Постанова 4803 № 2-375/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/80/25 Справа № 2-375/11 Суддя у 1-й інстанції - Токарєва Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 2-375/11 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач - Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року, яке ухвалено суддею Токарєвою Н.М. у місті Донецьку Донецької області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2021 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі №2-375/11 за позовом Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості в частині заочного рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року, яким закінчено розгляд справи. Заочним рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитом, яка складає 224 294 гривні 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом 178 668,31 гривень; пеня (згідно з п.6.1 Кредитного договору) 29 355,16 гривень; нараховані, але не погашені відсотки 16 270,65 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», судовий збір у сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року, замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» щодо примусового виконання виконавчих листів, виданих Калінінським районним судом м. Донецька у справі № 2-375/11 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за кредитним договором від 08 вересня 2008 року № 25-08-22/МК в розмірі 224 294,12 грн та судових витрат в сумі 1 820,00 грн. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2011 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , просить скасувати рішення суду та направити справу для розгляду за правилами загальної підсудності до іншого суду першої інстанції за місцем проживання відповідачів, а саме: до Артемівського міськрайонного суду Донецької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повідомив відповідачів про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим вони не могли заперечувати проти заявлених позовних вимог та, відповідно, заявити про непідсудність даного спору Калінінському районному суду міста Донецька. Вказує й на те, що заявлені позовні вимоги недоведені належними та допустимим доказами, а рішення суду грунтується виключно на припущеннях щодо наявності заборгованості за кредитом. Також, відповідачка наголошує на тому, що, зазначаючи про неодноразове направлення Банком вимог про погашення заборгованості на адресу відповідачів, суд першої інстанції взагалі не вказав, коли ж саме були направлені відповідні вимоги, який розмір заборгованості за кредитом у них зазначався та у який строк відповідачі мали сплатити заборгованість за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року відстрочено відповідачці ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року до ухвалення рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними матеріалами справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Рішення суду першої інстанції не оскаржено відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а відповідачкою ОСОБА_2 , не надано суду доказів щодо наявності у неї права на оскарження судового рішення від їх імені та в їх інтересах, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість за кредитом, а також розподілу судових витрат між вказаними учасниками справи, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) та громадянкою України ОСОБА_1 (далі Позичальник) в письмовій формі було укладено кредитний договір №25-08-22/МК (далі за текстом Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 180 000,00 гривень, з оплатою за процентною ставкою 22,0% відсотків річних, що підтверджується заявою на видачу готівки №597/65231 від 08.09.2008. Відповідно до п. п. 3.2 розділу 3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повністю повернути Кредитні ресурси до 05 вересня 2023 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 15 числа кожного місяця, здійснювати в складі Щомісячного платежу за кредитом погашення заборгованості за кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цього договору). Розділом 4 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, за процентною ставкою 22% річних. Нарахування процентів здійснюється за період з моменту видачі кредитних ресурсів до моменту повернення кредитних ресурсів Банку не рідше одного разу на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку Позичальника. Нарахування процентів за день видачі кредитних ресурсів здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Згідно п. п. б п. 3.4. Кредитного договору Банк має право вимагати у Позичальника дострокового повернення кредитних коштів, якщо останній у період дії цього Договору порушував будь-які умови цього Договору, у тому числі і у випадку несвоєчасного або в неповному обсязі здійснення зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або процентами і комісійною винагородою. Крім того, Банк має право також вимагати у Позичальника дострокового повернення кредитних коштів, якщо в забезпечення зобов`язань за цим Договором був укладений договір поруки із третьою особою поручителем, і поручитель яким-небудь чином припустився порушень умов договору поруки. Кредитування Позичальника здійснювалось за Програмою кредитування «Швидка фінансова допомога» (далі Програма кредитування). Відповідно до умов Програми кредитування, між Позичальником та Банком було укладено Договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки миттєвого випуску (далі Договір про відкриття карткового рахунку). Кредит в сумі 12 000, 00 грн. перераховано на картковий рахунок Позичальника, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку до нього, меморіальним ордером №851/4189 від 28.03.2008 та випискою по особовому