Постанова 4803 № 212/2626/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3459/22 Справа № 212/2626/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 212/2626/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., секретар судового засідання Чубіна А.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року, яке ухвалене суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 січня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 02.02.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60 % (30% - радикулопатія, 25% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 28 січня 2021 року на безстроковий термін, та визнано особою з інвалідністю третьої групи, також, безстроково. Позивач вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, йому, з вини відповідача, спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти», в рахунок її відшкодування, 360 000, 00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на користь ОСОБА_1 180 000,00 грн. в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану ушкодженням здоров`я на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на користь держави судовий збір в сумі 1800,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог- відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди, просить зменшити суму стягнутої моральної шкоди з 180 000,00 грн. до 50 000, 00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Вказує, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, при цьому, позивач, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Зауважує, що позивач отримав професійні захворювання внаслідок праці в шкідливих умовах праці протягом 17 років 04 місяців на трьох підприємствах: ПАТ «Інгулецький ГЗК», ТОВ «Промисловий ремонт», ТОВ «Промислові ремонти», а отже, на думку відповідача, і розмір моральної шкоди повинен бути відшкодований позивачу пропорційно періоду роботу на підприємствах. На думку відповідача, судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством ТОВ « Промислові ремонти» з 01.04.2017 року по 02.11.2020 року, працював слюсарем черговим та з ремонту обладнання дільниці з ремонту устаткування № 7 ТОВ « Промислові ремонти», в шкідливих умовах праці. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 1804 від 05.11.2020 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст.), група В, ЛН першого-другого ст., радикулопатія попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). (а.с.21-24 ). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року причинами виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 було визнано вплив таких шкідливих факторів як пил, фізичне навантаження та шум. Умови праці характеризувались:

1. Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони, що в 2,4 10 рази перевищувала гранично-допустиму концентрацію (від 4,8 20,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Державних стандартів 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

2. Важкість праці: - статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками 216 800 при нормі до 70 000; - робоча поза незручна 31,23-56,6% зміни; - нахили корпусу (вимушені, більше 30°C) від 134 до 318 при допустимому значенні 51-100 разів за зміну. Відповідно до вимог Державних стандартів норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» №248 від 08.04.2014 року.

3. Шум 86-94 дБА при ГДР 80 дБА. Згідно з вимогами Стандартних норм шуму, ультразвуку та інфразвуку, Державних стандартів норм 3.3.6.037 99, наказу Міністерства охорони здоров`я України №248 від 08.04.2014 року. Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року, хронічні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування ремонтного управління -1 ТОВ «Промислові ремонти» він виконував слюсарні роботи з ремонту рудозбагачувального устаткування Рудозбагачувальної фабрики № 1 ПрАТ «ІнГЗК», монтаж та демонтаж вузлів устаткування. Внаслідок недосконалості конструктивних особливостей обладнання у місцях виконання робіт, виконував в роботи в умовах важкої фізичної праці та під шкідливим впливом на організм підвищених параметрів запиленості робочого простору, виробничого шуму, через недосконалість робочого місця. Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року, враховуючи, що ОСОБА_1 працював 17 років 04 місяці в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, та неодноразову зміну підприємств, структурних підрозділів і їх керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання неможливо (а.с.11-15) Висновком МСЕК від 02.02.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60 % (30% - радикулопатія, 25% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 28 січня 2021 року на безстроковий термін, та визнано особою з інвалідністю третьої групи, також, безстроково. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року вбачається, що причинами виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є пил, фізичне навантаження та шум. Отже, роботодавець ТОВ «Промислові ремонти», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ТОВ « Промислові ремонти», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ « Промислові ремонти», про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані. Позивач постійно відчуває загальну слабкість, задишку, сильний сухий кашель, біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, біль та оніміння в кистях, обмеження рухів в плечових, ліктьових, литкових і колінних суглобів, його також турбує погіршення слуху на обидва вуха. Загалом через стан здоров`я змінився його життєвий уклад, що вимагає додаткових зусиль для організації життя. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 01 грудня 2020 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він періодично проходить лікування, у зв`язку з професійними захворюваннями, постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на підприємстві відповідача (з 01.04.2017 року по 02.11.2020 року) з загального стажу в шкідливих умовах праці 17 років 04 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання особою з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (180 000,00 грн.) є завищеним та не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 180 000,00 грн. до 60 000,00 грн. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача, колегія суддів вважає прийнятними. Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави та зменшує цей розмір з 1800, 00 грн. до 908,00 грн. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на користь позивача ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 180 000,00 гривень до 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 1800 гривень 00 копійок до 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 17 травня 2022 року. Головуючий: Судді: