Постанова 4857 № 380/14012/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14012/21 пров. № А/857/3569/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви (судді Коморного О.І., ухвалену у письмовому провадженні м. Львів) у справі №380/14012/21 за позовом ОСОБА_1 до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 25.08.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хирівської міської ради Самбірського району в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненадання пропозиції про переведення на іншу роботу протиправною, зобов`язати відповідача перевести його на іншу посаду з 16 березня 2021 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року повернуто позовну заяву. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що не міг звернутися до суду у місячний строк, оскільки на початку березня 2021 року у матері ОСОБА_2 різко погіршився стан здоров`я, тому змушений постійно бути біля неї до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матеріалах справи міститься довідка Добромильської міської ради №342 від 28.07.2021 про те, що ОСОБА_1 здійснював догляд за матір`ю у зв`язку із погіршенням стану її здоров`я з березня 2021 до її смерті. Оскільки причиною погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 була підозра респіраторного захворювання COVID-19, то як контактуюча особа з підозрою на інфікування був змушений дотримуватися режиму самоізоляції відповідно до пунктів 5-7 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширюванню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з таким перебігом COVID-19. Також вживав заходи досудового врегулювання спору, оскільки звертався до ГУ Держпраці у Львівській області, оскільки профспілкової організації та комісія по трудових спорах при органах місцевого самоврядування в тому числі Скелівській сільській раді не створювалося, а із відповіді ГУ Держпраці у Львівській області за №7732/4/14-04 від 21.05.2021 вперше дізнався про порушення свого трудового права та наявність відповідних посад у штатному розписі Хирівської міської ради, які могли бути йому запропоновані. Відповідач подав заяву, яку назвав як відзив на апеляційну скаргу в якій просить відтермінувати подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки головний спеціаліст юрист Терлецька Ю.В. перебуває у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку з навчанням на час складання сесії з 10.05.2022 по 19.05.2022, однак колегія суддів враховує, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та наведені підстави не є обґрунтованими підставами для відтермінування подання відзиву на апеляційну скаргу. 23.05.2022 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №380/14012/21 та ухвалою суду від 13.05.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив того, що пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини. Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У частині 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною 2 статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися пропорушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Відтак, з дня ознайомлення з наказом про звільнення з публічної служби, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Так, позивач у даній справі просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненадання пропозиції про переведення на іншу роботу протиправною та зобов`язати відповідача перевести його на іншу посаду з 16 березня 2021 року. Разом з тим, позовну заяву вперше було подано до суду засобами поштового зв`язку лише 14.06.2021, водночас зі змісту розпорядження Хирівської міської ради №70 від 12.03.2021 з`ясовано, що ОСОБА_1 ознайомлений із таким 24.03.2021 та ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі № 380/9851/21 залишено без руху позовну заяву позивача, оскільки ним пропущено строк на звернення до суду та не додано доказів сплати судового збору. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 380/9851/21 встановлено, що на адресу суду на виконання вимог ухвали від 23.06.2021 надійшла заява позивача про усунення недоліків з дорученням оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 908,00 грн та про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування пропущеного строку звернення до суду позивач вказував, що оскільки скористався своїм правом для досудового врегулювання спору та звернувся до ТУ Держпраці у Львівській області, оскільки профспілкової організації та комісія по трудових спорах при органах місцевого самоврядування в тому числі Скелівській сільській раді не створються. Із відповіді ТУ Держпраці у Львівській області № 7732/4/14-04 від 21.05.2021р. позивач вперше дізнався про порушення свого трудового права та наявність відповідних посад у штатному розписі Хирівської міської ради, які могли бути йому запропоновані, що йому не було доведено та не було видано при звільненні. Проте, суд не прийняв такий спосіб усунення недоліків позовної заяви та дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві. Суд звернув увагу на те, що позивач у позовній заяві зазначає, що 12.01.2021 отримав попередження про вивільнення у зв`язку із реорганізацією Скелівської сільської ради шляхом приєднання до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області згідно п.1 ст40 КЗпП, а 24.02.2021 звернувся із заявою до Голови Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області про переведення на іншу посаду. Також позивачем зазначено, що розпорядженням Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області від 12.03.2021 №70 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади спеціаліста землевпорядника Скелівської сільської ради. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Повторно даний позов подано до суду 25.08.2021, тобто із значним пропуском строку звернення до суду. Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач в апеляційні скарзі покликається на досудове врегулювання спору та що у матері ОСОБА_2 різко погіршився стан здоров`я, тому він змушений постійно був біля неї до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , також оскільки причиною погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 була підозра респіраторного захворювання COVID-19, то як контактуюча особа з підозрою на інфікування був змушений дотримуватися режиму самоізоляції. Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Апеляційний суд враховує, що жодних доказів апелянт, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду не надав, а зазначені його доводи в апеляційній скарзі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, який вже подавав позов, однак такий йому повернули і замість оскарження ухвали суду першої інстанції з наведення нових причин пропуску вказує ті ж, однак в іншому позові. Також суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено досудового врегулювання спору у відносинах щодо звільнення із займаної посади, а подання заяви ГУ Держпраці у Львівській області не впливає на перебіг місячного строку щодо оскарження дій відповідача в судовому порядку (тобто не перериває та не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду), а ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 380/9851/21 надавалася оцінка відповідним обґрунтуванням апелянта та він не оскаржував вказану ухвалу, яка набрала законної сили. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строку звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 9901/203/20, від 09.12.2021 у справі № 9901/241/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Доводи апелянта із посиланням на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не спростовують факт пропуску строку звернення до суду, оскільки Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» № 93). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо повернення позовної заяви, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у справі. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №380/14012/21 - залишити без замін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Святецький Л.Я. Гудим