Постанова 4803 № 176/556/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5355/22 Справа № 176/556/21 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, - ВСТАНОВИЛА: У квітня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП «СхідГЗК», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я (а.с. 1-7). В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період з 05 грудня 2007 року по 17 грудня 2018 року він працював на Інгульській шахті, яка є структурним підрозділом ДП «СхідГЗК». За весь час роботи у відповідача, він займав різні посади, зокрема працевлаштовувався на посаду гірника дробильно-сортувального комплексу зайнятий повний робочий день вантаженням та сортуванням сировини, що містить радіоактивні речовини по третьому розряду, 02 жовтня 2008 року переведений дробильником дробильно-сортувального комплексу, зайнятий повний робочий день вантаженням та сортуванням сировини, що містить радіоактивні речовини по п`ятому розряду, 18 березня 2011 року переведений машиністом екскаватора одноковшового на навантаження руди, зайнятий повний робочий день вантаженням сировини, що містять радіоактивні речовини, 02 червня 2011 року переведений машиністом екскаватора одноковшового на навантаження руди по шостому розряду, зайнятий повний робочий день вантаженням сировини, що містить радіоактивні речовини, 22 січня 2014 року переведений учнем підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах, 21 травня 2014 року переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по шостому розряду. 21 грудня 2017 року переведений підземним гірником очисного забою по сьомому розряду з повним робочим днем на підземних роботах в особливо шкідливих умовах праці та на даній посаді позивач працював до моменту свого звільнення з підприємства відповідача. Враховуючи тривалі трудові правовідносини позивача з відповідачем в шкідливих умовах праці, це зрештою негативно вплинуло на стан здоров`я та призвело до незворотних несприятливих наслідків для позивача у вигляді встановлення йому хронічного професійного захворювання. Приймаючи до уваги незадовільний стан здоров`я позивача, який проявляється в постійному болі у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву ногу, також у болях які призводять до обмеження руху в ліктьових, колінних та плечових суглобах, болях та онімінні рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальній слабкості, задишці при незначному фізичному навантаженні, кашлі, болях у грудній клітині, постійній втомі, головних болях, запамороченнях, зниженні слуху. Вказані проблеми зі здоров`ям позивача створювали та продовжують створювати для нього потребу в постійному лікуванні та медичному нагляді, у зв`язку з чим в грудні 2018 року за висновком ЛКК позивачу вже були протипоказана робота з фізичним навантаженням, в несприятливих умовах праці, переохолодження. Надалі, зважаючи на перебіг захворюваності та стану здоров`я позивача, 01 березня 2019 року його вже було направлено до головного спеціаліста з профпаталогії з підозрою на професійне захворювання. Зрештою в березні 2019 року було проведено розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за результатами якого складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. ДУ «Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини» позивачеві було встановлено остаточно основний діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом, ускладнений гіпертонічною хворобою, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, C6, C7) з вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні спондилоартрозу, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група А; легенева недостатність першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), що підтверджується актом та медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність професійного характеру захворювання. За результатами розслідування було встановлено зв`язок між захворюванням позивача та його роботою в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» та зроблено висновок, що причинами виникнення в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) стала робота в умовах шкідливої дії: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній - 2,6 мг/м3, максимальний - 11,0 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3, підвищені та зниженні температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони +15,5 градусів цельсія при нормі +17…+26 градусів цельсія, рівень вологості - 96% при нормі 60-95%; швидкість руху повітря - 0,3 м/с при нормі 0,3 -2,0 м/с, рівень вібрації загальна технологічна - 109дБ при нормі 92 дБ, локальна-117 дБ при нормі 112дБ, рівень шуму до 102 дБА при нормі 80 дБА; рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній та вимушеній робочій позі складає 27,6-51,8% при нормі до 25% часу зміни, кількість вимушених (більше 30 градусів цельсія) нахилів корпусу за зміну становить 178-215 при нормі 51-100 відноситься до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. Величина динамічного навантаження при регіональному навантаженні 48,8 при нормі до 45 кг/м. Маса вантажу, що підіймається та переміщується 35 при нормі 30 кг, за показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, втрачено фінансову стабільність для нього самого та для його сім`ї, оскільки відновити стан здоров`я до задовільного неможливо. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Розмір моральної шкоди відповідач визначив у 360 000,00 грн на рівні 60 мінімальних заробітних плат. З урахуванням вказаних обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я у розмірі 360 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням - 120 000,00 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 1 200,00 грн (а.с. 122-130). Не погодившись з даним рішенням суду, ДП «СхідГЗК» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання частково та стягнути з відповідача на користь позивача 60 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 162-166). Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній дійсно в період з 05 грудня 2007 року по 17 грудня 2018 року працював на Інгульській шахті, яка є структурним підрозділом ДП «СхідГЗК». За весь час роботи у відповідача, він займав різні посади, зокрема працевлаштовувався на посаду гірника дробильно-сортувального комплексу зайнятий повний робочий день вантаженням та сортуванням сировини, що містить радіоактивні речовини по третьому розряду, 02 жовтня 2008 року переведений дробильником дробильно-сортувального комплексу, зайнятий повний робочий день вантаженням та сортуванням сировини, що містить радіоактивні речовини по п`ятому розряду, 18 березня 2011 року переведений машиністом екскаватора одноковшового на навантаження руди, зайнятий повний робочий день вантаженням сировини, що містять радіоактивні речовини, 02 червня 2011 року переведений машиністом екскаватора одноковшового на навантаження руди по шостому розряду, зайнятий повний робочий день вантаженням сировини, що містить радіоактивні речовини, 22 січня 2014 року переведений учнем підземного гірника очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах, 21 травня 2014 року переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем у підземних умовах по шостому розряду. 21 грудня 2017 року переведений підземним гірником очисного забою по сьомому розряду з повним робочим днем на підземних роботах в особливо шкідливих умовах праці та на даній посаді позивач працював до моменту свого звільнення з підприємства відповідача 17 грудня 2018 року (а.