Постанова 4803 № 212/6795/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/683/25 Справа № 212/6795/24 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Бортника В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/6795/24 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Пустовіт О.Г., - ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року представник позивача Севостьянова І.Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. В обґрунтування якого представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працював з 14.03.2000 року по 18.01.2022 рік машиністом бурової установки на дільниці №22 шахти «Тернівська» (імені Леніна) ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат», ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», позивач в підземних умовах шахти керував буровими верстатами при бурінні та розширенні глибоких свердловин, виконував бурові роботи та роботи з попередження і ліквідації кривизни, аварій та ускладнення у свердловинах, нарощував штанги та вилучав їх зі свердловин, чистив та промивав свердловини. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці та аерозолів фіброгенної дії (з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70%) в повітрі робочої зони, рівнів шуму та вібрації локальної, які перевищували нормативні. За час роботи позивач отримав професійне захворювання, яке було встановлено Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»: Медичний висновок лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05.03.2024р. №356. Відповідно до висновку у позивача встановлено такі захворювання: сидеросилікоз другої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В., легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з парі артрозами колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); вібраційну хворобу першої-другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), з трофічними порушеннями на кистях; хронічну двобічну сенсоневральну (нейросенсорну) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової, захворювання професійні (05.03.2024). Представник позивача зазначає, що порушення відповідачем норм законодавства, призвело до того, що позивач втратив 65% працездатності (дата переогляду 10.06.2026р.) та отримав третю групу інвалідності (дата переогляду 10.06.2026р.). За висновком МСЕК ВІД 20.06.2024р. позивачу була встановлена третя група інвалідності (первинно), втрата професійної працездатності в розмірі 65%, з яких: 30% по радикулопатії, 15% по вібраційній хворобі, 15% по сидеросилікозу, 5% по туговухості з 10 червня 2024 до 01 липня 2026 року. Відповідно до позову, у зв`язку з професійним захворюванням, змінився спосіб життя позивача та його якість, що завдає останньому моральних страждань. Позивач змушений постійно лікуватися амбулаторно та стаціонарно, що підтверджується медичними документами. Позивач відчуває себе немічним та безпорадним: його турбує виражена задишка при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання за типом задухи, частіше приступоподібний кашель з виділенням невеликої кількості слизового, в`язкого харкотиння, рідше сухий кашель, біль у грудях та між лопатковій ділянці, головний біль, загальна слабкість, підвищена втома, біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу по задньо-боковій поверхні стегна та гомілки, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових і колінних суглобів, біль та оніміння рук, мерзлякуватість кистей, судоми пальців рук, погіршення розбірливості мови, зниження слуху на обидва вуха, постійний шум у вухах. Це дуже заважає спілкуванню з оточуючими, завдає позивачу психологічної травми. Всі ці обставини дуже ускладнюють життя позивача. Представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`ю, у розмірі 1 500 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я задоволено частково - стягнуто з АТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 240 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ «КЗРК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 400 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить його змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити її розмір з 240 000 грн. до 1 500 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, не навів мотивів, що свідчили би про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування. Хоча, у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч.3 ст.23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у розмірі у шість разів меншим ніж заявлено в позові, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину фізичного болю та страждань, не навів мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму завищеною. Крім того зазначає, що дана справа не відноситься до категорії малозначних справ та мала бути розглянута з повідомленням (викликом) сторін. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ «КЗРК» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надавши до апеляційного суду заяву про розгляд справи без їх участі. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах з АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з 14.03.2000 року до 18.01.2022, машиністом бурової установки на дільниці №22 шахти «Тернівська» (імені Леніна) за професією в підземних умовах шахти, керував буровими верстатами при бурінні та розширенні глибоких свердловин, виконував бурові роботи та роботи з попередження і ліквідації кривизни, аварій та ускладнення у свердловинах, нарощував штанги та вилучав їх зі свердловин, чистив та промивав свердловини. Відповідач по справі неодноразово змінював свої назви: ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», АТ«КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 21.07.1999 року. Відповідно до медичного висновку ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 05 березня 2024 року, протокол №356, у ОСОБА_1 були встановлені такі професійні захворювання: сидеросилікоз другої стадії (r/q, 2/2, ax, em, bu), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. Легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з парі артрозами колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), з трофічними порушеннями на кистях; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Захворювання професійні ( 05.03.2024). У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач неодноразово звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами та виписками з медичної карти. Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем у зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з вимог діючого законодавства. Послався на п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд врахував період роботи позивача у шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках. і прийшов до висновку про стягнення компенсації моральної шкоди позивачу в сумі 240 000 гривень, що на переконання суду відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Згідно з п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частини перша та друга статті 274 ЦПК України). В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі №569/3757/20 (провадження №61-14023св20) зазначено, що: «суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, не надав оцінки відповідним доводам апеляційної скарги, не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції». Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року). Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України). Законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі №501/1672/22 (провадження №61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі №441/1159/21 (провадження №61-14938св23)). Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Як зазначено вище, одним з доводів апеляційної скарги, є посилання на порушення судом першої інстанції п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України. Оскільки ціна позову, що зазначена у позовній заяві, складає 1 500 000 грн., то дану справу, слід розглядати виключно за правилами загального позовного провадження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в порушення пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 65% відсотків. Відповідно до медичного висновку ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 05 березня 2024 року, протокол №356 у ОСОБА_1 були встановлені такі професійні захворювання: сидеросилікоз другої стадії (r/q, 2/2, ax, em, bu), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. Легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з парі артрозами колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), з трофічними порушеннями на кистях; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Захворювання професійні ( 05.03.2024). Відповідно до пункту 18 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 08.04.2024 року встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача є: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,95 разів (3,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) згідно наказу МОЗ України «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» від 14.07.2020 № 1956.; важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 15 кг і складала 45 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у незручній робочій позі 40% зміни при нормі 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 30?) 110 разів за зміну, при нормі 51-100 разів; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248.; вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 5,8-8,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 81,8-84,6 дБ при ГДР 76 дБ. При цьому, причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стало підпадання під вплив: пилу 3.9 мг/м3 ( при ГДК =2.0 мг/м3, 92% зміни, кл. 3.1), шуму 104.8 дбА ( при = 80 дбА, кл. 3.3.),мікроклімату температура +24,3, +25,4 ( при нормі +15,+26), вологість 98,8% ( при нормі 65% кл.3.1), локальної вібрації 84.6 дб ( при ГДР 76 дб, кл. 3.1), важкості праці кл. 3.2, маса вантажу 45 кг ( при нормі до 30 кг кл. 3.2.), робоча поза незручна 40% зміни ( кл. 3.1), нахили 110 ( при нормі 51-100 кл. 3.1.), робоча поза незручна 50.4% зміни. Внаслідок зазначеного вище захворювання позивачу ОСОБА_1 , після проходження огляду медико-соціальною експертною комісією було встановлено 65% (30% радикулопатія, 15% вібраційна хвороба, 15% сидеросилікоз, 5% туговухість) втрати працездатності, та третьої групи інвалідності безстроково, що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА №144488 від 20.06.2024. Пунктом 20 вищевказаного Акту зазначено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 21 року 10 місяців в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівників та структурних підрозділів, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково- дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання від 05.03.2024 року протокол №356 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив стаж роботи в шкідливих умовах (з урахуванням санітарно-гігієнічної характеристики умов праці) 21 рік 10 місяців, а саме підземним машиністом бурової установки на ш.Тернівська АТ «КЗРК». Отже, роботодавець АТ «КЗРК» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач АТ «КЗРК» порушив норми трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на нього, як на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст.32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Отже, визначаючи розмір матеріальної компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачу, колегія суддів враховує: характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тривалість періоду роботи позивача у шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності (65%), стан здоров`я потерпілого на час розгляду справи, тяжкість та невідворотність вимушених змін його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про стягнення на користь позивача матеріальної компенсації його моральних страждань в сумі 300 000 гривень, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами. Відповідно до 7 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючи частково апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 3 000 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 4 500 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року Головуючий суддя О.В. Агєєв