Постанова 4851 № 638/12553/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 р.Справа № 638/12553/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 (головуючий суддя І інстанції: Теслікова І.І.) по справі № 638/12553/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати незаконною та скасувати постанову ЕНА02501639 від 29.06.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування позову зазначав, що спірна постанова є необґрунтованою з огляду на неповне з`ясування інспектором патрульної поліції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи. Крім того, зауважував, що не був ознайомлений зі змістом спірної постанови та її не отримував, що позбавило права ОСОБА_1 на захист. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції вирішено справу за відсутності у матеріалах справи постанови, що є предметом спору. Вказане свідчить про не надання судом належної оцінки правомірності прийняття спірної постанови. Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Департамент патрульної поліції (далі - відповідачі) не подали відзиви на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.06.2024 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Медюковим Р.С. прийнято постанову серії ЕНА № 2501639, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн (а.с. 70). Постановою встановлено, що 29.06.2024 о 11:16 у м. Харків, по вул. 23 Серпня, б. 51 водій керував мопедом Jog д.н.з. НОМЕР_1 без шолома та без відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно п. 7 постанови до неї додано відеозаписи з бодікамер 475076, 476708, 475054, відеозапис з відеореєстратора 70маі. Від отримання постанови водій відмовився. (а.с.70) Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій щодо винесення оскаржуваної постанови. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачами надано до суду DVD-RW диск з відеозаписами з відеореєстратору та з нагрудних камер. Відеозаписом з відеореєстратора зафіксовано рух мопеду з водієм без мотошолому, що слугувало підставою для зупинки транспортного засобу. Згідно з п 2.13 ПДР України право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку. Транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема А1-мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см, або електродвигун потужністю до 4 кВт. Згідно з пунктами 2, 3 Положення № 340 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. З аналізу наведених норм вбачається, що особи допускаються до керування, зокрема, мопедами за наявності права такого керування категорії А1. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надав для перевірки посвідчення водія в додатку «Дія», яке працівником поліції перевірено по базі даних МВС. Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником мопеда JOG, р.н. НОМЕР_2 , який відноситься до категорії А1, має право керування транспортними засобами категорії «В1», «В» на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 16.06.2022, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 22.07.2024, інформацією з бази даних бази даних МВС інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (а.с.50-51) Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови, не мав права керувати мопедом, що свідчить про правомірність притягнення відповідачами останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Доказів протилежного матеріали справи не містять і судом таких не встановлено. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, інспектором поліції дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується відеозаписами з бодікамер. Так, з відеозаписів вбачається, що позивачу повідомлено про підстави зупинки, під час перевірки документів та спілкування з водієм працівниками поліції встановлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, який ОСОБА_1 пройшов та отримав позитивний результат. Під час роздрукування результатів огляду за допомогою газоаналізатора працівниками поліції, водій ОСОБА_1 на своєму мопеді залишив місце зупинки та втік. Його пошуки працівниками поліції результату не дали, у зв`язку з чим спірна постанова складена за його відсутності. Апеляційна скарга обґрунтована виключно відсутністю у матеріалах справи копії постанови, яка є предметом спору. З цього приводу колегія суддів зазначає, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2024 витребувано з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції постанову серії ЕНА № 02501639 від 29.06.2024. 09.10.2024 на виконання вимог ухвали суду, від відповідача надійшла копія оскаржуваної постанови, засвідчена належним чином. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, під час прийняття судового рішення від 30.10.2024, досліджував спірну постанову, наявну в матеріалах справи на предмет її правомірності. З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 29.05.2024 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 по справі № 638/12553/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц