Постанова 4801 № 127/38124/24

Справа № 127/38124/24 Провадження № 22-ц/801/252/2025 Категорія: 101 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 рокуСправа № 127/38124/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Сичука М. М. в м. Вінниці, у цивільній справі № 127/38124/24 за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення фактів, що мають юридичне значення під час проходження військової служби, встановив: Короткий зміст вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила встановити факти, що мають юридичне значення під час проходження військової служби заявницею, а саме: у свідоцтві про хворобу №250-ц від 06.08.2002 ІНФОРМАЦІЯ_1 (заповнене російською мовою) встановити: 1) військове звання ОСОБА_1 «прапорщик»; 2) ім`я ОСОБА_1 російською мовою « ОСОБА_1 »; 3) спеціальність згідно диплому ОСОБА_1 «педагогіка та методика початкового навчання та психологія». В обґрунтування заяви зазначила, що встановлення зазначених фактів під час проходження військової служби необхідно заявниці для подальшого проходження військово-лікарської комісії та можливого влаштування за однією зі спеціальностей, отриманих ОСОБА_1 . Також вказує на те, що у вищевказаному свідоцтві про хворобу № 250-ц зазначено, що військово-лікарська комісія проведена за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 , де і проходила військову службу заявниця. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення під час проходження військової служби. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за цією заявою необхідно відмовити, роз`яснивши останній її право подати позов на загальних підставах, а в разі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 та командира військової частини НОМЕР_1 із відповідними заявами для вирішення цих спірних питань у позасудовому порядку і отримання відповідного рішення про відмову, заявниця буде мати право звернутися у судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України оскаржити такі рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та передати справу до суду першої інстанції для розгляду питання про відкриття провадження. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати заявницею судового збору. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшено заявниці розмір судового збору за подання апеляційної скарги, продовжено строк для усунення недоліків поданої скарги. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2025 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 28 січня 2025 року о 11:40 год. 27 січня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в закритому судовому засіданні відмовлено. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що надані заявницею докази є належними та допустимими, оскільки підтверджують правильність написання її імені російською мовою « ОСОБА_1 », її військове звання «прапорщик», а також її спеціальність згідно з дипломом «педагогіка та методика початкового навчання та психологія» під час проходження нею військової служби. Зокрема вказує, що встановлення даних фактів не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів. При цьому такі факти не породжують для заінтересованих осіб будь-яких наслідків, оскільки є безспірними та підтверджуються наданими доказами. На думку заявниці, суд першої інстанції перевищив свої повноваження при розгляді заяви та наданих доказів на стадії відкриття провадження, а також безпідставно вказав ряд правовідносин, які взагалі не мають ніякого відношення до зазначеної заяви, оскільки ОСОБА_1 не просить встановити факт проходження нею військової служби, поновлення на службі, внесення виправлень в трудову книжку і таке інше, вона просить встановити те, що не є підставою для спору, оскільки зазначено у додатках до заяви, наданих нею. З врахування зазначеного, вважає, що суд першої інстанції вказаних положень не врахував, належним чином не перевірив заяву, не з`ясував підстави поданої заяви, тому дійшов до передчасного висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі. У встановлений судом строк від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України не скористалася своїм правом на подання відзиву. У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кудря Л. А. підтримали апеляційну скаргу з мотивів викладених у ній, просили її задовольнити. Заявниця ОСОБА_1 надала пояснення, в яких зазначила, що звернулася до суду із цією заявою, оскільки не має іншої можливості встановити вказані нею факти, що мають юридичне значення. При цьому, офіційно вона не зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою виправлення помилок у свідоцтві про хворобу №250-ц від 06.08.2002. Разом з тим, вона зверталася до ТЦК з метою скерування її до ЦВЛК та отримала відповідь, що вказане свідоцтво про хворобу викладене російською мовою, відповідно її звернення ігноруються. Вказані помилки у свідоцтві про хворобу перешкоджають їй в реалізації подальших кроків в журналістській кар`єрі. Зазначила, що такі факти породжують юридичний наслідок - медичний делікт. Представники заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2., ОСОБА_3., просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Позиція суду апеляційної інстанції Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України). Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним. Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: - згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18; від 18 січня 2024 року № 560/17953/21. Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18. Отже чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 (провадження № 14-481цс19). Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення. У поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факти, що мають юридичне значення під час проходження нею військової служби, а саме, що у свідоцтві про хворобу №250-ц від 06.08.2002 ІНФОРМАЦІЯ_1 (заповнене російською мовою) встановити: військове звання ОСОБА_1 «прапорщик»; ім`я ОСОБА_1 російською мовою « ОСОБА_1 »; спеціальність згідно диплому ОСОБА_1 «педагогіка та методика початкового навчання та психологія». Встановлення вищевикладених фактів під час проходження військової служби необхідно заявниці для подальшого проходження військово-лікарської комісії та можливого влаштування за однією зі спеціальностей, отриманих ОСОБА_1 . Як встановлено місцевим судом при ознайомленні із заявою та її документами, що підставою звернення із заявою про встановлення факту також є, те, що заявницею за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 було здійснено проходження військово-лікарської комісії і за її результатами було видано свідоцтво про хворобу №250-ц, в якому допущено ряд помилок та зазначено невідповідну інформацію про заявницю, що на даний час заважає останній повторно пройти ВЛК для подальшого працевлаштування на військову службу. Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (зі змінами), затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення). Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Права ЦВЛК зазначені у підпункті 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення. За рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби (підпункт 2.4.3 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення). На ВЛК регіону покладаються організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності, зокрема розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, контроль за організацією та проведенням лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, обстеженням та медичним оглядом призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, надання методичної та практичної допомоги органам та закладам охорони здоров`я України та ТЦК та СП у цій роботі. Права ВЛК регіону передбачені підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення). Так, в постанові від 23 січня 2025 року у справі № 643//5022/24 (провадження № 61-13978св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Однак в матеріалах справи відсутні відомості про те, що заявниця зверталася до заінтересованих осіб з приводу внесення виправлень у свідоцтві про хворобу № 250-ц від 6 серпня 2002 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (заповнене російською мовою). Крім того, колегія суддів враховує, що вказане свідоцтво про хворобу № 250-ц від 6 серпня 2002 року ІНФОРМАЦІЯ_1 не є правовстановлюючим документом. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 травня 2022 року у справі №539/4118/19 наголосила, що у порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах. Зазначене вище свідчить про наявність підстав для зміни мотивів прийняття судового рішення, але не свідчить про наявність підстав для його скасування, оскільки факт, про встановлення якого просить заявник, підлягає розгляду в позасудовому порядку. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України). За наведених обставин, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі, але така відмова повинна бути пов`язана не з тим, що існує спір про право а з наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу і дійшов до висновку про зміну лише мотивувальної частини судового рішення. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу по суті залишено без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за заявником. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: В. В. Сопрун І. М. Стадник