Ухвала КЦС ВС № 757/42090/21-ц

УХВАЛА 4 грудня 2024 року м. Київ справа № 757/42090/21 провадження № 61-11271ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання неправомірною бездіяльності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: 6 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано скаржнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими матеріалами, з яких вбачається, що недоліки касаційної скарги усунено. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року скаржник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 205/6983/16-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-2930сво18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також скаржник зазначає, що суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справі становить 883 859,48 грн, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тому ця справа не є малозначною. Крім того, апеляційний суд не розглянув клопотання скаржника відповідно до заяви від 25 березня 2024 року № 39794, та в ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції брала участь суддя Желепа О. В., якій заявлено відвід. Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на зазначене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року. Витребувати із Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/42090/21 за позовом ОСОБА_1 до Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання неправомірною бездіяльності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська