Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/1219/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1275/25 Справа № 202/1219/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П. при секретарі Паромовій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2024 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчих листах та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И Л А : У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зазначає, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по справі № 202/1219/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-МК34/73 від 14 вересня 2007 року в розмірі 723791,25 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 213917,38 грн., заборгованості за відсотками 309388,73 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості 69658,59 грн., штрафу за невиконання зобов?язань за кредитним договором 130826,55 грн., а також судовий збір у розмірі 3654,00 грн., а всього 727 445,25 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором кредитної лінії від 27 листопада 2019 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а саме результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-27-000025-b від 18 листопада 2019 року право вимоги за договором кредитної лінії № 8/2007/840-МК34/73 від 14 вересня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було відступлено право вимоги за договором поруки № 8/2007/840-МК34/731 від 14 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 . Відповідно до матеріалів справи представник позивача не був присутній під час ухвалення рішення, заочне рішення не було направлено позивачу, виконавчі листи не видавалися. Заочне рішення вперше було отримано стягувачем 22 листопада 2022 року. Вважає, що саме з цього часу слід обчислювати строк набрання рішенням законної сили. 08 серпня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» були отримані виконавчі листи, видані 25 липня 2023 року, строк пред?явлення яких до виконання зазначений 02 грудня 2017 року. За цих підстав ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» просить замінити стягувача у виконавчих листах з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та поновити строк для пред?явлення виконавчих листів до виконання. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчих листах та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що сама по собі заміна кредитора у зобов`язанні, яка відбулася в 2019 році, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та, відповідно, для поновлення судом такого строку, так як первісний кредитор (стягувач) не вживав заходів, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду, зокрема на отримання виконавчих документів у встановлений строк. В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" просять ухвалу суду скасувати та задовольнити їх заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду даної справи та не надав належної юридичної оцінки всім обставинам справи, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення по справі. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по справі № 202/1219/14-ц (провадження № 2/202/2447/2014) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-МК34/73 від 14 вересня 2007 року в розмірі 723 791,25 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту 213917,38 грн., заборгованості за відсотками 309388,73 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості 69658,59 грн., штрафу за невиконання зобов`язань за кредитним договором 130826,55 грн., а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн., а всього 727 445, 25 грн. Відповідно до договору № 8/2007/840-МК34/73 відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії від 27 листопада 2019 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", а саме результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-12-27-000025-b від 18 листопада 2019 року, право вимоги за договором кредитної лінії № 8/2007/840-МК34/73 від 14 вересня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Кредитор - ПАТ "КБ "Надра" відступив права вимоги на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Також відповідно до вказаного вище договору відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії від 27 листопада 2019 року, який був укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", відступлено право вимоги за договором поруки № 8/2007/840-МК34/73/1 від 14 вересня 2007 року, який укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 , і за умовами якого поручитель поручається за належне і своєчасне виконання позичальником умов кредитного договору. В травні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах. Ухвалою від 13 червня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та замінено стягувача у виконавчому листі (виконавчих листах) по справі № 202/1219/14-ц з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп". З урахуванням цієї ухвали 25 липня 2023 року судом на підставі заочного рішення суду від 20 листопада 2014 року були видані ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» два виконавчі листи щодо кожного боржника, в яких зазначено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання 02 грудня 2017 року. В грудні 2023 року боржник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу від 13 червня 2023 року про заміну стягувача. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року ухвалу від 13 червня 2023 року скасовано та в задоволенні заяви про заміну стягувача відмовлено. При цьому апеляційний суд виходив із того, що зі спливом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності підстав для його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки правонаступник у матеріальних правовідносинах (новий кредитор) не набув тих прав, які втратив попередній кредитор у зв`язку зі спливом строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" звернулося з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Ухвалою від 17 квітня 2024 року вказану заяву залишено без розгляду за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Звертаючись повторно до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» посилається на набуття ним прав кредитора за кредитним договором № 8/2007/840-МК34/73 від 14 вересня 2007 року та за договором поруки № 8/2007/840-МК34/73/1 від 14 вересня 2007 року, укладеними між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, а також на те, що представник попереднього стягувача не був присутній під час ухвалення заочного рішення, таке рішення не було йому направлено, виконавчі листи не видавалися, заочне рішення вперше було отримано стягувачем 22 листопада 2022 року. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що суду не надано належних доказів наявності у стягувача об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій щодо примусового виконання судового рішення у встановлені строки. В даному випадку стягувач не вживав заходів для вчасного отримання виконавчих листів і докази поважності причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відсутні. Сама по собі заміна кредитора у зобов`язанні, яка відбулася в 2019 році, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та, відповідно, для поновлення судом такого строку, так як первісний кредитор (стягувач) не вживав заходів, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду, зокрема на отримання виконавчих документів у встановлений строк. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Статтею 514 ЦК України визначено, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Частиною 5 статті 442 ЦПК Україні визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11, від 27 серпня 2020 у справі № 804/536/18, від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012, на які посилається заявник у своїй заяві, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу: як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Отже, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли, тобто не протягом невизначеного терміну, а лише на стадіях судового процесу. Таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який діяв на час набрання рішенням у цій справі законної сили, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду. Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Отже, стадія виконавчого провадження як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року року № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Інше тлумачення закону, зокрема про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права. У постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі № 910/10031/13 зроблений висновок, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зазначила, що не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку (пункт 70 постанови). При цьому Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові дійшла висновку, що «126. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

127. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

128. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

129. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

130. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва». Отже, реалізації стягувачем, у тому числі його правонаступниками, прав щодо виконання судового рішення прямо пов`язується із дотриманням визначених законом строків пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З огляду на викладене, можна дійти висновку щодо неможливості заміни стягувача його правонаступником у виконавчому документі після спливу строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання, оскільки це буде носити формальний характер без реалізації завдань цивільного судочинства на відповідній стадії процесу (в даному випадку стадії виконання судового рішення). Частиною 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року був встановлений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом. При цьому частиною 2 цієї ж статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Доводи апеляційної скарги про те, що а ні судове рішення, а ні виконавчий документ стягувачу не видавали, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки стягувач не вживав заходів для вчасного отримання виконавчих листів і докази поважності причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відсутні. Колегія суддів наголошує, що з даним позовом ПАТ КБ Надра звернулись у січні 2014 року, заочне рішення було ухвалено 20 листопада 2014 року, в цей же день вказане рішення було направлено на адресу позивача, яка була ним вказана у позовні й заяві. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а також, що безпідставне поновлення строку суперечить принципу правової визначеності в контексті права на справедливий суд, що закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" викладено позицію, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд дійшов висновку, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків. Отже, саме сторона, яка ініціювала судовий процес має цікавитися станом розгляду її справи, демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, в тому числі щодо отримання виконання судового рішення. Тоді як стягувач не виявляв належної заінтересованості у виконанні рішення, про що свідчить той факт, що протягом тривалого часу, використовуючи свої процесуальні права на власний розсуд, він без поважних причин не звертався за отриманням виконавчих документів, тобто строк пред`явлення виконавчих документів до виконання пропущений з вини самого стягувача, про що вірно встановлено судом першої інстанції. Матеріалами справи встановлено відсутність доказів добросовісної реалізації первісним стягувачем своїх процесуальних прав та належного дотримання процесуальних обов`язків щодо виконання судового рішення і виконавчих листів, строк пред`явлення якого до виконання сплив, а також наслідків таких дій для його правонаступника, передбачених ч. 2 ст. 55 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заявник, укладаючи договір про відступлення права вимоги, свідомо набув прав кредитора щодо проблемного боржника, не з`ясувавши взагалі питань, пов`язаних з виконанням рішення суду у попереднього кредитора. Проте, придбавши такий кредитний портфель, заявник мав би зважити всі майбутні ризики. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Нових доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у видачі дублікату виконавчого листа та які б давали підстави для його видачі матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення. Ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко Т.П. Красвітна