Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/22669/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/22669/24 Провадження № 22-ц/820/169/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: позивача, її представника, представника ТОВ «Українське бюро кредитних історій» розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/22669/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Андрійчук Іриною Василівною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання недійсним договору кредитної лінії, а також про зобов`язання виключення відомостей про грошове зобов`язання. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 від 26 листопада 2022 року, укладеного у електронній формі між ТОВ «Фінансова компанія «КІФ» та ОСОБА_1 на суму 1 500 грн, зобов`язати Українське бюро кредитних історій виключити відомості про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 від 26 листопада 2022 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 14:00 год вона помітила, що на екрані мобільного телефону (модель Apple Iphone 8 plus) в позначці мережі з`явився надпис «немає зв`язку», на той момент вона користувалася мобільним номером телефону НОМЕР_1 , вказаним номером телефону користується з 2012 року, мобільний телефон протягом цього часу не губила, sim-карту для користування в інший телефон не вкладала. Близько 15:30 години 26 листопада 2022 року ОСОБА_1 зайшла в додаток «Приват24», але дана спроба була не успішною так як потрібно було підтвердження мобільного номера, а відповідно без зв`язку остання цього зробити не могла. Близько 16:30-17:00 години 26 листопада 2022 року, перебуваючи у магазині «Eva», вирішила розрахуватись за допомогою системи ApplePay з карти НОМЕР_2 , але в операції банком було відмовлено. Вирішивши, що це некоректна робота ApplePay, спробувала провести платіж за допомогою фізичної картки НОМЕР_2 , але й у цьому випадку операція була не успішна, на екрані терміналу було зазначено «карта не дійсна». Далі, близько 18:00-19:00 години здійснила дзвінок оператору компанії «Київстар» за номером 466 з номера телефону матері НОМЕР_3 , так як жодних дзвінків зі свого мобільного номера здійснити не могла, де описала всю ситуацію з мобільним номером телефону, на що оператор запевнив, що з sim-картою все добре, технічних проблем немає та для вирішення проблем з simкартою запропонував звернутись наступного дня в магазин «Київстар» для заміни sim-карти зі збереженням даного мобільного номера телефону. 27 листопада 2022 року близько 14:00 години ОСОБА_1 прийшла до магазину «Київстар» для заміни sim-карти, але там консультант їй повідомив, що мобільний номер телефону НОМЕР_1 заблоковано, з невідомих причин. На питання, чому даний номер телефону заблокований відповіді надано не було, але запропоновано подати заявку про розблокування номера, що вона відповідно зробила в магазині, надавши sim-карту із зазначеним на звороті ICCID-кодом НОМЕР_9, заяву про розблокування та паспорт. Працівники обробивши її дані приняли заяву. 28 листопада 2022 року о 09:00 ранку для вияснення ситуації ОСОБА_1 звернулася до відділення ПриватБанку для з`ясування обставин із службою безпеки ПриватБанку. Користуючись послугами АТ КБ «ПриватБанк» у ОСОБА_1 були дві фізичні картки банку: карта для виплат за номером НОМЕР_2 та картка «Універсальна» за номером НОМЕР_4 , якими остання користувалася, дані картки не були втрачені чи загублені, жодних паролей, пін-кодів, термінів дії карток чи CVV кодів стороннім особам вона не повідомляла. У службі безпеки ПриватБанку ОСОБА_1 було видано виписку з рахунку на її ім`я за номером НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , але фізичних карток з такими номерами від АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 не отримувала, жодних документів для отримання таких карток не підписувала та згоди на їх відкриття не давала. Також, зазначала, що згідно виписки банку в період близько 16:00-17:00 години 26 листопада 2022 року баланс карти для виплат за номером НОМЕР_2 якою ОСОБА_1 користувалась був нульовий, що свідчить про крадіжку власних коштів у сумі приблизно 2 000 грн. Після спілкування зі службою безпеки ПриватБанк позивачка звернулася до відділу поліції для написання заяви про вчинення шахрайських дій по відношенню до неї. У відділку поліції під час допиту, дізнавачем Відділення поліції №1 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_2 було складено заяву від імені ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення. Після проведеного допиту дізнавачем було висловлено догадку, що шахраї могли скористатись даними ОСОБА_1 з додатку «Приват24» та оформити мікрозайми в мікрофінансових організаціях та запропонував перевірити дану інформацію на сайті Українського бюро кредитних історій, так як зв`язку та той момент ОСОБА_1 не мала, отже не могла зробити дану дію у відділку поліції. Прийшовши додому ОСОБА_1 завантажила довідку з сайту Українського бюро кредитних історій, згідно якої було виявлено, що шахраями було оформлено на її ім`я кредитні зобов`язання на суму 32 300,00 гривень у кредитних спілках: Манівео швидка фінансова допомога (3 300,00 грн.), Лінеура Україна (19 000,00 грн.), 1 безпечне агентство необхідних кредитів (8 500,00 грн.), КІФ (1 500,00 грн.). Позивачка вказувала, що 02 грудня 2022 року нею було отримано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022243460000759 від 28.11.2022 року за ч.1 ст.190 Кримінального Кодекс України (шахрайство) за підписом реєстратора, а саме старшого дізнавача СБ ВНП №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області Коваль А.В., де було описано короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. На даний час розслідування кримінального провадження триває. З метою отримання копії договору та документів, що стали підставою для його оформлення ОСОБА_1 05 грудня 2022 року було направлено запит на інформацію до ТОВ «Фінансова компанія «КІФ». Так, 26.11.2022 від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія «КІФ» було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990. Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позивачка вказує, що Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 від 26.11.2022 було укладено в електронній формі з проставленням ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який направлявся на мобільний номер телефону НОМЕР_7 , яким вона на момент укладення договору не володіла та взагалі не мала у своєму користуванні такого номеру телефону Також позивачка посилалася, що як вбачається із Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990, у договорі вказаний невірний номер телефону, який їй не належить та ніколи не належав. Отже, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку «Приват24», а також переказ коштів на картку № НОМЕР_6 , якою ОСОБА_1 фізично не володіла, що виключає підписання нею спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки, а також саме отримання кредитних коштів. Крім того, ОСОБА_1 звернулася з аналогічним позовом до ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому просила визнати недійсним Договір кредитної лінії № 358748241 від 27 листопада 2022 року, укладений у електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на суму 3 300 грн та зобов`язати Українське бюро кредитних історій виключити відомості про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 358748241 від 27 листопада 2022 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору кредитної лінії № 358748241 від 27 листопада 2022 року, а також зобов`язання Українське бюро кредитних історій виключити відомості про вказане грошове зобов`язання - залишено без розгляду. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрійчук І.В. подали апеляційну скаргу, посилаються, що судом не враховано всі обставини справи. Так судом першої інстанції не враховано, що невстановленими досудовим слідством особами 26 листопада 2022 року шляхом перевипуску сім-картки ОСОБА_1 було отримано доступ до Приват24, в результаті чого у тому числі було отримано кредитні кошти у ТОВ «КІФ». Вказане підтверджується у тому числі і витягом з ЄРДР, який наявний у матеріалах справи. Так, договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 був підписаний із застосуванням електронного підпису, а саме одноразового ідентифікатора LL315218, що був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_8 (п.

14. Договору), однак, вказаний номер телефону станом на 26.11.2022 року не належав ОСОБА_1 , оскільки за допомогою саме номеру мобільного телефону НОМЕР_8 вчинялися шахрайські дії. Також, варто зауважити, що ОСОБА_1 нікому не розголошувала конфіденційну інформацію щодо своїх банківських карток, у тому числі не повідомляла пін-код та cvv код. Посилаються, що ОСОБА_1 повідомляла ТзОВ «КІФ» про вчинення шахрайських дій з використанням її номеру телефону та додавала копію витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження по вказаному факту. Разом з тим, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів того, що вона не отримувала карток за номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_11, однак вона фізично не може надати докази того, що вона не отримувала вказані картки, оскільки не може надати докази того, чого немає. Зазначають, що Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 від 26 листопада 2022 року було укладено в електронній формі з проставленням ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який направлявся на мобільний номер телефону НОМЕР_7 , яким ОСОБА_1 на момент укладення договору не володіла та взагалі не мала у своєму користуванні такого номера телефону. Також, матеріали справи не містять інформації, що вказаний номер телефону, за допомогою, якого був укладений спірний договір належав ОСОБА_1 . Крім того, ТзОВ «КІФ» взагалі не направило відзив на позовну заяву та не надали будь-яких доказів того, що саме ОСОБА_1 отримувала кошти за спірним договором. Таким чином, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку «Приват24», а також переказ коштів на картку № НОМЕР_6 , якою ОСОБА_1 фізично не володіла, що виключає підписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки, а також, саме отримання кредитних коштів. ТОВ «Українське бюро кредитних історій» подало відзив на апеляційну скаргу, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а висновки суду такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що станом на звернення до Суду, а також на момент розгляду справи, доказів про неукладеність кредитного договору, про визнання його шахрайським тощо до суду не надано. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наданого суду Договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990, вбачається, що 26 листопада 2022 між ТОВ «ФК «КІФ» та ОСОБА_1 укладено даний договорі в електронній формі, згідно умов якого позичальниця отримала у користування грошові кошти у розмірі 1500 грн на умов строковості, зворотності та платності (п. 3.1. Договору) із встановленим строком користування до 25.02.2023 (п. 11.1. Договору) та стандартною процентною ставкою у вигляді 3,98 %, що застосовується протягом строку кредитування (п. 3.2. Договору). Даний Договір разом із таблицею обчислення загальної вартості кредиту було підписано від імені ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису, а саме одноразового ідентифікатора LL315218, що був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_8 (п.

14. Договору). Інформацію щодо вказаного фінансового зобов`язання включено до бази Українського бюро кредитних історій, про що свідчить долучений до матеріалів витяг ТОВ «Українське бюро кредитних історій» від 09.07.2024. Як на підставу свого позову позивач, посилалась, що вказаний кредитний договір вона не укладала, мобільним номером телефону НОМЕР_7 , на який направлявся електронний підпис одноразовим ідентифікатором, на момент укладення договору не володіла та взагалі не мала у своєму користуванні такого номеру телефону та відповідно не вчиняла електронний підпис одноразовим ідентифікатором на спірному договорі. Із Витягу з ЄРДР від 02.12.2022 вбачається, що за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 12022243460000759 від 28.11.2022 за ч.1 ст.190 КК України про вчинення щодо неї шахрайських дій. Із Довідки про прийняття і реєстрацію заяви старшого слідчого ВРЗЗС СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 05.07.2023 вбачається, що по описаній ситуації триває досудове розслідування та проводяться слідчі дії з метою розкриття кримінального правопорушення. В той же час в матеріалах справи відсутні дані, що ТОВ «ФК «КІФ» передало ОСОБА_1 грошові кошти по Договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8022990 та на час розгляду даної цивільної справи пред`явило до позивача претензії з приводу невиконання нею умов кредитного договору та вимоги про повернення отриманих коштів. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Із положень частини першої статті 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В той же час за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує). Велика Палата Верховного Суду в п.п. 6.49-6.51 постанови від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц зазначила: «У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача. Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.» В даній цивільній справі не встановлено конкретних дій відповідача - кредитора ТОВ «КІФ» щодо позивача, а саме пред`явлення до позивача претензій з приводу невиконання нею умов кредитного договору та вимог про повернення отриманих коштів. За таких обставин в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Суд правильно відмов у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. При цьому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем факту не укладення договору та встановлення судом факту укладення договору є передчасними і не можуть встановлюватись судом в разі обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанови від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц обставини укладення чи не укладення договору підлягають встановленню під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. В даному випадку такі обставини підлягають встановленню шляхом подання відповідного позову в разі оскарження конкретних дій відповідача - кредитора ТОВ «КІФ» при пред`явлення майнових претензій до ОСОБА_1 з приводу невиконання нею умов кредитного договору або пред`явлення вимог про стягнення з ОСОБА_1 отриманих коштів. З цих же підстав апеляційний суд не дає оцінки доводам апеляційної скарги про недійсність договору з мотивів його неукладеності та доведеності на думку апелянта даного факту. В той же час доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Андрійчук Іриною Василівною, задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова