Постанова 4811 № 456/3584/22

Справа № 456/3584/22 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я. Провадження № 22-ц/811/697/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що відповідно до укладеного договору № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та відповідачкою ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 4 000 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Такий кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки ОСОБА_1 на вебсайті в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 або https://monetka.com.ua, для цього попередньо остання пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту), підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору. У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість за договором № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року станом на 17 жовтня 2022 року становить 22 590 гривень 39 копійок, котра складається з: - 3 999 грн. 20 коп. заборгованість за кредитом; - 2 387 грн. 55 коп. заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 06 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року (включно); 16 203 грн. 64 коп. заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 13 травня 2021 року по 09 вересня 2021 року (включно). При цьому, нарахування відсотків за договором № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року зупинено 09 вересня 2021 року. Сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до Акту приймання передачі прав № 1 від 17 червня 2021 року до договору відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 та станом на 27 червня 2022 року, становить 22 590 грн. 39 коп. Просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 22 590 грн. 39 коп., судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення даної позовної заяви до суду, у розмірі 2 481 грн., а також у сплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн., а всього 11 481 грн. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» 22 590 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто) грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» 11 481 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. понесених судових витрат у справі. Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на шахрайські дії осіб, керівника юридичної особи ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» ЄДРПОУ 43492595 Картамишева С.О та фізичної особи ФОП ОСОБА_2 з метою наживи, шляхом введення в оману суд. Вказує, що докази, надані ОСОБА_2 це лише імітація та маскування фінансової діяльності. На думку скаржника, всі надані докази та позовна заява являються сумнівними з підстав їх невідповідності закону та законності їх отримання судом та підлягали поверненню особі, що їх подала. Стверджує, що суд першої інстанції не виконав свій процесуальний обов`язок у дослідженні доказів, які б мали бути належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами а надані докази являються недопустимими, недостовірними, неналежними тому оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях за відсутності взагалі доказів, які б підтверджували зазначене в позовній заяві та право вимагати за це грошові кошти. Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 18 квітня 2023 року до Львівського апеляційного суду на апеляційну скаргу ОСОБА_1 надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Окрім цього, просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. за подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22 червня 2023 року, є дата складення повного судового рішення 11 липня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 1 ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Судом та матеріалами справи встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (торгова марка «MONETKA») 06 березня 2021 року було укладено договір № 210306-36070-1 з предметом, що полягає у надані ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» відповідачці ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, відповідно до котрих кредит надавався на споживчі цілі строком на 30 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка 726,35 %), при цьому у випадку порушення строків повернення наданого кредиту, позичальник сплачує кредитору за користування 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту (річна процентна ставка 1277,5 %) (копія кредитного договору міститься у справі, а. с. 11-12). Поряд з цим, 17 червня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» укладено договір про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3, відповідно до предмету котрого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошової вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» за кредитними договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне у майбутньому до третіх осіб позичальників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ». Перелік позичальників та сума грошових вимог й інші дані зазначаються у Акті прийому-передачі прав та додаткових договорах до цього договору (копія договору про відступлення права вимоги міститься у справі, а. с. 32-34). Відповідно до додаткового договору № 1 до договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/м-3 від 17 червня 2021 року змінено ціну відступлення прав вимоги, що, за цим додатковим договором, становить 165 997 грн. На підтвердження укладення такого договору та, як наслідок, відступлення прав вимоги за кредитними договорами, позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» долучено копії платіжних доручень від 17 серпня 2021 року за № 225 на суму 254 000 грн. та від 29 липня 2021 року за № 173 на суму 210 000 грн. (копії платіжних доручень містяться у справі, а. с. 35-36). Відповідно до витягу з акту приймання-передачі прав № 1 від 17 червня 2021 року до договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року за кредитним договором № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 станом на 17 червня 2021 становить 11 425 грн. 74 коп. (копія міститься у справі, а. с. 37). Проте, згідно з розрахунками (містяться у справі, а. с. 13), заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року станом на 17 жовтня 2022 року вже становить 22 590 грн. 39 коп., яка складається з: 1) заборгованості за сумою кредиту 3 999 грн. 20 коп.; 2) простроченої заборгованості по несплачених відсотках 2 387 грн. 55 коп.; 3) заборгованості по несплачених відсотках за неправомірне користування грошовими коштами 16 203 грн. 64 коп.. Витребуваними судом від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказами (містяться у справі, а. с. 85-87) підтверджуються ті обставини, що на ім`я відповідачки ОСОБА_1 дійсно було емітовано картку НОМЕР_1 , а її фінансовий номер телефону в період з 06 березня 2021 року по 11 березня 2021 року був НОМЕР_2 , як і одержання нею суми відповідно до умов кредитного договору. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», будучи правонаступником ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредит у встановленому у договорі розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак відповідачка ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість. При цьому, розмір спірної заборгованості за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не подано. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У відповідності до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За правилом частини статті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України(далі за текстом ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до положень статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://monetka.com.ua та https://monetka.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК Українина укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідачка підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що факт укладення договору № № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вочевидь, що між сторонами (з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» на підставі договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року) було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року, такий правочин, в силу відсутності доказів на підтвердження його нікчемності чи визнання його недійсним у встановленому порядку, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим цей кредитний договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а зобов`язання за ним, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та його умов, натомість відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за цим кредитним договором, допущену заборгованість нею у встановленому порядку не погашено. Відповідно до статті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно статті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК Українивстановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору. За змістом частини першої статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 22 590 грн. 39 коп.. При цьому судом також було враховано, що розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 210306-36070-1 від 06 березня 2021 року відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не подано. Згідно з пунктами 1.1-1.4 умов договору, товариство надало позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Процентна ставка за користування кредитом 1,99% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі-Правила), які розміщені на сайті monetka.ua. Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування. Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов`язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав`язування її придбання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Як убачається з абзацу 2 пункту 3.3 Кредитного договору, сторони домовились, що процентна ставка, визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки процентів за кредитом, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є обґрунтованими. Разом з тим, у пункті 8.38 постанови від 18 березня 2020 № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Колегія суддів вважає, що встановлений у п. 3.3 Кредитного договору розмір процентів (1277,50,00 %), що нараховані за частиною другою статті 625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому вважає за необхідне зменшити заборгованість за процентами з 16 203,64 грн до розміру заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн. Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 буде становити 10 387 гривень, з яких: 3 999,20 грн - заборгованість за кредитом; 2 387,55 грн- заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року (включно); 4000 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3.Кредитного договору. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми заборгованості за процентами нарахованими відповідно до п.3.3. Кредитного договору та розподілу судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1116,45 грн (2481 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 45%). Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано: договір про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02.06.2022 року, яким ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» в особі її керівника Картамишева С.О. та ФОП ОСОБА_2 , з-поміж іншого, відповідно до предмету договору, домовились про надання ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг ТзОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», долучено акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до названого договору про надання юридичних послуг від 30 липня 2022 року, в якому за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 сплачено 8 000 грн., та за складання адвокатського запиту про витребовування доказів 1 000 грн., долучено платіжне доручення № 212 від 06 жовтня 2022 року на підтвердження оплати наданих послуг, а також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жотня 2018 року. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону). Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19, зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. При цьому, колегія суддів, звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, ціни позову, сумою задоволених вимог, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 22 590 грн. 39 коп., задоволено вимоги на 10 387 гривень, послуги адвоката складають 9 000 грн., тому колегія суддів, вважає, що витрати на правничу допомогу є не співмірними. З урахуванням чого, колегія суддів приходить висновку зменшення судових витрат за правничу допомогу до 2000 грн. В відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Ріальто» просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн, на підтвердження судових витрат надав: - акт приймання-передачі наданих послуг № 78 від 12 квітня 2023 року до договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, згідно якого вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу складає 3000 грн. Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. При цьому з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, а також на подані до суду апеляційної інстанції документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» витрат на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2023 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 387 гривень (десять тисяч триста вісімдесят сім гривень 00 копійок), з яких: 3 999,20 грн заборгованість за кредитом; 2 387,55 грн- заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року (включно); 4000 гривень заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3.Кредитного договору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судовий збір у розмірі 1 116,45 гривень та 2000,0 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього судових витрат у розмірі 3116,45 гривень (три тисячі сто шістнадцять гривень 45 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 гривень ( одна тисяча гривень). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 11 липня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.