Постанова 4851 № 526/2602/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 р.Справа № 526/2602/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Максименко Л.В., м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область по справі № 526/2602/24 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Дроботі Володимира Вікторовича , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати постанову іспектора СРПП ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області серії БАД № 464612 від 29.06.2024, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12000,00 грн. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.12.2024 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постановою інспектора СРПП ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Дроботі В.В. серії БАД № 464612 від 29.06.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він 29.06.2024 о 14:20 в м. Гадяч по вул. Л. Українки керував електроскутером Maxxter TRIKE, який не зареєстрований в законному порядку та не мав посвідчення водія відповідної категорії. Позивач з вказаним рішенням категорично не згоден, оскільки вважає, що на його електроскутер, який обладнаний електродвигуном на 1000 W посвідчення водія не потрібно і реєстрація електроскутера потужністю до 3 кВт у територіальних сервісних центрах МВС не проводиться, ПДР він не порушував. З цих підстав просив скасувати вказану постанову у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області на його користь моральну шкоду в сумі 12000 грн. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що електроскутер Maxxter TRIKE з потужністю 3000 Вт за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеду, згідно п. 1.10 ПДР України, відтак позивач є суб`єктом відповідальності за порушення 2.9 «в», 2.3 «г», 2.1 «а» ПДР України. Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про хибність таких тверджень відповідача, оскільки сам електроскутер Maxxter TRIKE обладнаний електродвигуном потужністю 1000 Вт, що підтверджується керівництвом користувача - технічним паспортом даного електроскутера. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно постанови серії БАД № 464612 від 29.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 29.06.20024 року о 14 год. 20 хв. в м. Гадяч по вул. Лесі Українки керував електроскутером Maxxter TRIKE без державного номерного знаку, який незареєстрований в законному порядку, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та не користуючись мотошоломом, чим порушив п.п. 2.9 «в», 2.3 «г», 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП. Керуючись положеннями статті 284 КУпАП, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, із застосуванням ст. 36 КУпАП, у розмірі 3 400 грн. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2.13. ПДР, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов`язаний був мати посвідчення водія категорії «А1», та, у відповідності до п. 2.4. «а» ПДР, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія. Аналіз досліджених норм та оцінка доказів свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 126 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до підпунктів «а», «б», «ґ», п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Згідно пп. «г» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Підпунктом «в» п. 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення. Відповідно до частин 5, 6 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частин 1, 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу. Зі змісту постанови серії БАД № 464612 від 29.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що ОСОБА_1 29.06.20024 року о 14 год. 20 хв. в м. Гадяч по вул. Лесі Українки керував електроскутером Maxxter TRIKE без державного номерного знаку, який незареєстрований в законному порядку, не маючи посвідчення водія відповідної категорії та не користуючись мотошоломом, чим порушив п.п. 2.9 «в», 2.3 «г», 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП. Керуючись положеннями статті 284 КУпАП до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, із застосуванням ст. 36 КУпАП, у розмірі 3 400 грн. У пункті 7 постанови зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамери 111309642/7, 1113027619/8, однак відеозаписи адміністративного правопорушення, зазначені у спірній постанові, відповідачем до суду не надано. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не заперує факт керування електроскутером Maxxter TRIKE 29.06.2024 о 14 год. 20 хв., проте зазначає, що на його електроскутер, який обладнаний електродвигуном на 1000 W, посвідчення водія не потрібно і реєстрація електроскутера потужністю до 3 кВт у територіальних сервісних центрах МВС не проводиться, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Факт керування ОСОБА_1 електроскутером Maxxter TRIKE 29.06.2024 о 14 год. 20 хв. в м. Гадяч по вул. Лесі Українки підтверджується також постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2024 у справі № 526/2626/24, яка набрала законної сили. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що електроскутер, яким керував позивач є механічним транспортним засобом, як наслідок, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративної відповідальності за частинами 5, 6 ст. 121 та частиною 2 ст. 126 КУпАП. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення: транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт. Згідно з п 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху). Порівнявши поняття «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» колегія суддів дійшла до висновку, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к. Відповідно до наявного в матеріалах технічного паспорту (а.с. 14-16) електроскутер Maxxter TRIKE має пробіг на одному заряді до 70 км, максимальна швидкість до 35 км/год, батарея літієва 60В/20 Ач, потужність електричного двигуна 1000 Вт. Враховуючи відсутність в ПДР України визначення поняття «електроскутер», а також те, що електроскутер Maxxter TRIKE має електродвигун, потужністю 1000 Вт (1 кВт), такий транспортний засіб не може визнаватись мопедом у розумінні абз. 56 п.1.10 ПДР України. Натомість, вимога щодо обов`язку водія мати відповідну категорію на право керування, поліс обов`язкового страхування, свідоцтво про реєстрацію та керувати ТЗ у мотошоломі встановлена лише до водіїв механічних транспортних засобів чи мопедів, яким спірний електроскутер не є. З урахуванням наведеного, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених частинами 5, 6 ст. 121 та частиною 2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором не дотримано вимог закону, а саме ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, отже постанова серії БАД № 464612 від 29.06.2024 є протиправною та підлягає скасуванню. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Підсумовуючи викладене колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови іспектора СРПП ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області серії БАД № 464612 від 29.06.2024, відповідно, необхідність їх задоволення. Також, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 12000 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено жодного факту моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням фізичних та моральних страждань, а також не наведено жодних доказів у чому полягає спричинена, на думку позивача, шкода, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Таким чином, позов є таким, що підлягає частковому задоволенню. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.12.2024 року по справі № 525/2602/24 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.12.2024 по справі № 526/2602/24 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову поліцейського СРПП ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Дроботі Володимира Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії БАД № 464612 від 29 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва