Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 526/2892/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 р.Справа № 526/2892/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Киричко С.А., м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, по справі № 526/2892/24 за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Шейка Олега Юрійовича , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила суд: - скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 464783 від 26.07.2024. В обґрунтування позову зазначила, що 26.07.2024 року, о 21 год. 11 хв. інспектором СРПП відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Шейко Олегом Юрійовичем було винесено відносно неї постанову БАД № 464783 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою на підставі ст. 36 КУпАП її притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Згідно вищевказаної постанови, 26.07.2024 року о 21 год. 00 хв. вона керувала транспортним засобом - електроскутером марки Aima моделі Power Eagle по вул. Захисників України, 20 в м. Гадяч без застібнутого мотошолома, не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушила п.п. 2.1 «в», 2.3 «в» ПДР України, п. 3 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року. Зауважила, що у вказаній постанові зазначено, що позивач скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, порушивши п.п. 2.1 «в», 2.3. «в» ПДР України, проте позивач вважає дії відповідача незаконними, оскільки зазначені порушення ПДР не стосуються водія електроскутера. Електроскутер «Aima Power Eagle», яким керувала позивач, має потужність двигуна менше ніж 3кВт і згідно діючого законодавства України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не відноситься до механічного транспортного засобу, а отже для керування таким транспортним засобом особі не потрібне посвідчення водія. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем були порушені її права, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. З врахуванням наведеного, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.12.2024 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі БАД № 464783 від 26.07.2024 року винесену інспектором СРПП відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Шейко Олегом Юрійовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП від 26.07.2024 року - закрито. Стягнуто Головного управління національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, місце знаходження: вул. Матвійчука Юліана, 83, місто Полтава, Полтавська область, Україна, 36014 за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Зокрема відповідачем вказано, що позивач керував транспортним засобом електроскутером «Aima Power Eagle», який належить до категорії А1, так як має електродвигун потужністю до 4 кВт, а саме 800 Вт, який відноситься до транспортних засобів, керування якими передбачає обов`язкове отримання чи наявність посвідчення водія на право керування даним транспортними засобами. Просив адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.07.2024 о 21 год. 11 хв. інспектором СРПП відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Шейко О.Ю. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 464783, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, на підставі ст. 36 КУпАП, у розмірі 3400 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 26.07.2024 о 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а саме електроскутером марки Aima моделі Power Eagle, по вул. Захисників України, 20 в м. Гадяч без застібнутого мотошолома, при цьому не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушила п.п. 2.1 «а», 2.3 «в» ПДР України, п. 3 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року, тим самим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.121, ч. 2 ст.126 КУпАП. Непогодившись із постановою серії БАД № 464783 від 26.07.2024 позивач звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, працівником поліції не в повній мірі дотримано вимог статей 245, 251 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині повноти й всебічності з`ясування обставин адміністративної справи. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до підпункту «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно пп. «г» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Відповідно до частини 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частин 1, 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу. Судовим розглядом встановлено, що 26.07.2024 о 21 год. 11 хв. інспектором СРПП відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Шейко О.Ю. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 464783, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, на підставі ст. 36 КУпАП, у розмірі 3400 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 26.07.2024 о 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а саме електроскутером марки Aima моделі Power Eagle, по вул. Захисників України, 20 в м. Гадяч без застібнутого мотошолома, при цьому не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушила п.п. 2.1 «а», 2.3 «в» ПДР України, п. 3 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року, тим самим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.121, ч. 2 ст.126 КУпАП. У пункті 7 постанови зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамери 186302, 759317, однак відеозаписи адміністративного правопорушення, зазначені у спірній постанові, відповідачем до суду не надано. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.04.2018 року по справі №338/1/17, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не заперечує факт керування електроскутером марки Aima моделі Power Eagle 26.07.2024 о 21 год. 00 хв. по вул. Захисників України, 20 в м. Гадяч, проте зазначає, що на її електроскутер, який обладнаний електродвигуном на 800 W, посвідчення водія не потрібно, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення. В свою чергу, відповідач зазначає, що електроскутер, яким керувала позивач є механічним транспортним засобом, як наслідок, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративної відповідальності за частиною 5 ст. 121 та частиною 2 ст. 126 КУпАП. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення: транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт. Згідно з п 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху). Порівнявши поняття «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед», колегія суддів дійшла до висновку, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к. Відповідно до наявного в матеріалах технічного паспорту пристрою (а.с. 7) електроскутер Power Eagle має запас ходу 60 км, максимальна швидкість 40 км/год, ємність акумулятора 1440 Вт/год, потужність мотора 800 W. Враховуючи відсутність в ПДР України визначення поняття «електроскутер», а також те, що електроскутер Power Eagle має електродвигун, потужністю 800 Вт (0,8 кВт), такий транспортний засіб не може визнаватись мопедом у розумінні абз. 56 п.1.10 ПДР України. Натомість, вимога щодо обов`язку водія мати відповідну категорію на право керування та керувати ТЗ у мотошоломі встановлена лише до водіїв механічних транспортних засобів чи мопедів, яким спірний електроскутер не є. З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 ст. 121 та частиною 2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором не дотримано вимог закону, а саме ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, отже постанова серії БАД № 464783 від 26.07.2024 є протиправною та підлягає скасуванню. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови інспектора СРПП ВП №1 Миргородського РВП серії БАД № 464783 від 26.07.2024, відповідно, необхідність їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.12.2024 року по справі № 526/2892/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.12.2024 по справі № 526/2892/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва