Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23330/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23330/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. за участю секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 28 жовтня 2019 року №1233ц про його звільнення з 29 жовтня 2019 року з посади прокурора першого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) його на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2019 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 640/23330/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 залишено без змін. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року, в якій просить: - скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року; - ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву. В обґрунтування заяви позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 (справа № 33- 5/2022(9/22)). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у справі № 640/23330/19 відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про перегляд рішення. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2021 у справі № 640/23330/19 є рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1- р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22), яким визнано неконституційною норму права - п.6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закону №113-ІХ). Також позивач подав до суду клопотання, в якому просив під час розгляду справи врахувати рішення Конституційного Суду України від 02 жовтня 2024 року № 9-р(І)/2024 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному (з 29.10.2019 по 31.10.2019) у період звільнення з Генеральної прокуратури України - 29.10.2019, тобто під час тимчасової непрацездатності. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Зокрема рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01.03.2023, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема в частині поновлення позивача на посаді. Відповідач послався на численну практику Верховного Суду, в якій наведено висновок про те, що рішення суду яке набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено не передбачає примусового виконання, відтак не може переглядатися за виключними обставинами, у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Положеннями п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України. Зокрема Верховний суд зазначив, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством". Окремо Суд зазначив, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання. В даному випадку позивач у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. З огляду на наведений вище правовий висновок правові підстави для задоволення заяви позивача в цьому випадку - відсутні. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підтримана об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а. Крім того зі змісту поданої позивачем заяви про перегляд рішення суду вбачається, що як на підставу для перегляду вказаного рішення за виключними обставинами заявник вказує рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1- р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22), яким визнано неконституційною норму права - п.6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закону №113-ІХ) Суд першої інстанції з приводу наведених доводів позивача правильно зазначив, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX, який визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що, своєю чергою, має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення. Клопотання позивача, в якому останній просив під час розгляду справи врахувати рішення Конституційного Суду України від 02 жовтня 2024 року № 9-р(І)/2024, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини (рішення Конституційного Суду) не існували на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та не були підставою для перегляду рішення. З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29.01.2025. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких