Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24526/24

Справа № 127/24526/24 Провадження № 22-ц/801/85/2025 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 рокуСправа № 127/24526/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Сопруна В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Бойка В. М. у залі суду в м. Вінниця, у цивільній справі № 127/24526/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом стягнення сплачених коштів, встановив: Короткий зміст вимог У липні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника Кравчука М. О., звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом стягнення сплачених коштів. Позов мотивований тим, що 01.03.2024 позивачка придбала у магазині «EconomClass», зареєстрованому за ФОП ОСОБА_2 , кросівки за ціною 735,00 грн. Вказує, що кросівки вона використовувала лише два рази 31.03.2024 та 01.04.2024 в суху та якісну погоду, при цьому, нею були помічені недоліки придбаного взуття. Зазначає, що придбаний нею товар є неякісним, оскільки на лівому кросівку розійшлася сіточка, а на правому стирається чорна фарба. Позивачка зверталася до власниці магазину ФОП ОСОБА_2 із заявою про повернення коштів, однак, дана заява залишена без реагування відповідачкою. Крім того, позивачка зверталася у поліцію та ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області. Внаслідок придбання неякісного товару та подальшої відмови у вирішенні проблеми позивачка зазнала значних душевних хвилювань та страждань. Ураховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 735,00 грн. як повернення сплаченої суми за товар неналежної якості. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з недоведеністю. Рішення суду мотивоване тим, що позивачка звернулася до продавця після спливу строку на гарантійний обмін товару. При цьому, підставою для задоволення вимоги про повернення сплаченої суми за товар, є істотний недолік цього товару, який робить неможливим його використання в цілому. Отже саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця. Судом враховано, що позивачка не просить розірвати укладений договір, а лише просить суд повернути їй сплачену суму, що суперечить в даному випадку вимогам статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Сопрун В. В Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на п`ятнадцять днів. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ФОП ОСОБА_2 не ставилися під сумнів доводи позивачки про неякісність товару, проте відповідачкою були повністю проігноровані, як звернення позивачки так і позовна заява. При цьому відзиву та жодних доказів від відповідачки не надходило. Зауважує, що судом оцінено повне ігнорування відповідачкою судового процесу в протиріччя доводів позивачки як недоведеність позовних вимог та покладено тягар доказування виключно на споживача. Зазначає, що згідно з правовим висновком у Постанові КЦС ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах. Звертає увагу на те, що взуття віднесено до переліку сезонних товарів, гарантійні терміни яких обчислюються з початку відповідного сезону (додаток № 1 до постанови КМУ «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»). Таким чином, гарантійний термін товару придбаного позивачкою був дотриманий, відповідачкою не ставилась під сумнів неякісність товару, оскільки їй пред`являвся товар та на ньому явні недоліки та дефекти. Зокрема вказує, що відповідно до вимог ст. 678 ЦК України покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару. Також вказує, що законодавчо встановлено право споживача на обмін товару належної якості на аналогічний товар або повернення коштів у випадку, якщо на момент обміну немає аналогічного товару, і якщо придбаний ним товар не використовувався та збережені його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відповідачка ФОП ОСОБА_2 у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надала. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що відповідно до фіскального чеку №79 від 01.03.2024 у магазині «EconomClass» ФОП ОСОБА_2 позивачкою було придбано кросівки чол.1600 9 black, р.40, К740 (а.с.3). 03.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 із заявою про повернення товару, у якій остання вказала, що 01.03.2024 вона придбала у магазині кросівки, однак, вони є неякісними. Кросівки взувалися позивачкою лише два рази 31.03.2024 та 01.04.2024 в суху та якісну погоду, однак нею були помічені недоліки. Позивачка зазначає, що придбаний нею товар є неякісним, оскільки на лівому кросівку розлазиться сіточка, а на правому облазить чорна фарба (а.с.4). 12.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області із заявою про допомогу у вирішенні питання щодо придбаного товару неналежної якості (а.с.5). З відповіді ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 24.04.2024 встановлено, що ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с.6). Крім того, листом №1207МР/200-2024 від 27.04.2024 ГУ НП у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 , що її звернення щодо непорозуміння з приводу повернення товару містить ознаки цивільно-правових відносин, та рекомендовано звернутися до суду з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків (а.с.7). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що 01.03.2024 вона придбала у магазині «EconomClass», зареєстрованому за ФОП ОСОБА_2 , кросівки, однак, вони є неякісними. Кросівки взувалися позивачкою лише два рази 31.03.2024 та 01.04.2024 в суху та якісну погоду, однак нею були помічені недоліки. Позивачка зазначає, що придбаний нею товар є неякісним, оскільки на лівому кросівку розлазиться сіточка, а на правому облазить чорна фарба. У зв`язку з чим позивачка просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 735,00 грн. як повернення сплаченої суми за товар неналежної якості. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України). Згідно зі статтею 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Відповідно до статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України. У Законі України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. В силу положень статті 1 Закону належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» - кожен товар має свій гарантійний термін, протягом якого виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів. Гарантійний термін встановлюють нормативно-правові акти, нормативні документи та договори. Гарантійний термін зазначається у паспорті на продукцію, на етикетці або в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Як вбачається з копії товарного чеку, наявного у матеріалах справи, у даному чеку не вказаний гарантійний строк придбаного позивачем товару. Будь-яких інших документів, з яких би вбачався встановлений продавцем гарантійний строк придбаного позивачем товару, позивачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. Судом першої інстанції враховано, що позивачка звернулася до продавця після спливу строку на гарантійний обмін товару. Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця, оскільки частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17, провадження № 61-30670св18; від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17, провадження № 61-39639св18; від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц, провадження № 61-5129св

21. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається із доводів позовної заяви ОСОБА_1 , нею 01.03.2024 у магазині «EconomClass», зареєстрованому за ФОП ОСОБА_2 , придбано кросівки. Ці кросівки вона використовувала лише два рази 31.03.2024 та 01.04.2024 в суху та якісну погоду, при цьому, нею було виявлено істотний недолік товару, а саме: на лівому кросівку розійшлася сіточка, а на правому стирається чорна фарба, і вона намагалася у позасудовому порядку вирішити спір, однак відповідачка на пропозицію повернути сплачені за кросівки кошти відмовилася. Крім цього, позивачка вважає, що вказаний нею дефект є істотним недоліком, тому вона має право вимагати від продавця повернення сплаченої за товар грошової суми. Системний аналіз пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. В даному випадку позивачкою не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що придбаний нею у відповідачки товар є неналежної якості і містить істотні недоліки. При цьому, рішення про повернення коштів може бути прийняте лише у разі неможливості усунення недоліків, чого у даному спорі не встановлено. Не заслуговують на увагу посилання позивачки на те, що вона намагалась у позасудовому порядку вирішити питання щодо повернення сплачених грошових коштів за товар з істотним недоліком, що підтверджується направленою на адресу продавця заявою про повернення товару, оскільки належним доказом підтвердження надсилання вимоги продавцю є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, з аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Так право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України. Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Отже, системний аналіз приписів профільного закону дає чітку та однозначну відповідь, що обираючи спосіб захисту передбачений пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» шляхом повернення сплачених за товар коштів, необхідно обов`язково зазначати вимогу про розірвання договору, оскільки для повернення коштів закон прямо вказує підставу - це розірваний договір, вказане також свідчить, що вимога про повернення коштів є невід`ємною з вимогою про розірвання договору та за будь-яких обставин самостійно не може існувати та слугувати належним та ефективним способом захисту права споживача. Враховуючи те, що пред`являючи позов ОСОБА_1 ставила питання лише щодо повернення грошових коштів, не порушуючи питання щодо розірвання договору, колегія суддів вважає, що позивачкою було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Отже доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська В. В. Сопрун