Постанова 4851 № 520/11748/22

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 р. Справа № 520/11748/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/11748/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" до Київської митниці третя особа Державна митна служба України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, третя особа - Державна митна служба України, в якому просив суд: - визнати протиправними відмови у митному оформленні Київської митниці з причин, зазначених у Картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №UA100100/2022/000793; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000794; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000796; від 27.09.2022 №UA 100100/2022/000797 та від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804; від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804 та скасувати їх. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 позов задоволено. Визнано протиправними відмови Київської митниці у митному оформленні Київської митниці з причин, зазначених у Картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №UA100100/2022/000793; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000794; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000796; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000797 та від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804; від 28.09.2022 № UA100100/2022/000804 та скасовано їх. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»» ((вул. Промислова, буд. 1, смт. Васищево, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 33010822) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (б. Гавела Вацлава, буд. 8 А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) сплачену суму судового збору у розмірі 12 405,0 грн (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень 00 коп). Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»». В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у даному випадку суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам митного органу про порушення позивачем правил заповнення митної декларації відповідно до приписів статей 257, 266 МК України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 та наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, а складені позивачем картки відмови у прийнятті митної декларації є законними та обґрунтованими. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що митним декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»» до Київської митниці Держмитслужби України для митного оформлення подано митні декларації. 27.09.2022 Київською митницею Державної митної служби України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100100/2022/000793; № UA100100/2022/000794; № UA 100100/2022/000796; № UA 100100/2022/000797 та від 28.09.2022 № UA100100/2022/000804; № UA100100/2022/000804. У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №100100/2022/000793 зазначено: «відповідно до ст. 257, 266 Митного кодексу України, постанови КМУ від 21.05.2012 № 450 наказу Мінфіну України від 30.05.2012 № 651 митна декларація не може бути оформлена у зв`язку з помилками при заповненні митної декларації, а саме у графі 14 замість ТОВ «Омега» заповнено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка». Аналогічні підстави для відмови у прийнятті митної декларації зазначені в картках відмови від 27.09.2022 № UA100100/2022/000794, № UA 100100/2022/000796, № UA 100100/2022/000797 та від 28.09.2022 № UA100100/2022/000804, № UA100100/2022/000804. Позивач, не погоджуючись із прийнятими картками відмови, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на протиправність карток відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №UA100100/2022/000793, від 27.09.2022 №UA100100/2022/000794, від 27.09.2022 №UA100100/2022/000796, від 27.09.2022 №UA100100/2022/000797, від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804, від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. За змістом пункту 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости. Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Статтею 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. У відповідності до вимог статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з ч. 1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. З матеріалів справи встановлено, що Київською митницею Державної митної служби України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 № UA 100100/2022/000793; №UA100100/2022/000794; № UA 100100/2022/000796; № UA 100100/2022/000797 та від 28.09.2022р.№ UA100100/2022/000804; № UA100100/2022/000804. У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 № 100100/2022/000793 зазначено: «відповідно до ст. 257, 266 Митного кодексу України, постанови КМУ від 21.05.2012 № 450 наказу Мінфіну України від 30.05.2012 № 651 митна декларація не може бути оформлена у зв`язку з помилками при заповненні митної декларації, а саме у графі 14 замість ТОВ «Омега» заповнено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»». У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №UA100100/2022/000796 зазначено: «Декларантом не дотримано вимоги ст.257 Митного кодексу України, постанови КМУ від 21.05.2012 № 450 наказу Мінфіну України від 30.05.2012 № 651, а саме: в графі 14 митної декларації зазначено код ЄДРПОУ 33010822, що відноситься до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»», але в графі зазначено ТОВ «Омега». Аналогічні підстави для відмови у прийнятті митної декларації зазначені в картках відмови від 27.09.2022 № UA100100/2022/000794, №UA 100100/2022/000797 та від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804, №UA100100/2022/000804. Отже, єдиною підставою для відмови в прийнятті вищевказаних митних декларацій за висновком митного органу є помилкове зазначення відомостей про декларанта, а саме зазначено ТОВ «Омега» замість Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»». За доводами позивача вказаний висновок митниці про помилку в заповненні декларації не відповідає дійсності, адже відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство має повне та скорочене найменування: повне - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»» та скорочене - ТОВ «Омега». Таким чином, позивач наполягає на тому, що під час митного оформлення товару та заповнення митної декларації ним дотримано приписи митного законодавства, що виключає порушення вимог заповнення митних декларацій. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 МК України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Пункти 1, 4 ч. 1 ст. 266 МК України передбачають обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи. Декларант зобов`язаний: в тому числі здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. За приписами ч.ч. 6, 7, 8 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема: заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію тощо. Частинами 1, 2, 8 статті 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 10, 11, 12 ст. 264 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Отже, митним законодавством чітко передбачено виключний перелік підстав, за якими митниця має право відмовити особі, яка здійснює декларування, у прийнятті митної декларації. Як встановлено з матеріалів справи, у поданих позивачем деклараціях в графі 14 щодо відомостей про декларанта останнім вказано офіційну скорочену назву товариства, а саме: ТОВ «Омега». Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, колегією суддів встановлено, що в ньому містяться відомості про повне та скорочене найменування юридичної особи, а саме зазначено повне найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «ОМЕГА -АВТОПОСТАВКА»» та скорочене ТОВ «ОМЕГА» (13-20). Таким чином, під час митного оформлення товару та заповнення митної декларації позивачем дотримано приписи митного законодавства щодо достовірного зазначення особи, яка подає декларацію, що виключає висновки порушення вимог заповнення митних декларацій в межах даних спірних відносин. З приводу цього, колегія суддів зазначає, що митне законодавство не містить заборон щодо зазначення у митний декларації в графі про відомості декларанта, який в даному випадку самостійно здійснював декларування та митне оформлення товару, його скороченого найменування. Більше того, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 затверджено Положення про митні декларації (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Положення №450) визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними. Згідно з п. 14 Положення №450 бланки єдиного адміністративного документа використовуються для оформлення митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової, періодичної та додаткової митних декларацій), передбачених статтями 258-261 Митного кодексу України. Митна декларація на бланку єдиного адмiнiстративного документа заповнюється з використанням форми МД-2, до якої у разі потреби можуть додаватися доповнення форми МД-6 та додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8. Також наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8. Відповідно до Порядку №651 у графі 14 "Декларант/Представник" згідно з пунктами 1, 2, 4 додатка до цього Порядку наводяться відомості про: декларанта, якщо товари декларуються декларантом; уповноважену особу, якщо товари декларуються особою, уповноваженою на це декларантом. Додатком до Порядку №651 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає порядок наведення відомостей про осіб, а саме пунктом 2 Додатку регламентовано, що для юридичних осіб-резидентів указується найменування, зазначене в ЄДРПОУ (допускається наведення скороченої інформації про організаційно-правову форму господарювання). З аналізу викладених норм митного законодавства в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги нормативно-правових актів заповнення митних декларації не тільки не містять заборон, а й допускають зазначення у митний декларації в графі про відомості декларанта його скороченого найменування. Крім того, щодо інших відомостей в поданих позивачем митних деклараціях та документах - розбіжностей, невідповідностей чи помилок митним органом не встановлено. Також колегія суддів зауважує, що в картках відмови від 28.09.2022р.№ UA100100/2022/000804; № UA100100/2022/000804 митним органом зазначено, що до митного оформлення декларантом наданий з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи. Отже позивач у вказаний спосіб вчинив дії щодо підтвердження достовірності зазначених у митних деклараціях відомостей щодо декларанта та його офіційного скороченого найменування, що виключає наявність помилок у деклараціях та недотримання вимог статей 257, 266 МК України. При цьому, колегія суддів зазначає, що частинами 1 та 2 статті 268 МК України передбачено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. Згідно з ч. 3 ст. 7 МК України засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 8 МК України визначено принципи здійснення митної справи, відповідно до якої митна справа здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території, виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи, законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, гласності та прозорості, відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про не доведення відповідачем в межах спірних відносин порушення позивачем правил заповнення документів, надання недостовірних відомостей або помилок при митному оформленні товарів відповідно до приписів статей 257, 266 МК України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 та наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, а оскаржувані картки відмови у прийнятті митної декларації не містять обґрунтованих причин відмови у зв`язку з порушенням вимог, встановлених МК України. Щодо доводів апеляційної скарги про дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає наступне. Суд апеляційної інстанції виходить із того, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2022 №UA100100/2022/000793; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000794; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000796; від 27.09.2022 №UA100100/2022/000797 та від 28.09.2022 №UA100100/2022/000804; від 28.09.2022 № UA100100/2022/000804 є протиправними та підлягають скасуванню. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова промислова компанія «Омега-Автопоставка»». Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 520/11748/22 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий