Постанова 4808 № 345/1906/24

Справа № 345/1906/24 Провадження № 22-ц/4808/103/25 Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В., суддів: Бойчука І.В., Томин О.О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрйонного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У березні 2024 року ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 53947,40 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.11.2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 140220375 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 17000,00 грн на свою банківську картку на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір № 140220375 від 20.11.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV27TU4. Зокрема, 20.11.2021 о 13:26:05 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відразу після вчинених дій відповідача, 20.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_8 що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 140220375 від 20.11.2021 року у сумі 49874,20 грн. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 140220375 від 20.11.2021 року в сумі 53947,40 грн. 06.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №02/06102023. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 02/06102023 від 06.10.2023 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 53947,40 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором. Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 140220375 від 20.11.2021 року, яка на момент подання позовної заяви становить - 53947,40 грн., в тому числі: 17000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 36947,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати в сумі 2147,20 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 жовтня 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 20.11.2021 № 140220375 станом на 22.03.2024 в розмірі 53947,40 грн. (в тому числі: 17000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 36947,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом), а також судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 кредитний договір №140220375 від 20.11.2021 року в електронному вигляді з ТзОВ Манівео швидка фінансова допомога» не укладала та не підписувала, електронного підпису чи електронного цифрового підпису не отримувала. Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом зі допомогою електронного підпису. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів відповідачці згідно із договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме відповідачкою вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачкою повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №140220375 від 20.11.2021 рок відповідно до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», № 05/0820-01 в 05.08.2020 року, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», №02/06102023 від 06.10.2023 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал». Представник апелянтки зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідачка була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачкою логіну та паролю в системі, що відповідачкою було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачці ОСОБА_1 . Тобто, відповідно до законодавства, відповідачкою не було вчинено дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, та не надано доказів саме про реєстрацію відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції. Крім того ставить під сумнів відповідність поданих паперові копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви оригіналам. Позивачем не надано до суду оригінали електронний варіант письмових доказів, а саме кредитний договір №140220375 від 20.11.2021 року, оформлений відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг та оригінали договорів факторингу №28/1118-01. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Калуського міськрайоннго суду від 22 жовтня 2024 року скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТзОВ «Юніт Капітал» зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам не відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом, а саме не сплачує проценти за користування кредитом, не проводить погашення кредиту у строки, передбачені кредитним договором, її заборгованість становить 53 947,40 грн., яка складається з: 17 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 36947, 40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана заборгованість за кредитним договором розрахована обґрунтовано, будь-яких обґрунтованих заперечень з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло. Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що 20 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису кредитний договір (договір кредитної лінії) № 140220375 Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, паспортом споживчого кредиту які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я,по-батькові, паспортні дані, номер телефону ( НОМЕР_2 ), ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів ( НОМЕР_3 ) та місце реєстрації/проживання. Відповідно до п.1.1. кредитного договору № 140220375 від 20.11.2021 - Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику (т.1, а.с.31). Згідно до п. 1.9.1. кредитного договору №140220375 від 20.11.2021 - на період строку, визначеного п. 1.7 (25 днів від дати отримання кредиту позичальником) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 146,00 процентів річних, що становить 0,40 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. 20.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_9. Згідно листа АТ «Приватбанк» від 01 жовтня 2024 на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , емітовано картку № НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за даною платіжною карткою в період з 20.11.2021 по 25.11.2021 та який находиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_7 . Також додано виписку по даному рахунку за період з 20.11.2021 по 25.11.2021, в якій є відомості про проведення 20.11.2021 операції - зарахування переказу на карту в сумі 17000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 15.02.2022 заборгованість відповідачки за кредитним договором №140220375 від 20.11.2021 становить 49367,60 грн., в тому числі: 17000,00 грн. основного боргу, 34724,20 грн процентів. Звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «Юніт Капітал» зазначив, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№140220375 від 20.11.2021 перейшло до товариства на підставі договорів факторингу. Встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (т.1, а.с.98-108). 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (т. 1, а.с.20). 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (т. 1, a.c.56-65). 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (т.1, а.с.39). Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №173 від 15.02.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 49 874,20 грн. Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії. До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №140220375 від 20.11.2021 за період з 15.02.2022 по 31.07.2023, згідно якого заборгованість відповідача по кредитному договору становить 53947,40 грн., в тому числі: 17000,00 грн. основного боргу, 36947,40 грн. процентів. (т.1, а.с.21-22). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (т.1, а.с. 145-153). В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (т.1, а.с.109) та №3 від 30.12.2022 (т.1, а.с.114) - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1.). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшо право вимоги до Відповідача на загальну суму 53947,40 грн. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 06.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №02/06102023 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором . За цим договором фактор зобов?язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2. договору факторингу №02/06102023, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 02/06102023 від 06.10.2023 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 53947,40 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором. Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №140220375 від 20.11.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить: 53947,40 грн, в тому числі: 17000,00 грн - заборгованість по кредиту; 36947,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотках. Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 році, 2020 та 2023 роках. Сам кредитний договір № №140220375 від 21 листопада 2021 року укладений після укладення договорів факторингу від 28 листопада 2018 року та 05 серпня 2020 року. За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20). Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам". Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19. При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012). Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із пунктом 2.1 договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Кредитний договір укладено між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 20 листопада 2021 року, тобто після укладення ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення прав вимоги№28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, відтак сторони не могли передбачити, що 20 листопада 2021 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у ТОВ «Юніт Капітал» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2021 року, який укладений після відступлення прав вимог за договорами. Суд першої інстанції не вищезазначеним обставинам не дав належної оцінки та безпідставно дійшов висновку про наявність у позивача права вимоги до відповідачки. В зв`язку з наведеним, зважаючи на той факт, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, у задоволенні позову необхідно відмовити з цієї підстави, через це, надавати висновки за іншими мотивами апеляційної скарги не має правового значення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України зазначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13ст.141ЦПК України). Зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.141, 382 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3633,60 грн, сплачений за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Калуського міськрйонного суду від 22 жовтня 2024 року у справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 ) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин