Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/7027/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1978/21 Справа № 212/7027/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/7027/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПРАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2019 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 35 % (30% - ХОЗЛ; 5% - туговухість) з 29 липня 2019 року до 01 серпня 2020 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.07.2020 року. При повторному переогляді, висновком МСЕК від 23.07.2020 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (50% - ХОЗЛ; 15% - туговухість) та визнано людиною з інвалідністю третьої групи з 20 липня 2020 року на безстроковий термін. Позивач вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, йому з вини відповідача спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПРАТ «ЦГЗК»в рахунок її відшкодування 204 033, 60 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди,просить зменшити її розмір до 75 000,00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. На думку відповідача, судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості, він є необґрунтованим та не відповідає сталій судовій практиці при розгляді аналогічних справ. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійного захворювання, при цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Також, вважає, що позивач працював і на інших підприємствах з шкідливими умовами праці, зокрема на ПАТ «Кривбасзалізрудком» 17 років, отже не лише відповідач повинен нести відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача. Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працював з 18.04.2005року по 09.08.2019 року гірничим майстром підземної дільниці на шахті імені «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПРАТ «ЦГЗК» (а.с.31-35). 09.08.219 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, за ст. 38 КЗпП України (а.с. 35). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 488 від 19.03.2019 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С. ЛН другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху) (а.с. 13-14). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 900 від 23.06.2020 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група С. ЛН третього ступеня, хронічне легеневе серце НК - першої стадії; нейросенсорна приглухуватість другого ступеня ( з помірним зниженням слуху) (а.с. 15). Відповідно до пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2019 року, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти імені «Орджонікідзе» майстром гірничим підземної добувної дільниці № 2, забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничошахтного устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень систем вентиляції та пилоподавлення, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму. Також згідно висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 19.03.2019, протокол № 488, підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 23.09.1991-01.11.1995; 23.05.1997-01.01.1999 рр. ВО «Кривбасруда», шахта імені «Орджонікідзе», майстер гірничий підземний; 01.11.1995-23.05.1997 рр. ВО «Кривбасруда», шахта імені «Орджонікідзе», начальник дільниці підземний (а.с.24) Відповідно до п. 18 вказаного Акту, причиною виникнення професійних захворювань ОСОБА_1 є шум, пил переважно фіброгенної дії (а.с.24). Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2019 року, враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с.25) Висновком МСЕК від 21.08.2019 року ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 35 % (30% - ХОЗЛ; 5% - туговухість) з 29 липня 2019 до 01 серпня 2020 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.07.2020 року ( а.с. 26). При повторному переогляді, висновком МСЕК від 23.07.2020 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % (50% - ХОЗЛ; 15% - туговухість) та визнано людиною з інвалідністю третьої групи з 20 липня 2020 року на безстроковий термін ( а.с. 27). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2020 року, причиною виникнення професійних захворювань ОСОБА_1 є шум, пил переважно фіброгенної дії. Отже, роботодавець ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПРАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПРАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2019 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Посилання в апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ЦГЗК», про те, що позивач працював і на інших підприємствах з шкідливими умовами праці, зокрема 17 років на ПАТ «Кривбасзалізрудком», отже не лише відповідач повинен нести відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Як вбачається з Акту розслідування причин хронічного професійного захворювання від 05 липня 2019 року, підставою для встановлення професійних захворювань позивачу, крім його роботи з 18.04.2005року по 09.08.2019 року гірничим майстром підземної дільниці на шахті імені «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПРАТ «ЦГЗК», також послугував профмаршрут: 23.09.1991-01.11.1995; 23.05.1997-01.01.1999 рр. ВО «Кривбасруда», шахта імені «Орджонікідзе», майстер гірничий підземний; 01.11.1995-23.05.1997 рр. ВО «Кривбасруда», шахта імені «Орджонікідзе», начальник дільниці підземний . Позивач при зверненні до суду з позовом до відповідача, зазначав саме період його праці в шкідливих умовах праці на шахті імені «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПРАТ «ЦГЗК», з 18.04.2005року по 09.08.2019 року, зокрема, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, враховував період праці позивача саме на підприємстві відповідача. Посилання представника відповідача ПРАТ «ЦГЗК» на практику розгляду аналогічних справ про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 3 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ЦГЗК», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження здоров`я на виробництві. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача ПРАТ «ЦГЗК», відсоток втрати ним професійної працездатності, на теперішній час, в розмірі 65 %, визнання його особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: