Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24878/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24878/24 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., повний текст судового рішення складено 08.10.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ГУПФ України в Запорізькій області, ГУПФ України в Одеській області та просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.07.2024 року №416 щодо відмови їй у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ Про державну службу (далі Закон №3723-ХІІ) згідно наданих довідок про складові заробітної плати від 26.04.2024 року №105 та №106; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату їй з 27.06.2024 року пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.04.2024 року №105 та №106. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 04.07.2024 року №416 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ. Зобов`язано ГУПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а з саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААВ №731393 від 25.06.2014 року ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІ групи (загальне захворювання) безстроково, у зв`язку з чим вона перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримувала пенсію по інвалідності. 07.12.2020 року позивачку переведено на пенсію за віком, обчислену згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 27.06.2024 року ОСОБА_1 за адресою місця проживання звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсіі? за віком згідно Закону Украі?ни Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. За принципом екстериторіальності заяву передано ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатами її розгляду прийнято рішення від 04.07.2024 №416 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ,у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. В рішенні зазначено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 11.03.1996 року обіймала посаду у Білгород-Дністровській митниці Одеської області. З 19.09.1996 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби, з 19.02.2019 року вона звільнена із займаної посади. Оскільки посадовим особам митних органів згідно зі ст.573 МК України №4495-VI від 13.03.2012 року із наступними змінами присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ, періоди роботи ОСОБА_1 з дати присвоєння спеціального звання інспектор митної служби не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача містить єдину підставу відмови у переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII відсутність необхідного стажу державної служби. Натомість зміст оскаржуваного рішення свідчить, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не досліджені інші умови, наявність яких необхідна для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом №3723-ХІІ. 01.05.2016 року набрав чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), що регулює, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Пункт 8 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889-VІІІ передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно з п.10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: 1) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України; 2) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ст.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Колегія суддів зазначає, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року необхідне дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №500/1404/23. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивачки період роботи у Білгород-Дністровській митниці Одеської області з часу присвоєння їй спеціального звання. У спірний період трудової діяльності позивачки чинним був порядок Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений Постановою КМУ від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), який втратив чинність 01.05.2016 року. Пунктом 1 Порядку №283 було регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах митного контролю. Таким чином, Порядок №283 передбачав, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в митних органах. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (п.4 Порядку № 283). Записами трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 підтверджується, що остання у період з 11.03.1996 по 19.02.2019 р.р. працювала у Білгород-Дністровській митниці Одеської області. Відповідно до запису №21 ОСОБА_1 19.09.1996 року присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби. Саме присвоєння спеціального звання стало підставо для відмови у зарахуванні періоду роботи в митному органі. Відповідно до ст.408 МК України (чинного у спірний період, в редакції Закону від 11 липня 2002 №92-IV) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу. Згідно з ч.1 ст.413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця. Відповідно до ч.1 ст.569 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України (ч.2 ст.569 МК України). Згідно з ч.1 ст.588 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України Про державну службу. Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця. Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону №405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Крім того, ч.17 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу, були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 (та від 12.12.1991 (зокрема, ч.3 ст.154 МК України в редакції Закону №1970-XII). Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивачки, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Окрім того, ч.2 ст.46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою КМУ №229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. З аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що період роботи (служби) позивачки в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 22.05.2024 року по справі №500/1404/23, вірно зазначив, що набутий стаж державної служби після 01.05.2016 року не зараховується для визначення права на пенсію по державній службі, враховуючи наступне. Так, набутий до 01.05.2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII. Однак, після 01.05.2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Отже, при призначенні пенсії на підставі п.10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. Спірне рішення відповідача містить єдину підставу відмови у переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII відсутність необхідного стажу державної служби. Проте, зміст оскаржуваного рішення свідчить, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не досліджені інші умови, наявність яких необхідна для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04.07.2024 року №416, а також зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області (суб`єкта владних повноважень, яким приймалось оскаржуване рішення) повторно розглянути заяву позивачки від 27.06.2024 року про переведення на пенсію за віком за Законом №889-VII з урахуванням висновків суду. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук