Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23797/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23797/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Дата і місце ухвалення 21.11.2024 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Шевчук О.А. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому просила суд: - визнати протиправними дії начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія до повного розрахунку; - зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія внести зміни до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (по стройовій частині) від 30.09.2021 року № 189 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія 12.11.2021 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв`язку із відсутністю у представника позивача повноважень на представлення її інтересів. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність в десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. 13 листопада 2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача вказав, що за аналогічних обставин, з тим же відповідачем, щодо несвоєчасності розрахунку позивачем було вивчено судову практику та подано позов по даній справі. Крім того, позивач з даним позовом звернулася майже три роки тому, і через три роки обґрунтувати свій строк звернення з огляду такий значний строк розгляду її позовної заяви досить складно, на думку позивача, така вимога суперечитиме завданням адміністративного судочинства, особливо з урахуванням того, що позовна заява раніше вже поверталася. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом порушено норми процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції через три роки після подання позовної заяви формально віднісся до розгляду справи, невірно кваліфікував предмет позову та допустив повторне повернення позовної заяви. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України) Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України). Предметом розгляду справи є передчасне виключення позивача зі списків особового складу до повного розрахунку та внесення змін до наказу щодо виключення позивача зі списків особового складу. Отже, даний спір є спором щодо проходження публічної служби, а тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. З матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана до суду першої інстанції 29 листопада 2021 року. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не просила поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, встановив, що позовні вимоги є вимогами щодо звільнення позивача з публічної служби, а тому в даному випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, відповідно до положення частини п`ятої статті 122 КАС України. З огляду на те, що наказ про виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» датований 30 вересня 2021 року, суд вказав на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з вказаними вимогами, з чим погоджується апеляційний суд. Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на невірну кваліфікацію судом предмету позову, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні. Вимоги про внесення змін у наказ про виключення позивача зі списків особового складу, що є одним із етапів звільнення зі служби, є вимогами щодо звільнення позивача з публічної служби. Те, що позивач обґрунтовує вказані вимоги несвоєчасним розрахунком при звільненні та ненадання своєї згоди на виключення зі списків особового складу, не змінює предмету спору та не переводить спір, пов`язаний з питаннями звільнення з публічної служби, у спір про нарахування та виплату невиплаченої частини грошового забезпечення. Щодо посилань апелянта на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/6964/21 колегія суддів зазначає, що спір у справі №420/6964/21 стосувався неповного розрахунку з позивачем під час звільнення зі служби та позивач звертався до суду з метою зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому недонараховані та невиплачені під час звільнення суми грошового забезпечення та індексації. У даному ж випадку, позивач не заявляє жодних позовних вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні. Тобто, спір у справі №420/23797/21 є спором про звільнення позивача з публічної служби. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами, а на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не надано обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду. З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України. При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 420/358/22, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оскільки поновлення пропущеного строку на вчинення процесуальних дій за своєю суттю є оціночним, то суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними. Відтак, поважність причин пропуску строку звернення до суду необхідно оцінювати в кожній справі, з огляду на усі обставини справи та доводи сторін про поважність/неповажність пропуску такого строку. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що посилання апелянта про наявність іншої справи, в якій, за аналогічних обставин провадження відкрито, в той час як даний позов залишено без розгляду, є безпідставними. Що стосується посилання в апеляційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини в частині того, що право доступу до суду не може бути обмеженим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на повторне повернення позовної заяви у межах даної справи ,з огляду на наступне. Так, частиною 7 статті 169 КАС України визначено, що у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваною ухвалою позовну заяву було залишено без розгляду, а не повернуто, як помилково стверджує апелянт. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв`язку із відсутністю у представника позивача повноважень на представлення її інтересів, а питання дотримання строків звернення до суду не було предметом дослідження ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції. Натомість, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи, що позивач не довів наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання процесуального обов`язку щодо своєчасного звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України. Колегія суддів зазначає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 13.01.2025 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: О.А. Шевчук Суддя: І.О. Турецька