Постанова 4851 № 440/4216/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 р. Справа № 440/4216/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.09.23 по справі № 440/4216/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 , апелянт), в якій просив: - визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не проведення повного нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 ( далі- Постанова №168), за час перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період із 24.02.2022 по 16.09.2022 у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць; -зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому недоплачену додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 16.09.2022. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.06.2022 по 16.09.2022 відповідно до Постанови №

168. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.06.2022 по 16.09.2022 відповідно до Постанови № 168, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода на період дії воєнного стану за період лікування з 24.02.2022 по 20.06.2022 з розрахунку 100 000,00 грн. Посилаючись на абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі-Порядок №260) апелянт зазначив, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Виходячи з наведеного, рішення командира військової частини про продовження перебування військовослужбовця в лікарняному закладі (більше чотирьох місяців) (у тому числі закордонному) приймається при надходженні із лікарняного закладу ВЛК висновку про необхідність подальшого лікування військовослужбовця, а такий висновок щодо позивача не надходив, тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року- без змін. Вказує на хибність та безпідставність доводів апелянта. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді начальника електростанції групи енергетичного забезпечення технічної позиції підготовки ракет. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) в/ч НОМЕР_1 від 28.06.2022 №631 під час ракетного обстрілу чергової ланки в/ч НОМЕР_1 при виконанні обов`язків військової служби, в робочий час, 24.02.2022 позивач отримав вибухову травму. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 598 від 29.08.2022, виданого 12 Регіональною військово-лікарською комісією, ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у КНП "Міська лікарня інтенсивного лікування" м. Миргород з 24.02.2022 по 25.02.2022, у КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського" з 25.02.2022 по 05.04.2022, у КНМП "Кременчуцька міська лікарня планового лікування" з 05.04.2022 по 04.05.2022, у КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського" з 04.05.2022 по 17.05.2022, у медичному реабілітаційному центрі "Миргород" з 18.05.2022 по 07.06.2022, у ДУ "ІТО НАМН України" з 23.06.2022 по 14.07.2022, у військовій частині НОМЕР_2 з 15.08.2022. Згідно з довідкою ВЛК від 13.07.2022, ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів . За наказом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я з 15.07.2022 по 13.08.2022. Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 270 від 20.09.2022, ОСОБА_1 з 20.09.2022 року виключено зі списків особового складу частини на підставі наказу командира НОМЕР_3 бригади тактичної авіації від 16.09.2022 року № 54-РС. За інформацією в/ч НОМЕР_1 про розмір нарахованої додаткової винагороди за період дії воєнного стану, а також за розрахунково-платіжною відомістю № 334 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 388 від 19.09.2022, ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 20.09.2022 нарахована та виплачена додаткова винагорода із розрахунку 30 000,00 грн та за період з 24.02.2022 по 20.06.2022 - із розрахунку 70 000,00 грн. Не погоджуючись з не проведенням повного нарахування та виплат йому відповідачем додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень, за період з 24.02.2022 по 16.09.2022, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК. Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 12.05.2023 № 785 та розрахункової платіжної відомості № 334 позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода на час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 20.09.2022 із розрахунку 30 000,00 грн та за період з 24.02.2022 по 20.06.2022 - із розрахунку 70 000,00 грн. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судове рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 24.02.2022 по 20.06.2022 сторонами не оскаржуно, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України перегляду не підлягає. Натомість предметом перевірки колегії суддів в межах доводів апеляційної скарги є правильність застосування судом першої інстанції Постанови №168 у правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період з 23.06.2022 по 16.09.2022. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині 2 статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 4 статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги). У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168. У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах зазначені умови дотримані та підтверджуються довідкою в/ч НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.06.2022 № 631, а також виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками-виписками із історії хвороби стаціонарного хворого, свідоцтвом про хворобу №598. Водночас колегія суддів наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260. Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260). Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23. Колегією суддів встановлено, що після отримання 24.02.2022 позивачем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, в/ч НОМЕР_1 йому протягом чотирьох місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода на період дії воєнного стану відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 20.09.2022 - із розрахунку 30 000,00 грн та за період з 24.02.2022 по 20.06.2022 із розрахунку 70 000,00 грн. Отже, протягом чотирьох місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах з 24.02.2022 по 20.06.2022 позивачу була виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168, у збільшеному розмірі до 100 000,00 гривень. З матеріалів справи встановлено, що з 23.06.2022 по 14.07.2022 позивач перебував на лікуванні у ДУ "ІТО НАМН України" (а.с.99) Згідно довідки ВЛК від 13.07.2022 ОСОБА_1 потребує відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів (а.с.103). Наказом командира в/чА1356 №199 від 15.07.2022 ОСОБА_1 вибув у відпустку строком на 30 діб з 15.07.2022 по 13.08.2022. З 15.08.2022 перебував у шпиталі на стаціонарному медичному огляді ВЛК, згідно наказу командира в/ НОМЕР_4 №230 від 13.08.2022 (а.с.110). 27.08.2022, згідно наказу командира в/ НОМЕР_4 №244 від 27.08.2022 ОСОБА_1 вибув у лазарет (а.с.108). 09.09.2022 , згідно наказу командира в/ НОМЕР_4 ОСОБА_1 , прибув із лазарету (а.с.109 ). Враховуючи те, що позивач після сплину чотирьох місяців перебування на лікуванні продовжив лікування, а також за висновком ВЛК та вище зазначених наказів, знаходився у відпустці для лікування після тяжкого поранення та на лікуванні колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про протиправність відмови в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.06.2022 по 16.09.2022. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.06.2022 по 16.09.2022 колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстапв. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 440/4216/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк