Постанова Київський апеляційний суд № 760/29636/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 листопада 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/13395/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р. при секретарі Мудрак Р. Р. за участі представника позивача Хахановського А. В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Оксюти Т. Г. від 05 вересня 2022 року у цивільній справі № 760/29636/21 Солом`янського районного суду міста Києва за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що до 01.05.2018 року послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», яке на підставі договору №602-18 від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримання КИЇВЕНЕРГО за період з 01.08.2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Зазначав, що таким чином, позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 по заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року у розмірі 42 944,07 грн (заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 18 091,38 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 852,69 грн.) та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги. Так, вказував на те, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлявся, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2021 складає 62 352,98 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 24 439,49 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 913,49 грн.). З урахуванням викладеного просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18091,38 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 852,69 грн, заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 439,49 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 913,49 грн, 2 270,00 грн. судового збору та 33,00 грн. витрат пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 091,38 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 852,69 грн, заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 439,49 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 913,49 грн. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у частині стягнення заборгованості, яка утворилася до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення у розмірі 18 091,38 грн та спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 24852,69 грн. Зазначає, що позивачем пропущені строки позовної давності у вказаній частини вимог, питання про поновлення строку позовної давності не ставив. З огляду на наведене апелянт просив застосувати строки позовної давності до вказаних вище позовних вимог, оскільки не був повідомлений про розгляд даної справи в суді першої інстанції, а тому позбавлений був права подати клопотання про застосування строків позовної давності. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Також просив поновити пропущений строк для подачі даного відзиву. Суд апеляційної інстанції вважає наведені у клопотанні обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Суд апеляційної інстанції вважає, що поновлення процесуального строку у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Відповідач у судове суду апеляційної інстанції засідання не з`явився, про місце, дату й час повідомлявся засобами поштового зв`язку, проте поштове відправлення із повісткою про виклик повернулося до апеляційного суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що на підставі договору №602-18 від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримання КИЇВЕНЕРГО за період з 01.08.2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». За вказаним договором, позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 по заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42 944,07 грн (заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 18 091,38 грн; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 852,69 грн) та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги. Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженої Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року (4511). Встановлено, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води. Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. У ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону). Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач, не сплативши у строк вартість послуг, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач з своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 091,38 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 852,69 грн, та за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 439,49 грн, та послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 913,49 грн. Ураховуючи межі оскарження та доводи апеляційної скарги щодо заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18091,38 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24852,69 грн, колегія суддів не погоджується із висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині повністю з огляду на наступне. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України). В апеляційній скарзі скаржник акцентує увагу на тому, що не був повідомлений судом першої інстанції про день, час та місце розгляду справи, яку розглянуто за його відсутності, посилається на те, що він був позбавлений можливості довести свої заперечення на позов та аргументувати свою позицію, подати докази та заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення боргу, який виник до 01.05.2018 року. Колегія суддів зазначає, що повернення ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження та розгляду справи без виклику сторін до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про наявність судового провадження щодо нього й не свідчить про його відмову від одержання таких процесуальних документів. За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про судовий розгляд щодо нього. Не оспорюючи обставин отримання послуг теплопостачання та постачання гарячої води, ОСОБА_1 не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості та просить застосувати позовну давність по заборгованості до 01.05.2018 року. У питанні застосування позовної давності колегія суддів виходить з наступного. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦПК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. З огляду на наведене апеляційним судом приймається до розгляду заява про застосування позовної давності ОСОБА_1 , який не був належно повідомлений судом першої інстанції про судовий розгляд щодо нього й не брав участі у такому розгляді. За змістом статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). З розрахунку заборгованості за послуги, що надані до 01.05.2018 року (а.с. 82) вбачається, що заборгованість виникла з 01 липня 2015 року. Отже станом на час звернення із позовом - 27.10.2021 року спливла позовна давність до платежах термін сплати яких настав до 02.04.2017 року, з огляду на що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. За розрахунком проведеним апеляційним судом заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18091,38 грн підлягають зменшенню на суму платежів, що нараховані з липня 2015 по лютий 2017 року включно, до 9452,93 грн. Також підлягає зменшенню заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води на суму платежів, що нараховані з липня 2015 по лютий 2017 року включно, до 12 327, 58 грн. Оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за увесь заявлений позивачем період є помилковими, рішення суду частині стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18091,38 грн та за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24852,69 грн належить змінити з підстав визначених ст. 376 ЦПК України, зменшивши суму заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води до 12 427 грн 58 коп. і за послуги з централізованого опалення до 9 452 грн 93 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 1673 грн 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18091,38 грн. та за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24852,69 грн змінити, зменшивши суму заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води до 12 427 грн 58 коп. і за послуги з централізованого опалення до 9452 грн 93 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1673 грн 98 коп. за подання апеляційної скарги. Поновити дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у незміненій частині, зупиненого ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 16 січня 2025 року. Судді: Є. П. Євграфова Т. О. Писана Д. Р. Гаращенко