Постанова 4814 № 643/8563/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/8563/20 Номер провадження 22-ц/814/353/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Секретар: Старчик Є.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року до Московського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року у цивільній справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вказана справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави. Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2023 року цивільну справу за вказаним позовом прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, призначено судове засідання. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 . Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2024 року явку позивача ОСОБА_1 , або її представника у судове засідання визнана обов`язковою. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду. В апеляційному порядку ухвалу оскаржила позивач ОСОБА_1 .Скарга мотивована тим , що судом порушено норми процесуального права. Позивач вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги , що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутності , зазначала, що усі обставини , які на її думку є важливими для вирішення справи , викладені у позові . Окрім того, апелянт вказує, що в ухвалах суду про визнання явки позивача обов`язковою не обґрунтовано , як саме нез`явлення позивача перешкоджає справедливому , неупередженому та своєчасному розгляду справи. Зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року , та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається , що ухвалами Октябрського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року та 29 травня 2024 року , явку позивача було визнано обов`язковою. В судові засідання, призначені на 25.04.2023 року, 16.08.2023 року, 28.09.2023 року, 29.11.2023 року, 30.01.2024 року, 02.04.2024 року, 29.05.2024 року та на 23.07.2024 року ОСОБА_1 викликалася судовими повістками шляхом їх направлення на поштову адресу, проте в судове засідання позивач не з`явилася. Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач та її представник, які про час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином, до суду не з`явилися. Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Частина 5 ст. 223 ЦПК України зазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України). Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання. Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо. При цьому, ч. 1, 1 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час або неповідомлення про причини неявки. Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики. Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач, який про час та місце розгляду справи призначені на 25.04.2023 року, 16.08.2023 року, 28.09.2023 року, 29.11.2023 року, 30.01.2024 року, 02.04.2024 року, 29.05.2024 року та на 23.07.2024 року, був повідомлений належним чином, проте до суду не з`явилася. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, в судове засідання, яке було призначено на 09 листопада 2021 року на 09:00 год., позивач та її представник не з`явились, при цьому представником позивача суду першої інстанції було подано заяву про розгляд справи без участі позивача (а.с.51). Також , ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи 17.12.2021 без її участі , зазначивши , що позивач ОСОБА_1 не може прибути у судове засідання у зв`язку із перебуванням закордоном. З розписки від 16.03.2022 року вбачається , що представник позивача з`явився в судове засідання . Попередньо ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Згідно заяви ОСОБА_1 від 28.10.2023 вона не змогла прибути у судове засідання за станом здоров`я, просила розглянути справу за її відсутності. Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивач та її представники не з`явились в судові засідання без поважних причин. Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції зарезультатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогамистатті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позову без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального права, а тому відповідно до вимогстатті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року - скасувати. Направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики до Октябрського районного суду міста Полтави для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов