Постанова 4824 № 753/14513/22

справа № 753/14513/22 головуючий у суді І інстанції Гусак О.С. провадження № 22-ц/824/511/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 14 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (надалі - ТОВ «ФК «Ріальто») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовується тим що, відповідно до укладеного між сторонами договору № 210107-30922-2 від 07 січня 2021 року відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Райффайзен Банк Аваль», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування та був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (Правила), викладені для загального доступну у мережі Інтернет на сайті https://monetka.ua/uk/about_us або https://monetka.com.ua/uk/about_us. Відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» перебувають у загальному доступі, будучи опубліковані на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. У позовній заяві наведений опис детальної хронології оформлення позик, у тому числі на умовах фінансового кредиту, за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Після проходження всіх необхідних кроків та ознайомлення з примірником договору клієнту пропонується два варіанти: 1. погодитися з умовами надання кредиту; 2. відмовитися від умов надання кредиту. Якщо клієнт обрав перший варіант, то далі йому буде запропоновано ввести код підтвердження згоди з умовами кредитного договору (у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який спрямовується системою на телефон клієнта у вигляді смс-повідомлення. Одноразовий ідентифікатор 442175 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Кредитний договір був підписаний 07 січня 2021 року о 11:41:24 год шляхом введення вказаного одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 07 січня 2021 року на вказану платіжну картку, що підтверджується чеком. Крім того, договір було пролонговано позичальником 06 лютого 2021 року шляхом сплати комісії, що підтверджується чеком. Вчинення відповідачем дій, направлених на укладення кредитного договору в електронній формі, підтверджується електронними доказами, а саме роздруківкою інформації з електронного файлу (Log file), що визначає послідовні дії відповідача та позивача на веб-сайті в мережі Інтернет, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій позивача та відповідача щодо укладання електронного договору у мережі Інтернет на веб-сайті, яку позивач використовував для укладення електронного договору з відповідачем. Отже, між сторонами було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору зі всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором. 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» - ТОВ «ФК «Ріальто» було укладено договір відступлення права вимоги № 14/06/2021-Р-М-2 від 14 червня 2021 року, відповідно до якого право вимоги за договором № 210107-30922-2 від 07 січня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Положеннями п. 2.4.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. В порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором, яка станом на 11 листопада 2022 року становить 17 808 грн 90 коп. та складається з: 3 000 грн - заборгованість за кредитом; 2 208 грн 90 коп. - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2. за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 07 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року (включно); 12 600 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14 лютого 2021 року по 13 червня 2021 року (включно); а також судові витрати у розмірі 2 481 грн та 9 000 грн витрат на правову допомогу. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року про виправлення описки, позов ТОВ «ФК «Ріальто» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» за договором № 210107-30922-2 від 07 січня 2021 року заборгованість у розмірі 5 208 грн 90 коп. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» судовий збір у розмірі 719 грн 49 коп. Стягнуто з ТОВ «ФК «Ріальто» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 360 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Ріальто» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року в частині: відмови у стягненні заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 14 лютого 2021 року по 13 червня 2021 року у розмірі 12 600 грн; пропорційного зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн до 3 360 грн; пропорційного зменшення судових витрат по сплаті судового збору з 2 481 грн до 719 грн 49 коп. та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення. яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. А також, заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості у розмірі 12 600 грн за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 14 лютого 2021 року по 13 червня 2021 року (включно) відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до п. 3.3. кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що вчинення відповідачем дій, направлених на укладення кредитного договору в електронній формі, підтверджується електронними доказами, а саме роздруківкою інформації з електронного файлу (Log file), що визначає послідовні дії відповідача та позивача на веб-сайті https://monetka.ua або https://monetka.com.ua в мережі Інтернет, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій позивача та відповідача щодо укладання електронного договору у мережі Інтернет на веб-сайті, яку позивач використовував для укладення електронного договору з відповідачем. На підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на укладення кредитного договору в електронній формі сторона позивача з позовом надає відповідну хронологію, з якої вбачається, що для укладення електронного кредитного договору, сторони вчинили наступні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та поза нею: введення позичальником даних по заяві; автоматичні перевірки по заяві; перевірка позичальника за даними БКІ; скорингова оцінка позичальника; створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; позичальнику відправлено SMS повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника; кредитні кошти перераховано на картку позичальника. Таким чином, 07 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір № 210107-30922-2 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписання якого є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Згідно з пунктами 1.1-1.4 договору товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 3 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Кредит надається не на споживчі цілі. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,99 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua. Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах кредитодавецьмає довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору грошові кошти у розмірі 3 000 грн були перераховані відповідачу 07 січня 2021 року 11:41 год. на платіжну карту № НОМЕР_3 , що підтверджується чеком № 346350244 від 07 січня 2021 року. Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Разом з тим, заперечуючи отримання грошових коштів, відповідач не надала жодних доказів про те, що платіжна картка їй не належить. З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості. Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий. Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, станом на 11 листопада 2022 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 3 000 грн за тілом кредиту та заборгованість у розмірі 2 208 грн 90 коп. - заборгованість за нарахованими процентам відповідно до п. 1.2. за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 07 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року (включно). Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову судом першої інстанції у стягненні заборгованості у розмірі 12 600 грн за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14 лютого 2021 року по 13 червня 2021 року (включно), то апеляційний суд враховує таке. Строк дії договору від 07 січня 2021 року сторонами визначений 30 днів, тобто до 06 лютого 2021 року. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.3 договору), Відповідно до п. 2.3.4. позичальник має право здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним із варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у Правилах. Відповідно до п. 4.14 Правил вподовж терміну дії договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію) сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому продовження відбувається на строк зазначений у договорі при отримані кредиту, та діє з дати сплати нарахованих %. Також для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів. У разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк договору. Процентна ставка при продовженні змінюється, що вказується в договорі, та сплачується від суми несплаченого кредиту і починає діяти з дати закінчення договору при отриманні кредиту (п. 4.15 Правил). При оформлені платіжних документів для сплати заборгованості, позичальник у графі «призначення платежу» повинен вказувати: номер та дату укладання договору, прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційний номер (п. 4.11 Правил). Позивач вказує, що відповідачем було пролонговано договір на 7 календарних днів шляхом сплати комісії у розмірі 250 грн, що підтверджується чеком № 371194771 від 06 лютого 2021 року. Дослідивши наданий доказ та враховуючи варіанти процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, що визначені у Правилах, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданого доказу неможливо встановити платника та його належність до договору № 210107-30922-2 від 07 січня 2021 року. Таким чином в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, обумовлених у п. 4.11, 4.14, 4.15 Правил, отже, висновок суду першої інстанції про те, що договір кредиту № 210107-30922-2 від 07 січня 2021 року не був пролонгований та закінчив свою дію 06 лютого 2021 року, - є правильним. Так дійсно, пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за неправомірне користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовилися, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно частиною 2 стаття 625 ЦК України. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що проценти, передбачені частиною 1 статті 1048 ЦК України та пунктом 3.3. договору, не можуть бути ототожнені з процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 ЦК України з огляду на їх різну правову природу. Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення 1,2 абзацу 1 частини 1 статті 1048 ЦК України). За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). Отже закон, зокрема положення статті 536, частини 1 статті 1054, частини 1 статті 1048 ЦК України у їх сукупності, передбачає можливість для кредитора нарахування на суму наданої ним позичальнику позики процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення позичальником обов'язку щодо повернення грошових коштів, надає кредитору можливість стягнути з позичальника проценти за користування чужими грошовими коштами. За своєю правовою природою проценти, передбачені у статті 536, частині 1 статті 1054, частині 1 статті 1048 ЦК України, - є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість проценти за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за порушення зобов'язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18). Апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору. А отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, дійшов правильного висновку про відмову у стягненні відсотків, що нараховані позивачем після закінчення строку кредитування, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін. Відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги та інші судові витрати не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська