Постанова 4857 № 260/2526/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2526/21 пров. № А/857/13687/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Большакової О.О., Кухтея Р.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог (суддя Маєцька Н.Д., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №260/2526/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Міністерства соціальної політики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; 2) зобов`язати Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року позовну заяву залишено без руху, на підставі статей 161, 169 КАС України, у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду та ненаданням суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в частині вимог щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік. 16.07.2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду із вимогами щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві. З ухвалою суду першої інстанції від 19.07.2021 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають фактичним обставина справи, а тому оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про непогодження з висновками суду першої інстанції у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до отримання фахової юридичної консультації не знав дійсний розмір щорічної допомоги, яку він має, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Покликається на те, що не обізнаний у порядку призначення йому щорічних виплат до 5 травня, а також про правову ієрархію постанов Кабінету Міністрів України, Законів України та рішень (постанов) Верховного Суду, Конституційного Суду України. Отримавши до 5 травня 2020 року кошти як і всі його знайомі учасники АТО, розмір цієї виплати був орієнтовно ідентичним виплатам минулих років, тому позивач не мав підстав «підозрювати» порушення своїх прав. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 19.07.2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Із змісту спірної ухвали суду першої інстанції від 19.07.2021 року та матеріалів справи видно, що повертаючи позивачу ОСОБА_1 позовну заяву до УСЗН Мукачівської РДА, МСП України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в частині вимог щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, суд вважав за необхідне позовну заяву в цій частині вимог до УСЗН Мукачівської РДА, МСП України повернути позивачеві. Отже, у розглядуваних правовідносинах цієї справи спірним являється питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із відповідними позовними вимогами, та наявність підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку (тобто поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин). Вирішуючи вказане спірне питання щодо строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно частин 1 та 2 до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Суд апеляційної інстанції враховує, що із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 у розглядуваному адміністративному позові оспорює бездіяльність УСЗН Мукачівської РДА щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Із вказаною позовною заявою звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку 15 червня 2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверту (а.с. 29). В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка надійшла на адресу суду 16.07.2021 року, позивач ОСОБА_1 зазначив, що про наявність права на отримання разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій позивачу стало відомо у березні 2021 року від його друзів, після чого він звернувся за консультацією до адвоката та в подальшому до Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА. Також зазначив позивач про свою необізнаність у законодавчих змінах та постановах Верховного Суду у зразкових справах, які мають відношення до предмета спору, оскільки не є юристом. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що позивач оскаржує, зокрема бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Із матеріалів справи слідує, що у 2020 року позивач отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня як учасник бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 1390,00 грн., що підтверджується листом УСЗН Мукачівської РДА №301/01-10 від 12.04.2021 (а.с. 16). Згідно з вимогами ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Частиною 4 ст.17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином, 30.09.2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати саме з 30.09.2020 року. Таку ж правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №389/1042/17 та від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17. Проте, до суду за захистом своїх прав, зокрема щодо нарахування та виплати вказаної допомоги до 5 травня за 2020 рік, позивач звернувся лише 15 червня 2021 року, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Щодо посилання позивача як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду на той факт, що позивач не є юристом, а тому необізнаний у законодавчих змінах, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вказану обставину, що не пов`язана з істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали своєчасно звернутись до суду. Статтею 68 Конституції України унормовано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Колегія суддів зауважує, що правова основа презумпції знання законодавства обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. За наведених обставин колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача у заяві про поновлення строку на звернення до суду та у апеляційній скарзі, що не є юристом та не був обізнаний у порядку призначення йому щорічних виплат до 5 травня. З урахуванням встановленого правильним є висновок суду першої інстанції, що отримавши у 2020 році щорічну грошову допомогу до 5 травня як учасник бойових у розмірі 1390,00 грн., позивач не міг не знати, що сума допомоги, яка йому виплачувалася відповідачем у вказаний період, є меншою, ніж розмір п`яти мінімальних пенсій, в якому відповідач, на думку позивача, зобов`язаний був здійснювати нарахування та виплату спірної щорічної грошової допомоги. Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не обґрунтував недотримання строків звернення до адміністративного суду та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом. Мотиви і аргументи, які визначені ОСОБА_1 у заяві від 16.07.2021 року не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції також враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ж ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частина 4 статті 169 КАС України містить перелік підстав для повернення позовної заяви. Так, пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частини 6, 8 статті 169 КАС України). З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала судді винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. При цьому, колегія суддів зазначає, що із змісту спірної ухвали суду першої інстанції від 19.07.2021 року видно, що позивачу повернуто позовну заяву в частині вимог щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, а решта вимог, тобто допомоги до 5 травня за 2021 рік прийнято до судового розгляду. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог в адміністративній справі №260/2526/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. О. Большакова Р. В. Кухтей