Постанова Львівський апеляційний суд № 439/654/23

Справа № 439/654/23 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О. Провадження № 22-ц/811/1835/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 01 червня 2023 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, в с т а н о в и в: У квітні 2023 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив застосувати наслідки розірвання договору купівлі-продажу товару, а саме: пари кросівок «Nike», від 25.07.2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 8131 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним (ФОП ОСОБА_1 ) та відповідачем ОСОБА_2 було укладено через засоби дистанційного зв`язку договір купівлі-продажу двох пар кросівок «Nike», за ціною 16262 грн., які відповідач замовив 25.07.2022 року та оплатив, а 16.08.2022 року отримав вказаний товар у відділенні «Нова Пошта». Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року у справі №450/2883/22 позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 задоволено, договір купівлі-продажу товару пари кросівок фірми «Nike», укладений 25.07.2022 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти на виконання договору купівлі-продажу товару від 25.07.2022 року в сумі 8131 грн. На виконання вказаного рішення суду, ФОП ОСОБА_1 повернув сплачену покупцем за розірваним договором купівлі-продажу суму грошей. 01.03.2023 року позивач направив відповідачу вимогу про застосування наслідків розірвання вказаного договору, в якій просив: або повернути товар, який не підійшов і за який позивачем було повернуто кошти в сумі 8131 грн., або залишити товар та повернути кошти. На розгляд даної вимоги відповідач мав 30 днів, протягом яких відповіді на вимогу не надіслав, товар або кошти позивачу не повернув. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 01 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4700 грн. понесених витрат на правничу допомогу адвоката. Рішення суду оскаржив позивач ФОП ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача судові витрати. Вважає, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував положень Закону України «Про захист прав споживача», зокрема, ч.5 ст.12 Закону, де зазначено, що у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Зазначає, що згідно з ч.7 ст.13 Закону, до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені ч.ч.5-9 ст.12 цього Закону, тобто, у разі розірвання договору купівлі-продажу споживач зобов`язаний був повернути придбаний товар та, зокрема, повідомити продавця про місце, де товар може бути повернутий. Звертає увагу, що відповідач до подання позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів не повідомляв позивача про бажання розірвати такий договір. Також зазначає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно встановлено момент розірвання договору купівлі-продажу кросівок. Вважає, що саме з часу набрання рішенням законної сили, тобто з 22.11.2022 року, у відповідача виник обов`язок, відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про захист прав споживача», повідомити, де і коли можна забрати свій товар, оскільки на підставі рішення суду від 13.10.2023 року ним було повернуто відповідачу сплачені останнім за товар грошові кошти в сумі 8131 грн. Щодо стягнених судовим рішенням витрат на правничу допомогу, то вважає, що такі не є співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. 26.07.2023 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 10.10.2023 року, є дата складення повного судового рішення 20.10.2023 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.07.2022 року з допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме: через програму мобільного додатку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », замовив у ФОП ОСОБА_1 товар дві пари кросівок фірми «Nike», вартістю 16262 грн., по 8131 грн. кожна. 25.07.2022 року ОСОБА_2 оплатив вказаний товар та 16.08.2022 року отримав його у відділенні «Нова Пошта». Під час перевірки товару ОСОБА_2 виявив, що одна модель кросівок відрізняється від тієї, яку він замовляв, а саме: колір бокового логотипу, шнурівок та підошви був не червоним, а рожевим, у зв`язку з чим, він мав намір повернути товар продавцю ФОП ОСОБА_1 , однак, останній прийняти назад товар відмовився. Як встановлено з товарно-транспортної накладної від 23.08.2022 року №59000854846382, ОСОБА_2 23.08.2022 року повернув ФОП ОСОБА_1 товар одну пару кросівок, яка не відповідала його замовленню, однак, позивач його назад не прийняв, у зв`язку з чим товар був повернутий ОСОБА_2 (а.с.29). Відтак, через порушення договору купівлі-продажу, укладеного на відстані, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання договору та стягнення грошових коштів, сплачених за товар. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.10.2022 (справа №450/2883/22) розірвано договір купівлі-продажу товару, а саме: пари кросівок фірми «Nike», від 25.07.2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти на виконання договору купівлі-продажу товару від 25.07.2022 року в сумі 8131 грн. (а.с.7-10). На виконання рішення суду, 22.02.2023 року ФОП ОСОБА_1 сплатив присуджену з нього суму, що підтверджується квитанцією №ТМВК-6ХЕ2-78Н7-В0РХ (призначення платежу: АСВП 70521049). Звертаючись до суду з позовом про застосування наслідків розірвання договору купівлі-продажу товару, а саме: пари кросівок «Nike», від 25.07.2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та повернення грошових коштів у розмірі 8131грн., позивач покликався на статтю 1212 ЦК України. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, зокрема статтею 1212 ЦК України. Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Згідно ст.1212 ЦК України, передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. У розумінні статті 1212 ЦК України, особа, яка вимагає повернення безпідставно отриманого майна, повинна довести факт передачі такого майна відповідачу чи перебування спірного майна у відповідача, а відповідач повинен довести наявність підстав перебування у нього такого майна. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, яка переглядається, встановлено, що кошти в сумі 8131 грн. були сплачені позивачем на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та не було, в подальшому, скасоване чи змінене, а тому відповідачем отримані зазначені кошти у передбачений законодавством спосіб виконання судового рішення та не свідчить про отримання відповідачем даних коштів без достатніх правових підстав. Щодо застосування наслідків розірвання договору купівлі-продажу товару, а саме: пари кросівок «Nike», від 25.07.2022 року та повернення коштів (їх вартості), то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування тощо. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», укладення договору продавцем (виконавцем) із споживачем на відстані відбувається за допомогою засобів дистанційного зв`язку: телекомунікаційних мереж, поштового зв`язку, телебачення, інформаційних мереж, зокрема Інтернет (статті 1, 13 Закону). Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно до ст.707 ЦК України, покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту продажу йому непродовольчого товару належної якості, обміняти його на аналогічний товар, а якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього суму. Таке ж право покупця (споживача) на обмін товару належної якості, а в разі відсутності аналогічного товару для обміну, який влаштовує покупця, - на розірвання договору та одержання назад грошей, сплачених за товар, передбачено і статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, частинами 3, 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Матеріалами справи стверджується, що після придбання 16.08.2022 року у відділенні «Нова Пошта» товару, попередньо замовленого та оплаченого 25.07.2022 року, ОСОБА_2 23.08.2022 року здійснив повернення однієї пари кросівок, яка йому не підійшла. Товар відправив через відділення перевізника «Нова Пошта» на адресу ФОП ОСОБА_1 на той же номер відправника (товарно-транспортна накладна №59000854846382 від 23.08.2022 року). Проте, ФОП ОСОБА_1 товар не прийняв, внаслідок чого ОСОБА_2 був змушений забрати товар з відділення «Нова Пошта», оскільки зберігання товару є платним. Отже, споживач ОСОБА_2 виявив бажання щодо розірвання договору купівлі-продажу шляхом повернення товару в аналогічний спосіб його отримання, про що продавцю було достеменно відомо, в тому числі, через сповіщення перевізника, проте, товар продавцем не було отримано та кошти не повернуті, що й спонукало споживача звернутись з позовом до суду про розірвання договору купівлі-продажу товару, відтак, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач до подання позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів не повідомляв апелянта про бажання розірвати такий договір, є безпідставними та спростовуються встановленими і наведеними вище обставинами справи. Щодо обов`язку споживача у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена, то колегія суддів вважає, що положення даної норми стосується випадку у разі повернення коштів за товар. Зважаючи на те, що кошти за повернутий товар продавцем були повернуті на виконання судового рішення про розірвання договору купівлі-продажу товару, а саме пари: кросівок «Nike», від 25.07.2022 року, лише через три місяці (22.02.2023 року) після набрання 22.11.2022 року рішенням законної сили, і саме після цього у ОСОБА_2 виник обов`язок повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена, і лише у разі не повідомлення, у продавця (виконавця) виникло право на повернення товару, а не коштів, при цьому, продавець (виконавець) мав просити поновити строк для повернення товару. Як вбачається з матеріалів справи, жодних вимог про повернення товару у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу, продавцем до покупця не заявлялось. «Вимога про застосування наслідків недійсності правочину», на яку посилається продавець у позові, не може бути підставою для повернення коштів, сплачених на виконання судового рішення, в порядку ст.1212 ЦК України, оскільки правочин був розірваний, а не визнаний недійсним. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_2 зазначеної вимоги. Підсумовуючи викладене, колегія суддів, в цілому, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для повернення коштів у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу, та, водночас, зауважує, що звертаючись до суду з означеним позовом, позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки у разі розірвання договору купівлі-продажу, у нього виникало право на повернення товару, а не коштів, безпідставність збереження яких не встановлено. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме, про наявність підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин. Отже, спір по суті заявлених позивачем вимог вирішений судом першої інстанції правильно, оскаржуване рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 01 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 жовтня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич