Постанова 4852 № 280/9216/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9216/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.09.2023 № Ф-3039-0801 про нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску з пенею у загальній сумі 18 174, 17 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 073, 60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка як ФОП отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.22023 № Ф-3039-0801 прийняту ГУ ДПС у Запорізькій області про нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 18 174,17 грн з пенею. Вимога нею оскаржена до ДПС України. За рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 17.10.2023 № 30964/6/99-00-06-02-03-06 в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року адміністративний позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприсмців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) здійснено нарахування за 2022 рік згідно поданого звітної Податкової декларації про майновий стан і доходи з Додатком ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого единого внеску» № 9307306576 від 09.02.2023 на суму 17 292,00 грн, а саме: 10.05.2023 у сумі 4 290,00 грн (І квартал 2022 р.), мінімальна заробітна плата 6 500 х 22 відсотки 1 430,0 гри.) 10.05.2023 у сумі 4 290,00 грн (II квартал 2022 р.). мінімальна заробітна плата 6 500 х 22 відсотки 1 430,0 грн) /0.05.2023 у сумі 4 290,00 грн (III квартал 2022 р.). мінімальна заробітна плата 6 500 х 22 відсотки 1 430,0 грн) 10.05.2023 у сумі 4 422,00 грн (IV квартал 2022 р.). з жовтня 2022 р. мінімальна заробітна плата 6 700 х 22 відсотки - 1 474,0 грн. Також ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за 2022 рік надано уточнюючу Податкову декларацію про майновий стан і доходи з Додатком 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» № 9312350092 від 05.08.2023 та самостійно нараховано єдиний внесок у сумі 2 860,00 грн (січень, лютий 2022 р., мінімальна заробітна плата 6500 х 22 відсотки = 1 430,0 грн) та пеню у сумі 152,79 грн. Таким чином за 2022 р. і к ФОП ОСОБА_1 самостійно нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 20 152,00 грн та пені 152,79 грн. З 2022 року по теперішній час Позивач сплату єдиного внеску не здійснювала. У зв`язку з цим, в інтегрованій картці Позивача обліковується заборгованість по єдиному внеску у суму 18 174,17 грн, з урахуванням переплати. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 виданого Заводським РВ УМВС України в запорізькій області від 09.08.2005 та карткою фізичної особи - платника податків від 16.06.2000. Копії документів містяться в матеріалах справи. ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа - підприємець з 12.08.2011, перебуває на обліку у Запорізькій області, Вознесенівська державна податкова інспекція (Заводський район) на загальній системі й оподаткування, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія ААВ № 484814 від 09.08.2012, який міститься в матеріалах справи. ГУ ДПС у Запорізькій області 08.09.2023 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) та пені за № Ф-3039-0801 з ОСОБА_1 в сумі 18 174, 17 грн. Дану вимогу позивачем отримано 22.09.2023. Копія вимоги додана до матеріалів справ. Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 подала скаргу до ДПС України від 26.09.2023, в якій зазначила, що 05.08.2023 нею було подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи разом з розрахунком сум нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток ЄСВ 1) відповідно до якого сума нарахованого ФОП ОСОБА_1 . ЄСВ за період березень 2022 року - грудень 2022 року становить 00, 00 грн, а всього за 2022 рік нараховано зобов`язання зі сплати ЄСВ на суму 2 860, 00 грн. Уточнююча декларація про майновий стан і доходи прийнята ГУ ДПС, що підтверджується квитанцією № 2 від 05.08.2023 № 9312350092. Податковим органом не враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні було введено воєнний стан. Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан було продовжено з 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указ затверджено Законом № 3057-ІХ від 02.05.2023. Згідно з п. 9-19 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI всі підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ за себе з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) і протягом усього часу до припинення / скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення / скасування воєнного стану. Таким чином, вимога № Ф-3039-0801 ГУ ДПС суперечить вимогам п. 9-19 розділу VIII Закону України № 2464-VI. Копія скарги та уточнюючої декларації міститься в матеріалах справи. ДПС України своїм рішенням № 30964/6/99-00-06-02-03-06 від 17.10.2023 за результатами розгляду скарги керуючись пунктом 2 розділу IX Порядку розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, зі змінами, вирішив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2023 № Ф-3039-0801 ГУ ДПС у Запорізькій області залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Копія рішення міститься в матеріалах справи Не погоджуючись з такими діями відповідача та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернулася із вказаною позовною заявою до суду. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування. Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді. Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на час вирішення спірних правовідносин. 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 05.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким зокрема розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено п. 919 наступного змісту: «Тимчасово, з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у п. 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.». Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що законодавець вказаною нормою встановив, що всі підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ за себе з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) і протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану. При цьому, вище згадане послаблення не є відстрочкою від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців за себе, а є саме звільненням від сплати. Як свідчать встановлені обставини справи, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи податкового органу, ФОП ОСОБА_2 самостійно визначила собі базу нарахування єдиного внесу за 2022 звітний рік, що свідчить дані поданої платником Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема у Додатку 1 до Декларації «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» нараховано єдиного внеску за січень - березень 2022 року у сумі 2 860 гривень. Нарахування єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації завантажилися до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_2 по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) 05.08.2023. Станом на 01.01.2023 в ІКП ОСОБА_1 обліковувалась переплата по единому внеску у сумі 2130,62 грн. Тому після завантаження нарахувань єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації, відбулося відображення недоїмки у розмірі 18 174,17 гривень. Крім того, позивачем 05.08.2023 було подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи разом з розрахунком сум нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток ЄСВ 1) відповідно до якого сума нарахованого ФОП ОСОБА_1 . ЄСВ за період березень 2022 року - грудень 2022 року становить 00, 00 грн, а всього за 2022 рік нараховано зобов`язання зі сплати ЄСВ на суму 2 860, 00 грн. Враховуючи зазначене, колегія суддів суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач є платником єдиного податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, вона має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022, однак даних обставин податковий орган не врахував, а тому безпідставно здійснив нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2022 рік в сумі 18 175,17 грн, у зв`язку з чим вимога вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2023 № Ф-3039-0801 на суму 18 174,17 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів, відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи відповідача, на підтвердження доводів скарги, що єдиний внесок підлягає обов`язковій сплаті, а зазначений факт не був повністю досліджений судом першої інстанції у повному обсязі та не був прийнятий до уваги судом у якості доводів відповідача щодо правомірного нарахування зазначеної суми податкового боргу. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги та, відповідно, відсутність підстав для її задоволення. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко