Постанова 4852 № 160/17137/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/17137/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 в адміністративній справі №160/17137/23 (суддя Серьогіна О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: У липні 2023року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць за період з 25.04.2022 року по 05.06.2022 року, у відповідності до п. 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць за період з 25.04.2022 року по 05.06.2022 року, у відповідності до п. 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у військовій частині НОМЕР_1 ведеться журнал бойових дій. ОСОБА_1 стверджує, що 25.04.2022 року він отримав повторне закрите черепно-мозкове акубаротравматичне ураження в АДРЕСА_1 в ході ведення бойових дії, ці дані не одноразово стверджував в закладах охорони здоров`я де проходив лікування, та в заявах з якими звертався до Військової частини НОМЕР_1 для вирішення питання в досудовому порядку з приводу виплати йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000 за період проходження стаціонарного лікування з 25.04.2022 року по 05.06.2022 року. Однак, 25.04.2022 не зафіксовано втрат особового складу, не зафіксовано поранених (санітарні), позивач стверджує хибну інформацію для власної вигоди пов`язавши її із отриманням повторної черепно-мозкової травми для отримання виплати за час проходження лікування. В облікових відомостях дійсно містяться дані щодо звернення Позивача зі скаргами на здоров`я (стан почуття) на підставі яких ОСОБА_1 , було направлено 26.04.2022 року на лікування до закладу охорони здоров`я, але підстава - защемлена пахова кила з правої сторони. Таким чином Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості здійснити нарахування та виплату 100 000 грн. з розрахунку на день проходження лікування позивачем в період з 25.04.2022 року по 05.06.2022 року. Також відповідач послався на пропуск позивачем строку на звернення до суду. Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 року по 23.05.2023 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 у званні головний сержант, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 25.02.2022 року. З 05.07.2022 року Військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання в складі оперативно-тактичного угрупування військ ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно витягу з бойового розпорядження штабу ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2022 року №БР-5т/ВР. Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) № 122 від 23.05.2023 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (за станом здоров`я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з включенням з військового обліку відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26, Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Згідно з довідкою про обставини травми, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 № 1035/183/16 від 29.03.2023 року, позивач отримав поранення/травму під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме, виконань бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 25.04.2022 року. Позивач в період з 26.04.2022 року по 06.05.2022 року проходив лікування після отриманої травми повторно (07.04.2022 року, 25.04.2022 року), що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3409 від 06.05.2022 року та довідкою від 06.05.2022 року Про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу виданою КНП МКЛ16 ДМР. В подальшому позивачу була надана II група інвалідності пов`язана із захистом Батьківщини з 13.06.2023 року, безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААГ № 191431 від 20.06.2023 року та видано посвідчення особи з інвалідністю в наслідок війни серія НОМЕР_3 від 20.06.2023 року. У зв`язку із невиплатою додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць за період з 24.04.2022 року по 05.06.2022 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, як особа, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою від 31.05.2023 року та необхідними документами про виплату винагороди за період з 25.04.2022 року по 05.06.2022 року. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2023 року №1035/49/1980 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті винагороди у розмірі 100 000 грн. та зазначено, що оскільки в заяві відсутні документи, що підтверджують отримання захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва пов`язане із захистом Батьківщини, за фактом (повторного отримання міно-вибухової травми), та подальшим лікуванням (реабілітації) в період з 25.04.2022 року по 06.05.2022 року, підстав нарахування та виплати винагороди в розмірі 100 000 грн. із розрахунку на день були відсутні. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року. 01.04.2022 до постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Як встановлено судом та підтверджено матеріалаи справи, приймаючи безпосередню участь в бойових діях, під час виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 в результаті близького вибуху снаряду позивач отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму з перфорацією барабанної перетинки з обох боків. Перша медична допомога позивачу була надана на місці. Потім він був доставлений до міської лікарні 66 ВМГ м. Курахово, Донецької області, що підтверджується первиною медичною карткою Ф-100 № 4171/6. В подальшому, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3409 від 06.05.2022 року, а також довідки від 06.05.2022 року, позивач був евакуйований до МКЛ №16 м. Дніпро, де було також встановлено діагноз Повторна (07.04.2022 року, 25.04.2022 року) закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма з перфорацією барабанної перетинки з обох боків. Вибухова травма (25.04.2022 року). Ушкодження в наслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. Окрім того, медичним оглядом в лікарні, також було встановлена травма - двобічна пахвинна грижа: защемлена пахова грижа справа, вправима лівобічна пахова грижа. В подальшому, 27.04.2022 року позивачу була зроблена операція. Після виписки з лікарні рекомендовано обмеження фізичного навантаження строком на один місяць. Як наслідок, за станом тяжкого бойового враження і здоров`я, на підставі довідки ВЛК № 1 від 06.05.2022 року позивачу була надана відпустка на 30 календарних днів для лікування після тяжкого поранення. Вищевказане також підтверджується свідоцтвом про хворобу № 1207 від 04.04.2023 року. Зазначені обставини повністю підтверджуються наявними в матеріалах даної справи копіями доказів, а саме карткою первинної допомоги - Ф 100 від 25.04.2022 року, випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3409 від 06.05.2022 року, довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 06.05.2022 року, довідкою ВЛК КНП МКЛ №16 ДМР від 06.05.2022 року № 1, свідоцтвом про хворобу №1207. У відповідності до п. 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р., № 260., - встановлено, що підтверджуючим документом отримання вибухової травми є Первинна медична карта форма

100. Основним документом, згідно чинного законодавства України за яким повинні виплачуватися додаткова грошова винагорода і компенсація є Довідка про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) - Додаток 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в ЗС України. В матеріалах даної справи міститься копія довідки про обставини травми, видана командиром Військової частини НОМЕР_1 № 1035/183/16 від 29.03.2023 року, якою підтверджується отримання позивачем поранення/травми під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконань бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 25.04.2022 року (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України). Колегія суддів констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи. Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення), а відтак має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме за період 25.04.2022 по 05.06.2022. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в даному випадку нпозивачем пропущений строк звернення до суду, з огляду на наступне. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Водночас в силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тобто до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати та інших пов`язаних з нею компенсаційних виплат не був обмежений будь-якими строками. Втім, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-ІХ, яким внесені зміни до законодавства про працю. Серед іншого вказаним законом частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені у такій редакції: - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті; - із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, зазначені зміни також стосуються строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати у разі звільнення працівника, тобто сум, що належать працівникові у разі його звільнення з роботи, а також інших пов`язаних з цим компенсаційних виплат. Згідно нової редакції ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Однак суд враховує п. 1 Розділу "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023 року. Судом встановлено, що позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.07.2023 року. Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Олефіренко