Постанова 4816 № 591/568/26

Справа №591/568/26 Номер провадження 22-ц/816/2088/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року в складі судді Северинової А.С., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 24 березня 2026 року) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, в с т а н о в и в : 26.01.2026 ТОВ «Коллект Центр» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 08.10.2021 між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою було укладено кредитний договір №3491758 (індивідуальна частина), на підставі якого остання отримала в кредит 8000 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти. 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №13-01/2022-79, згідно з яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й до відповідачки за кредитним договором від 08.10.2021 №3491758. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 52200 грн, з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42600 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1600 грн - заборгованість за комісіями. Крім того, 11.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачкою було укладено кредитний договір №77251492, на підставі якого остання отримала в кредит 2692 грн. 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №22/02/2022, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за договорами, у тому числі й до відповідачки за договором позики №77251492 від 11.10.2021. 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 8192 грн 82 коп., з яких: 2692 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5500 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 44 коп. - 3% річних. Таким чином, у результаті неналежного виконання своїх зобов`язань у відповідачки утворилася заборгованість перед позивачем за договором позики №№3491758 від 08.10.2021 та кредитним договором №77251492 від 11.10.2021 на загальну суму 60392 грн 82 коп., з яких: 10692 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48100 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1600 грн - заборгованість за комісіями, 44 коп. - 3% річних. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами в сумі 37171 грн 54 коп., 1638 грн 71 коп. судового збору, 3693 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні ін шої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Сергеєва С.А. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального справа, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині стягнення процентів за кредитними договорами та постановити нове, яким стягнути відсотки за користування кредитними договорами в розмірі 20% від суми тіла кредиту, що становить 2138 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначений у договорах розмір відсотків не відповідає вимогам законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів», нараховані суми відсотків не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Зазначає, що відповідачкою не заперечується факт укладення кредитних договорів і отримання коштів за договором позики, а також обов`язок повернути кошти. Але відповідачка вважає, що оскаржуваним судовим рішенням не надано оцінки її посиланням, які викладені у відзиві на позов та в запереченні на відповідь на позов у частині необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. Крім того, посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, відповідно до яких з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача в кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду вважає, що умови кредитного договору про зазначену реальну процентну ставку, що призвело до нарахування процентів у розмірі 24519 грн і перевищує тіло кредиту майже в 5 разів, є несправедливим у сенсі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Звертає увагу, що аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Також зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням частково задоволено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є завищеною в контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг з урахуванням складності справи та співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Але, враховуючи обставини справи, вважає, що були підстави для зменшення суми понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн, як зазначала відповідачка у відзиві на позовну заяву. 15.05.2026 ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.10.2021 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на кредит №3491758 та цього ж дня між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3491758 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого останній надано 8000 грн на 15 днів з датою повернення позики 23.10.2021. Сума до повернення складає 11400 грн, з яких: 1600 грн - комісія за надання кредиту, нараховується одноразово за ставкою 20% від суми кредиту за договором; 1800 грн - проценти за користування кредитом, нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 20 зв. - 24, 26 зв. - 27). Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором F14367. Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 договору комісія за надання кредиту становить 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору. У п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1 - 1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі - сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3%; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5%; строк продовження 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо в позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікована товариством одноразовим ідентифікатором F14367, який було відправлено позичальниці 08.10.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (а. с 32). Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3491758 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 35400 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25800 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 1600 грн - заборгованість по комісії (а. с. 33). 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №13-01/2022-79, згідно з яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й до відповідачки за кредитним договором від 08.10.2021 №3491758 у сумі 35400 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн, заборгованість по відсоткам - 25800 грн, заборгованість по комісії - 1600 грн (а. с. 36 - 49). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3491758 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 52200 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25800 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1600 грн - заборгованість з комісії, 16800 грн - відсотки, нараховані відповідно до кредитного договору (а. с. 34 зв.). 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 52200 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 42600 грн - заборгованість по відсотках, 1600 - заборгованість за нарахованими комісіями (а. с. 62 зв. - 77). 11.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір позики №77251492, відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в розмірі 2692 грн на 14 днів з датою повернення позики 25.10.2021 (а. с. 8). Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UOyo548Nbn (а. с. 8 зв.). Відповідно до п. 2.3 договору базова процентна ставка в день становить 1,99%, знижена процентна ставка у день - 0,01% (застосовується відповідно до умов програми лояльності). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,7% (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3,72%. Орієнтовна загальна вартість позики становить 2695 грн 77 коп. Відповідно до п. 4 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Згідно з п. 16 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати за користування позикою понад встановлений договором строк, позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору, за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». 11.10.2021 ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, перерахувало ОСОБА_1 2692 грн на картку НОМЕР_2 (а. с. 15). Згідно з розрахунком загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №77251492 станом на 22.02.2022 становить 8192 грн 38 коп. (а. с. 17 зв. - 19). 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за договорами, у тому числі й до відповідачки за договором позики від 11.10.2021 №77251492 на загальну 8192 грн 38 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 2692 грн, заборгованість по процентах - 5500 грн 38 коп. (а. с. 49 зв. - 62). З розрахунку заборгованості за кредитним договором №77251492 вбачається, що станом на 10.03.2023 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором у розмірі 8192 грн 38 коп., з яких: 2692 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5500 грн 38 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 44 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України (а. с. 34). 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 8192 грн 82 коп., з яких: 2692 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5500 грн 38 коп. - заборгованість по процентах, 44 коп. -відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України (а. с. 78 - 93). Відповідно до розрахунку заборгованості загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №77251492 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 8192 грн 82 коп., з яких: 2692 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5500 грн 38 коп. - заборгованість по процентах, 44 коп. -відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України (а. с. 35). Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договорів не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи. У даній справі відповідачка визнає факт укладення нею кредитних договорів та отримання коштів, а рішення районного суду оскаржує виключно в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо договору позики від 11.10.2021 №77251492. Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами даного конкретного договору встановлено строк користування кредитом - 14 днів. З п. 5.2 зазначеного договору вбачається, що умови продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації передбачені в правилах надання грошових коштів у позику (а. с. 8). У той же час Правила надання грошових коштів у позику, у розділі 7 яких передбачено порядок продовження строку користування позикою, не є складовою договору позики від 11.10.2021 №77251492, оскільки відсутній підпис позичальниці про її ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (а. с. 9 - 14). Крім того, відповідно до п. 17 договору позики від 11.10.2021 №77251492, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування. З огляду на викладене, оскільки відповідачка Правила надання грошових коштів у позику не підписувала, а сума позики не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для нарахування та стягнення відсотків після закінчення строку користування кредитом. У той же час, з розрахунку заборгованості вбачається, що за 14 днів користування позикою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало ОСОБА_1 3 грн 78 коп. відсотків, саме цю суму просив стягнути позивач, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з відповідачки слід стягнути 749 грн 99 коп. відсотків. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи, що ОСОБА_1 отримала 2692 грн кредиту, їй було нараховано 3 грн 78 коп. відсотків, а 27.10.21 остання сплатила 70 грн 98 коп. на погашення кредиту, тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача 2625 грн 24 коп. (2692 грн + 3 грн 78 коп. + 44 коп. 3% річних - 70 грн 98 коп.) тіла кредиту за договором позики від 11.10.2021 №77251492, а не 3371 грн 54 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції. Щодо договору про споживчий кредит від 08.10.2021 №3491758. 08.10.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3491758, на підставі якого остання отримала 8000 грн на 15 днів з датою повернення позики 23.10.2021. Оскільки відповідачка умови договору не виконала та в установлений строк кредит не повернула, строк користування кредитом було продовжено на підставі п. 1.6, 2.3.1.2 договору на 60 днів. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 33800 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 08.10.2021 №3491758, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25800 грн - заборгованість за нарахованими відсотками. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, є необґрунтованими, оскільки вказані висновки є нерелевантними до спірних правовідносин. У зазначеній справі Великою Палатою Верховного Суду було зроблено висновок, що надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У справі, що переглядається апеляційним судом, договір позики та договір про споживчий кредит містять умови щодо розміру процентної ставки та підписані відповідачкою, що остання визнавала в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, а тому цей факт свідчить про прийняття позичальницею запропонованих їй умов. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку є посилання в апеляційній скарзі, зроблено висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тобто вказаний висновок є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки в даній справі відсотки нараховувалися на підставі кредитного договору, а не у вигляді неустойки, штрафу чи процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Встановивши, що умовами кредитних договорів за взаємним погодженням сторін було чітко передбачено розмір процентної ставки, строк і порядок нарахування, ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила, що вона погодилася на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені договорами, волевиявлення сторін на укладення і підписання договорів були вільними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення відсотків, хоча й помилився, визначаючи їх остаточний розмір, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а положення ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки районний суд припустився помилки, визначаючи суму, яку необхідно стягнути з відповідачки за договором позики від 11.10.2021 №77251492, а в резолютивній частині зазначив загальну суму заборгованості за двома договорами, тому рішення необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 2625 грн 24 коп. заборгованості за договором позики від 11.10.2021 №77251492 та 33800 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 08.10.2021 №3491758. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн є неспівмірними зі складністю справи, то колегія суддів з ними погоджується. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21. У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24. З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 3000 грн, понесені в суді першої інстанції, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності. Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (60%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 1597 грн 44 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, 1800 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, а всього 3397 грн 44 коп. (а. с. 104, 107 зв.). Крім того, пропорційно відмовленим позовним вимогам (40%) з позивача на користь відповідачки потрібно стягнути 1597 грн 44 коп. судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції (а. с. 190). Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2625 грн 24 коп. заборгованості за договором позики від 11 жовтня 2021 року №77251492, 33800 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 08 жовтня 2021 року №3491758, 3397 грн 44 коп. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовити». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 1597 грн 44 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.О. Замченко Судді: Я.Л. Петен О.М. Черних