиної правозастосовчої практики в Україні. Можливий вплив бажаного для скаржника висновку щодо застосування норм права на самого скаржника не підтверджує таку фундаментальність. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. 7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко