Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3786/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 р.Справа № 440/3786/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. позивача ОСОБА_1 представника позивача Ковжоги О.І. представника відповідача Домашенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.10.24 року по справі № 440/3786/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, а саме просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 29 лютого 2024 року № 25-тр/т Про звільнення ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з 02 березня 2024 року; - стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2024 року по день ухвалення рішення суду. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що заява про звільнення за угодою сторін від 29.02.2024 була написана під тиском керівництв, що не є його власним внутрішнім волевиявленням. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства, з примушуванням його до звільнення, що і стало підставою для звернення його до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що звільнення було фактично зумовлене ініціативою роботодавця/суб`єкта призначення, а не позивача як працівника, чи за угодою сторін, а написання заяви про звільнення відбувалось під психологічним тиском за відсутності власного внутрішнього волевиявлення ОСОБА_1 . Представник позивача зазначає, що із липня 2023 року, стосовно позивача з боку відповідача почали вживатися заходи психологічного тиску, метою яких було примушування до звільнення із займаної посади за будь-якої підстави. Заява про звільнення була написана 29.03.2024 року після виклику позивача до кабінету т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України Ігора Зубовича та внаслідок його психологічного тиску. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 тривалий час працює у органах Державної екологічної інстпекції і не отримував жодних претензій щодо повноти чи якості своєї роботи, ігноруючи відсутність у нього бажання звільнитись, користуючись тим, що ОСОБА_1 перебуває у службовій залежності від керівництва Державної екологічної інспекції, останні, здійснюючи постійний психологічний тиск, змусили його написати заяву про звільнення за угодою сторін, пославшись на можливі вкрай негативні для нього наслідки, які можуть настати у випадку відмови, такі як притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення в подальшому з іншої підстави ніж за угодою сторін. Позивач, перебуваючи під психологічним тиском, почував себе пригніченим, перебував у вкрай незадовільному емоційному стані, а тому був змушений написати заяву про звільнення, при цьому не надаючи реальної згоди на звільнення, так як їдучи цього дня у місто Київ, так і заходячи у кабінет керівника Державної екологічної інспекції, наміру звільнитись з роботи він не мав. Звільнення ніби-то за угодою сторін в дійсності відбулось без досягнення відповідної домовленості з керівником Державної екологічної інспекції, виключно внаслідок здійснення протиправного тиску на ОСОБА_1 з боку керівництва, від якого позивач був службово залежним. Розмова з керівником проходила 29.03.2024 року, прямо у службовому кабінеті керівника Державної екологічної інспекції, хоча вранці цього ж дня ОСОБА_1 звертався до сімейного лікаря та скаржився на високий тиск та біль у грудях, що також вплинуло на його емоційний стан. Вийшовши із кабінету керівника, ОСОБА_1 відчув стрімке погіршення як свого фізичного, так і психологічного стану, однак протягом декількох годин дороги до дому, поспілкувавшись з рідними та колегами, зміг себе опанувати, проаналізувати зміст зробленого ним, і вчергове переконавшись у безпідставності висунутих йому керіництвом вимоги, дійшов висновку про те, що допустив величезну помилку, написавши заяву про звільнення, без будь якого на те власного волевиявлення. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що ОСОБА_1 ніяким чином не був обмежений у своїх правах, на нього не чинився психологічний тиск з боку керівництва відповідача, а навпаки, в періоди проведення перевірок позивачу встановлювалися надбавки за інтенсивність праці та виплачувалися премії за підсумками роботи за липень 2023 року, серпень 2023 року, січень 2024 року. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що проведення Держекоінспекцією перевірок діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу не може бути доказами психологічного тиску на позивача з метою примусу його до написання заяви про звільнення з займаної посади, є законним та обґрунтованим. Позивачем у апеляційній скарзі не наведено жодного законного обґрунтування неправомірності та протизаконності наказу Держекоінспекції від 29.02.2024 № 25-тр/т Про звільнення ОСОБА_1 (далі - Наказ від 29.02.2024 № 25-тр/т) та не надано доказів, що заява про звільнення написана позивачем під тиском, примусом з боку керівництва Відповідача суду не надано. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Державної екологічної інспекції України від 22 лютого 2022 року №15-тр/т Про призначення ОСОБА_1 призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу з 23 лютого 2022 року / т.1 а.с. 13/. На підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 02.08.2023 № 108 Про проведення цільової позапланової перевірки діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено цільову позапланову перевірку діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу при виконанні її повноважень за фактом забрудненням річки Псел та мором риби на території Омельницької сільської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, які мали місце на початку липня 2023 року. За результатами цільової позапланової перевірки діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу за період з 03-09.08.2023 при виконанні її повноважень за фактом забрудненням річки Псел та мором риби на території Омельницької сільської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області Робочою групою складено Довідку від 03-09 серпня 2023 року, в якій викладені загальні висновки та рекомендації. На підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 15.01.2024 № 8 Про проведення позапланової цільової перевірки діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено позапланову цільову перевірку діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу за період з 01.01.2021 по 16.01.2024 щодо можливого порушення природоохоронного законодавства та фактів, викладених в зверненнях ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 за цей період. За результатами позапланової цільової перевірки діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу за період з 01.01.2021 по 16.01.2024 можливого порушення природоохоронного законодавства та фактів, викладених в зверненнях ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 . Робочою групою складено Загальну довідку від 09.02.2024, в якій викладені висновки та надані рекомендації. Наказом Державної екологічної інспекції України від 27 лютого 2024 року №21-тр/т Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та наказом Державної екологічної інспекції України від 27 лютого 2024 року №22-тр/т Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , порушені дисциплінарні провадження стосовно ОСОБА_1 начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу / т.1 а.с. 14 15/. Заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались, що не заперечується сторонами. Наказом від 29.02.2024 № 25-тр/т ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу 01 березня 2024 року за угодою сторін. Позивач зазначає, що у даному випадку, вільного волевиявлення працівника на припинення трудового договору не було, а тому звільнення позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України є протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оспорюваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання такого наказу протиправним та його скасування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII). Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про державну службу, державна служба, це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (ч.1). Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2). Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 Закону №889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП). Згідно з пунктом 1 частини 1статті 36 Кодексу Законів про Працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін. Наведені норми КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України). Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу. Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. Отже, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справа №570/894/16-ц. Тобто, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону). З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 29.02.2024 ОСОБА_1 написано заяву на ім`я т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України Зубовича І.О. з проханням звільнити його з займаної посади за угодою сторін 01.03.2024. На підставі даної заяви т.в.о. Голови Держекоінспекції Зубовичем І.О. було видано Наказ від 29.02.2024 № 25-тр/т про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін, яким Позивача було звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу 01 березня 2024 року за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України Про державну службу. ОСОБА_1 стверджує, що 29.02.2024 написав заяву про звільнення за угодою сторін внаслідок психологічного тиску, який полягав у проведенні відповідачем постійних перевірок, оформлення за їх результатами довідок, доручень, неодноразових розмовах з керівництвом відповідача. Таким чином подана ним заява про звільнення була написана при відсутності його власного внутрішнього волевиявлення. В судовому засіданні суду першої інстанції 13 вересня 2024 року були допитані свідки: начальник відділу організаційної аналітичної діяльності діловодства, документування та контролю ОСОБА_4 та заступник головного державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Центрального округу ОСОБА_5 (на час спірних правовідносин). Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили проведення відповідачем перевірок діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу, що впливало на психоемоційний стан позивача, разом з цим свідки не підтверджують спотвореного волевиявлення позивача при написанні заяви про звільнення за угодою сторін, тобто під психологічним тиском з боку керівництва, з примушуванням ОСОБА_1 до звільнення з займаної посади. 13.01.2025 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача було надано Висновок експертів "Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Полтавське відділення" № 1848 за результатами проведення комісійної судово-психологічної експертизи на підставі договору № 1848(02), укладеного за зверненням адвоката Ковжоги О.І. Колегія суддів дослідивши вказаний висновок експертів встановила, 10.01.2025 року судові експерти визначили на конкретну дату, а саме на дату звільнення ОСОБА_1 - 29.02.2024 року, психологічний стан позивача "мав ознаки високої тривоги, розгубленості, відчаю, емоційного стресу. ОСОБА_1 у період написання заяви про звільнення перебував у виражено негативному емоційному стані (відчай, розгубленість, почуття краху, пригніченість), який деструктивно вплинув на його свідомість і діяльність." Крім того, відповідно до висновку експертів, ОСОБА_1 , саме 29.02.2024 року "перебував у ситуації тиску, який дезорганізував психічну діяльність на стадії ухвалення рішення про звільнення, відчував високу особистісну значущість загрози, примусу, життєвих обставин та їх наслідків, порушилася здатність до усвідомлення і свобода вибору." Натомість, "воєнний стан, політична ситуація в Україні, соціально-побутові обставини не вплинули на психологічний стан ОСОБА_1 при написанні заяви про звільнення 29.02.2024 року." Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до приписів ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України). Відповідно дост. 108 КАС Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів наголошує, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів вживання відповідачем заходів психологічного тиску, з метою примушування до звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що проведення Державною екологічною інспекцією України перевірок діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу не може бути доказами психологічного тиску на позивача з метою примусу його до написання заяви про звільнення з займаної посади. ОСОБА_1 29.02.2024 особисто подав заяву про звільнення за угодою сторін, що свідчить про його волевиявлення розірвати трудові відносини з роботодавцем. Доказів, що заява про звільнення написана позивачем під тиском, примусом з боку керівництва Державної екологічної інспекції України суду не надано. Наведене у своїй сукупності свідчить про безпідставність доводів позивача щодо написання заяви про звільнення за угодою сторін під тиском. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі його заяви від 29.02.2024. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оспорюваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання такого наказу протиправним та його скасування. Крім того, оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення з посади, підстави для їх задоволення також відсутні. Враховуючи встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року по справі № 440/3786/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 440/3786/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 16.01.2025 року