Постанова 4814 № 531/1186/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/1186/24 Номер провадження 22-ц/814/930/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лобач Наталії Іванівни на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Шуби Алли Федорівни, про зміну черговості спадкування,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги спадкування після її смерті. В обґрунтування позову зазначає, що з 1982 по 20.10.2017 позивач та покійна ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, даний факт встановлено рішенням Карлівського районного суду по справі 531/2017/19. Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проводили разом всі свята та урочистості, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, купували майно для спільного проживання та утримання, ремонту та будівництва житла та господарських будівель. Особові рахунки по сплаті комунальних послуг було оформлено на позивача. Позивач піклувався про ОСОБА_3 в період її хвороби, після її смерті, здійснив її поховання, впорядкував місце поховання встановленням пам`ятного надгробку. 28.12.1990 за рахунок спільних коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за 570 крб. на ім`я ОСОБА_3 було придбано житловий будинок загальною площею 33 кв. м, житловою площею 12 кв. м по АДРЕСА_1 . 05.08.1998 ОСОБА_3 було видано Державний акт на 0,16 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За час спільного проживання, позивачем з ОСОБА_3 , за рахунок спільних коштів, було здійснено добудову зазначеного будинку та побудовано літню кухню, гаражі, лазню, сарай, теплицю, навіс. Будівельні роботи здійснювалися позивачем власноруч з допомогою друзів, приятелів в якості підсобних робітників, про що зазначили свідки при розгляді вищезазначеної справи. Позивач протягом 1982-2017 років працював та здійснював підприємницьку діяльність, одержував пенсію, мав постійний дохід, що підтверджує факт платоспроможності позивача та можливості фінансової участі у спільному житті та побуті. 24.12.2003 було виготовлено технічний паспорт на вже переобладнаний будинок площею 79,1 кв. м та 28.05.2004 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. В 2014 році було узаконено добудову господарських будівель (літньої кухні, гаражів, лазні, сараю, теплиці, навісів). Поділ майна житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , не здійснювався. В іншому шлюбі протягом 1982-2017 ні ОСОБА_3 ні позивач не перебували. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 через певний час зник та про нього не було відомостей. 08.11.2002 рішенням Карлівського райсуду його було визнано безвісти відсутнім та через деякий час ОСОБА_3 отримала інформацію, що він помер. Але через юридичну необізнаність, їхній шлюб не було розірвано у встановленому законом порядку. Позивач вважав, що після отримання рішення у 2002 році ОСОБА_3 не перебуває у шлюбі. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть від 09.10.2009, тому судом встановлено, що позивач проживав з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 10.10.2009 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно позивач є спадкоємцем четвертої черги. Після звернення позивача до нотаріуса, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки є спадкоємці першої черги. Із медичних документів на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що 13.10.2017 її було госпіталізовано до Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфасовського з ГПМК по ішемічному типу, ішемічний інфаркт скронево-потиличної-тім`яної ділянки з переходом на базальні відділи лівої гемісфери головного мозку, мозочка, хронічна ревматична хвороба серця. Особою, яка є близькою зазначено чоловіка ОСОБА_5 . Відповідно до записів медичної картки стаціонарного хворого №20825, з 13.10.2017 стан ОСОБА_3 вкрай тяжкий. 20.10.2017 зафіксовано смерть. Витрати на поховання поніс позивач. Позивач з 1982 до дня смерті ОСОБА_3 опікувався нею, здійснений поховання, впорядкував могилу, встановив пам`ятник. З урахуванням хвороби спадкодавця та також тривалість часу надання такої допомоги до дня смерті, підтверджується факт необхідності догляду, безпорадності та надання такого догляду та матеріального забезпечення ОСОБА_1 спадкодавцю ОСОБА_3 .. Відповідач не проживав за місцем проживання бабусі, як і її дочка, вони були проінформовані про її хворобу, але ні піклування, ні догляду, ні матеріальної допомоги протягом часу хвороби та лікування спадкодавці не надавали, хоча мали таку можливість. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи: приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Шуби Алли Федорівни, про зміну черговості спадкування відмовлено. З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Лобач Н.І. подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити, визнати ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В доводах апеляційної скарги зазначає, рішення вважає незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що факт тяжкої довготривалої хвороби ОСОБА_3 підтверджено наданими до суду медичними документами, виписки, епікризами з лікувальних закладами та показаннями свідків, які підтвердили що остання хворіла і доглядав за нею ОСОБА_1 . Акцентує увагу, що ОСОБА_3 внаслідок хвороби серця та проведеної операції та подальшого лікування не могла готувати собі їсти, виконувати роботи з прибирання, прання тобто в питаннях побуту та зокрема ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_3 могла сама одягнутися, вмитися, поїсти, але зокрема приготувати собі їжу, прибрати, прати одяг, доглядати за будинком та господарством не могла. Зокрема вказує, щодо надання матеріальної підтримки та утримання даний факт був встановлений рішенням у справі 531/2017/19 щодо матеріального стану ОСОБА_6 , які підтвердилися випискою з пенсійного фонду, факт здійснення підприємницької діяльності та отримання доходу, відповідно факти встановлені судом по справі між тими сторонами не потребують подальшого доведення. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники сторін, інші учасники справи, які брали участь в її розгляді будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом копії наданої позивачем медичної документації підтверджують наявність у ОСОБА_3 хвороби серця, лікування, хірургічне втручання, але жодний з документів не доводить тривалого безпорадного стану ОСОБА_3 , яка є спадкодавцем, тобто такий стан, під час якого особа тривалий час неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком чи тяжкою хворобою. Показаннями свідків також не підтверджується вказана обставина. Також позивачем не доведено матеріальне забезпечення ним спадкодавця, оскільки, як зазначив сам позивач, ОСОБА_3 отримувала пенсію, хоча її розмір йому не відомий. З урахуванням зазначеного, судом не встановлено наявності всіх п`яти визначених законом обставин, що дають підстави для зміни черговості спадкування Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частинами 1 та 2 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно із статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України). Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 2статті 1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Зокрема, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі№ 331/6453/18 (провадження № 61-380св21). Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Позивач просив надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, мотивуючи свої вимоги тим, що спадкодавець через тяжку хворобу тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які позивач йому надавала. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Згідно зі змістом частини 2 статті 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що по-перше, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦКУ. По-друге, позивачем не надано належних і допустимих доказів про наявність сукупності обставин, з якими закон пов`язує право зміни черговості на спадкування, а саме матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, тривалий час здійснення цих дій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадщину за законом. Крім того, суд першої дослідивши копії надані позивачем медичної документації підтверджують наявність у ОСОБА_3 хвороби серця, лікування, хірургічне втручання, але жодних з документів не доводить безпорадний стан ОСОБА_3 , яка є спадкодавцем, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком чи тяжкою хворобою. Тому на підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лобач Наталії Іванівни - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2025 року Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.В. Чумак