с. 10-12) 01 березня 2019 року ОСОБА_1 було направлено з підозрою на професійне захворювання до головного спеціаліста з профпаталогії (а.с. 14). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 13.03.2019 року ОСОБА_1 встановлено професійний характер захворювання та ухвалено повідомлення про наявність вперше виявленого професійного захворювання (а.с. 22-23). Відповідно до повідомлення про професійне захворювання від 13.03.2019 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом, ускладнений гіпертонічною хворобою, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, C6, C7) з вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні спондилоартрозу, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група А; легенева недостатність першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Крім того, останньому протипоказана робота в умовах фізичного навантаження, несприятливого мікроклімату, вібрації, пилу, шуму, що перевищують ГДР та ГДК, підземно. Серед найменування факторів виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили професійне захворювання: вібрація, пил, шум (а.с. 15). Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 березня 2019р. остаточний діагноз позивачу встановлено 13 березня 2019 року ДУ «Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини» м. Кривий ріг. Загальний стаж роботи позивача 18 років 03 місяці 24 дні, за професією 04 роки 11 місяців 05 днів, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 12 років 04 місяці 22 дні. Підпвдав під дію шкідливих факторів, вібрації, пилу, шуму що перевищували ГДР. Причиною виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній - 2,6 мг/м3, максимальний - 11,0 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3, підвищені та зниженні температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони +15,5 градусів цельсія при нормі +17…+26 градусів цельсія, рівень вологості - 96% при нормі 60-95%; швидкість руху повітря - 0,3 м/с при нормі 0,3 -2,0 м/с, рівень вібрації загальна технологічна - 109дБ при нормі 92 дБ, локальна-117 дБ при нормі 112дБ, рівень шуму до 102 дБА при нормі 80 дБА; рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній та вимушеній робочій позі складає 27,6-51,8% при нормі до 25% часу зміни, кількість вимушених (більше 30 градусів цельсія) нахилів корпусу за зміну становить 178-215 при нормі 51-100 відноситься до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. Величина динамічного навантаження при регіональному навантаженні 48,8 при нормі до 45 кг/м. Маса вантажу, що підіймається та переміщується 35 при нормі 30 кг, за показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу (а.с. 16-18) Відповідно до окремої думки до акту розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , від 29.03.2019 року за підписом юрисконсульта юридичної служби ДП «СхідГЗК» І.В. Пасічника, останній вважає, що Управління Держпраці у Кіровоградській області перевищує повноваження видання наказу про створення комісії для розслідування причин виникнення професійного захворювання, головування у роботі комісії та затвердження актів розслідування при виникненні профзахворювання, оскільки відповідні зміни до нормативно-правових документів внесено, а іншими актами КМУ повноваження щодо проведення розслідування обставин та причин виникнення хронічних професійних захворювань Управлінню Держпраці не надано (а.с. 19). Згідно довідки МСЕК від 01 червня 2020 року серії 12 ААБ №173631 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності причин професійного захворювання та протипоказане фізичне навантаження в умовах пилу, шуму, вібрації (а.с. 20). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги № 012065 серії 12ААА від 07.05.2019 року ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 19.04.2019 року, показане медикаментозне лікування, лікування в ЛПЗ, санкурлікування, за термінами (а.с. 20). Аналогічні довідки видані позивачу повторно 29.07.2021 року (а.с. 21). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази повною мірою підтверджують обставини ушкодження його здоров`я і отримання професійного захворювання та інвалідності саме при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. В своїй скарзі апелянт посилається на те, що позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань саме з вини підприємства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав. Так, статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків. При цьому, жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не було надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції. Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», не було забезпечено позивачу безпечних умов праці, що призвело до професійних захворювань останнього, внаслідок яких він морально і фізично страждає через погіршення здоров`я, вимушених змін способу життя та втрату професійної працездатності. З урахуванням викладеного, колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що позивач був ознайомлений зі шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці. Колегія суддів також не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що судом, при постановлені рішення, не враховано, що позивач отримує щомісячні страхові виплати, пенсію та при встановленні інвалідності отримав одноразову допомогу, яка в свою чергу компенсує моральні страждання та втрати у зв`язку із частковою втратою працездатності, адже це не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди. Водночас, доводи апелянта про те, що розмір стягнутої з ДП «СхідГЗК» моральної шкоди завищений, не відповідає глибині, характеру та тривалості душевних страждань, яких зазнав позивач, колегія суддів вважає неспроможними, з наступних підстав. Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються, зокрема, вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз, особливо якщо така компенсація стосується юридичної особи. Таким чином, враховуючи період роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах на підприємстві відповідача - 18 років 3 місяці 24 дні, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, оскільки позивачеві встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, а також визнано особою з інвалідністю 3 групи, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи, тоді як доводи апеляційної скарги ДП «СхідГЗК» фактично зводяться до незгоди з визначеною судом сумою до відшкодування, однак висновків суду першої інстанції не спростовують. Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою, що моральна шкода мала бути стягнута з відповідача на користь позивача з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, з огляду на наступне. Відповідно до Закону України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених вищевказаним Законом, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Тобто, оскільки з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 120 000 грн, що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, а тому в даному випадку підлягає стягненню моральна шкода з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ДП «СхідГЗК» слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, грошові кошти у розмірі 120 000 грн з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року - змінити, стягнувши з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням120 000 (сто двадцять тисяч) грн з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова