Постанова 4802 № 2-4996/2010

Справа № 2-4996/2010 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/149/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» Луцьке РУ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-4996/2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») у розмірі 300471.24 грн. щодо боржника ОСОБА_1 . Заяву мотивувало тим, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 2-4996/2010 , замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «КБ Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Згідно з інформацією від 06.08.2024, наданою Луцьким відділом державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( далі Відділ) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 31480361 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») у розмірі 300471.24 грн. Державним виконавцем 26.03.2020 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, копія якої надіслана за адресою ВАТ «КБ Надра» (вул. Киівський майдан, 1 м. Луцьк Волинська область). Повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся, виконавче провадження на виконанні не перебуває, знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання. Посилаючись на те, що ПАТ «КБ «Надра» перебуває в стані ліквідації, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 № 356,то повноважною особою було призначено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) який знаходиться в м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, вважає, що виконавчий лист не було скеровано при поверненні за належною адресою, отже було втрачено. На адресу Фонду виконавчий лист не надходив, що підтверджується листом Фонду. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2024 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що питання про видачу дубліката виконавчого листа у цій справі вже вирішено ухвалою суду від 01.10.2024, у видачі дубліката виконавчого листа відмовлено. Заявником ухвала не оскаржена в апеляційному порядку. Покликаючись на вказані обставини суд дійшов висновку про повернення заяви про видачу виконавчого листа на підставі приписів статті 183 ЦПК України. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просить ухвалу скасувати, передати справу для продовження розгляду покликаючись на те, що норми закону не обмежують право стягувача щодо повторного звернення за видачею дубліката виконавчого листа навіть тоді, коли така заява вже вирішувалась судом. Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки стягувачем оскаржується ухвала суду про повернення заяви, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 30.01.2025 тобто, дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги , скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду з таких мотивів. Із змісту оскарженої ухвали вбачається, що суд першої інстанції, пославшись на невідповідність заяви приписам статті 183 ЦПК України, якою закріплені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання чи заперечення, не зазначив, у чому полягає невідповідність змісту поданої заяви вимогам закону, яких саме обставин заявник не вказав, на які докази не послався або ж яких доказів не додав. Водночас у цій самій ухвалі Луцький міськрайонний суд послався на те, що питання видачі дубліката виконавчого листа вже вирішено ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.10.2024. Такі висновки суду є суперечливими. Зокрема, якщо суд вважав про необхідність застосування положень статті 183 ЦПК України, то відповідно до статті 260 ЦПК України, якою визначено зміст ухвали суду, обов`язком суду є навести в ухвалі мотиви, у чому саме полягає невідповідність змісту і форми заяви про видачу виконавчого листа вимогам закону. Так само, якщо суд вважав, що постановлена в цій справі ухвала Луцького міськрайонного суду від 01.10.2024 про відмову у видачі виконавчого листа перешкоджає заявнику - стягувачу повторному зверненню з аналогічною заявою, то в ухвалі належить зазначати відповідний висновок суду з посиланням на норми матеріального та процесуального права, якими такі питання врегульовані. У мотивувальній частині оскарженої ухвали такі обставини не зазначені, що вказує на невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам статті 260 ЦПК України щодо змісту ухвали. Разом з тим, оскільки суд зазначив в ухвалі про те, що питання про видачу дубліката виконавчого листа вже вирішено, тобто розглянув і таку обстаивну як підставу для повернення заяви, колегія суддів вважає за необхідне вказати про таке. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб. Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. До процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, крім іншого, відноситься звернення судових рішень до виконання (розділ VІ ЦПК України). Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 13 листопада 2024 року при розгляді справи № 186/871/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила що розділ VI ЦПК України врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах]. Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Тому приписи статей 186, 255 ЦПК України, якими врегульовано питання відмови у відкритті провадження в справі, закриття провадження у справі у зв`язку з тим,що є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами, не підлягають до застосуванню. У пунктах 79-80 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України). Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду, порушив норми процесуального права як щодо змісту ухвали, так і щодо наявності підстав для повернення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, що призвело до неправильного вирішення питання, тому відповідно до пункту 4 частини першої ст.379 ЦПК України оскаржену ухвалу належить скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді: