Постанова 4803 № 205/8101/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9090/20 Справа № 205/8101/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування за законом в першій черзі та визнання права власності на майно в порядку спадкування В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування за законом в першій черзі та визнання права власності на майно в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона та ОСОБА_4 проживали з 2001 року як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4 . Вказувала, що з 2016 року ОСОБА_4 тяжко хворів, знаходився у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та допомоги. Позивач зазначала, що саме вона здійснювала такий догляд, забезпечувала чоловіка усім необхідним для життя та здоров`я, піклувалась про нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 71 рік, і після його смерті відкрилась спадщина. ОСОБА_4 має рідну сестру - відповідача ОСОБА_2 та рідну небогу відповідача ОСОБА_3 . Вона звернулася до відповідачів з проханням вирішити дану ситуацію та підписати договір про зміну черговості спадкування, оскільки вона проживала разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловік та жінка, у відповідності до ч.1 ст. 1259 ЦК України. Але, відповідачі вважають, що вона не має права здійснювати спадкування за законом у першій черзі, як дружина, оскільки вони з ОСОБА_4 проживали без реєстрації шлюбу. Позивач зазначала, що вона звернулася до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори 28 лютого 2019 року із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , однак, державний нотаріус Олехнович Л.Ю. відмовив у вчиненні нотаріальної дії, зазначивши в постанові, що немає підстав для залучення її до спадкування за законом, оскільки у спадкодавця є спадкоємці другої черги за законом, які у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини, прийняли спадщину. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська 23 лютого 2019 року було встановлено, що вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка у період з 24 грудня 2008 року по 02 грудня 2016 року. Наразі вона не може оформити спадщину, а тому просила суд змінити черговість отримання права на спадщину, визнавши її - ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , а також, визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,0609 га, кадастровий номер 1210100000:08:413:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на автомобіль марки «Chevrolet Aveo II SE 1.5 4dr M/T НОМЕР_1 », 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування за законом в першій черзі та визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовлено у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять а апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідченого державним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В.І. за реєстром № 24-869, та зареєстровано у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 21 вересня 1994 року та записано в реєстрову книгу № 575-13 (а.с.53-54). На підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2010 року ОСОБА_4 належав на праві власності автомобіль марки «Chevrolet Aveo II SE 1.5 4dr M/T НОМЕР_1 », 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 20-22). Рішенням Дніпровської міської ради № 47/17 від 21 грудня 2016 року ОСОБА_4 у власність була передана земельна ділянка площею 0,0609 га, кадастровий номер 1210100000:08:413:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55-57). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 132). Після його смерті відкрилась спадщина на майно - на домоволодіння АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0609, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки «Chevrolet Aveo SE 1.5 4dr M/T НОМЕР_1 », 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , що належало померлому на праві приватної власності. 27 грудня 2016 року до Другої дніпровської державної нотаріальною конторою із заявою про прийняття спадщини звернулась сестра померлого відповідач ОСОБА_2 та на підставі її заяви була відкрита спадкова справа № 1059/2016 (а.с. 129-161). 21 березня 2017 року до вказаного органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини звернулась позивач ОСОБА_1 (а.с. 130 ). 05 квітня 2017 року із заявою про прийняття спадщини звернулася племінниця померлого - ОСОБА_3 (а.с.130). Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не видавалося. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2019 року, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 24 грудня 2008 року по 02 грудня 2016 року (а.с.59, 60). Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 28 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із наявністю спадкоємців другої черги за законом та не вирішенним питанням по майновим спорам (а.с.61). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що за життя ОСОБА_4 з 2016 року тяжко хворів, знаходився у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та допомоги та саме вона здійснювала такий догляд, забезпечувала чоловіка усім необхідним для життя та здоров`я, піклувалась про нього (а.с.1-5). Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України). Таким чином, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. При цьому, підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна одночасна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19). За загальним правилом під безпорадним розуміється стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. При цьому належними доказами, які підтверджують безпорадний стан, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів. Згідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем ОСОБА_1 не було надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_4 дійсно перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу, та саме позивач тривалий час постійно матеріально забезпечувала його, піклувалася про нього та допомагала матеріально. Медична документація, на яку посилається позивач: виписний епікриз № 20237 про перебування хворого в урологічному відділені № 1 КЗ «Дніпровська МБКЛ № 4 ДОР» від 20 жовтня 2016 року, виписка із комп`ютерної томографії № 11135 від 08 листопада 2016 року, виписка із медичної карти хворого від 02 грудня 2016 року, що видана КЗ «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДОР року засвічують лише факт наявного хворобливого стану у пацієнта ОСОБА_4 напередодні його смерт 02 грудня 2016 року. Зокрема, ОСОБА_4 згідно змісту вказаних документів перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ «Дніпровська МБКЛ № 4 ДОР» з 12 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2016 року, тобто 8 днів, а КЗ «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДОР з 25 листопада 2016 року по 02 грудня 2016 року, тобто 7 днів, що не може вважатися, як тривалий період. В матеріалах справи міститься лист КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» ДМР від 18 квітня 2019 року зі змісту якого вбачається, що громадянин ОСОБА_4 на диспансерному обліку у сімейних лікарів не перебував, за медичної допомогою не звертався (а.с. 97). Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження стану ОСОБА_4 , який би можна було охарактеризувати як безпорадний, та який би зумовлював необхідність саме протягом тривалого часу вчиняти дії, пов`язані із здійсненням опіки та наданням матеріального забезпечення спадкодавцю. Позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили про надання нею протягом тривалого часу матеріальної допомоги спадкодавцеві. Матеріали справи не містять будь-яких фінансових документів, зі змісту яких можна було б встановити, що саме позивач і протягом тривалого часу дійсно здійснювала фінансові витрати на догляд за померлою особою. Оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності вище перелічених фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло б виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позовниїх вимог ОСОБА_1 належними доказми у справі не підтверджуються. Встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2019 року факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та спадкодавця не може доводити обставин, необхідних для задоволення позову про зміну черговості спадкування. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Судді