рахунку. На виконання своїх зобов`язань за вказаним договором Банк надав Позичальнику платіжну картку Visa Electron Instant Issue, що підтверджується розпискою Позичальника. Відповідачка ОСОБА_1 виконувала свої зобов`язання неналежним чином, суму кредиту погасила лише у розмірі 7114,00 гривні та щомісячну комісію у розмірі 4200,00 гривень, що підтверджується випискою руху по рахунку. Банк неодноразово звертався до відповідачки ОСОБА_1 з вимогами про дострокове повернення кредитних коштів та листами-претензіями, у зв`язку з несвоєчасним та не в повному обсязі погашенням заборгованості за кредитом та несплатою відсотків за користування кредитом Банку. Однак, вимоги Банку у встановлений строк відповідачкою ОСОБА_1 не виконані до теперішнього часу. Відповідно до п.6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати відсотків Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% (один відсоток) від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується за кожен день прострочення у випадку порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 3.2., 3.4., 4.3., 4.4., 4.6. цього договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом. Через неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань, станом на 08 жовтня 2010 року, заборгованість Позичальника перед Банком складає 224 294 гривні 12 коп., з яких: - заборгованість за кредитом 178 668,31 гривень; - пеня (згідно з п.6.1 Кредитного договору) 29 355,16гривень; - нараховані, але не погашені відсотки 16 270,65 гривень. Банк звернувся до відповідачки ОСОБА_1 з вимогою про повернення простроченої заборгованості за кредитним договором та попередженням про дострокове вимагання повернення кредитних коштів, у зв`язку з несвоєчасним та не в повному обсязі погашенням заборгованості за кредитом та несплатою щомісячної комісійної винагороди Банку, що підтверджується відповідним листом. Однак, вимогу банку у встановлений строк нею не виконано до теперішнього часу. На підставі п. 7.3. Кредитного договору він діє з моменту видачі кредиту до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Пунктом 5.2. Кредитного договору передбачено, що додатковим забезпеченням виконання зобов`язань за цим Кредитним договором є порука фізичної особи ОСОБА_2 , згідно договору поруки №25-08-22/МКП від 08.09.2008, та ОСОБА_3 , згідно договору поруки №25-08-22/МК від 08.09.2008 (далі по тексту Договори поруки). Згідно п.п. 2.1., 2.2., 3.1. вказаних вище Договорів поруки, Поручителі відповідають перед Банком у тому ж обсязі, що й Боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків та у випадку невиконання Позичальником зобов`язань у встановлені Кредитним договором строки, Поручителі повинні не пізніше 2-х банківських днів сплатити грошову суму, яку вимагає Кредитор. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. У зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором Банк звертався до Поручителя з вимогами про виконання зобов`язання за Позичальника, згідно договорів поруки. Однак вимоги Банку не виконані до теперішнього часу. На підставі п. 7.3. Кредитного договору він діє з моменту видачі кредиту до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Банк звертався до відповідачів з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, що підтверджується листами, вимогами та повідомленнями про їх вручення. Вимоги банку відповідачами не виконано до теперішнього часу. Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (протокол від 02 вересня 2009 року №4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства статут Банку викладено в новій редакції та змінено найменування Банку на Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит. Банк є правонаступником щодо всіх прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Донецьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права банку, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором достроково. При цьому, суд визначився з правовідносинами сторін та дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки Банком підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідачів, без належного повідомлення про дату, час та місце засідання суду. Оскільки, як зазначено вище, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржено, а відповідачкою ОСОБА_2 , не надано суду доказів щодо наявності у неї права на оскарження судового рішення від їх імені та в їх інтересах, колегія суддів не має правових підстав для перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, питання щодо належного повідомлення відповідачки ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи перевіряється відповідно до положень такого кодексу. Згідно ст. 158 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Як встановлено судом, матеріали цивільної справи №2-375/11 за позовом Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості втрачено та ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2021 року відновлено втрачене судове провадження лише в частині заочного рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року, яким закінчено розгляд справи. При цьому, у вказаному рішенні суду встановлено, що відповідачі у справі, зокрема ОСОБА_2 , про день, час і місце розгляду справи були сповіщені у порядку ст. 169 ЦПК України, що підтверджується представленими в матеріалах справи документами. Таким чином, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, оскільки в відновлених матеріалах справи відсутні такі відомості та до апеляційної скарги таких доказів не надано. У статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , просить скасувати рішення суду та направити справу для розгляду за правилами загальної підсудності до іншого суду першої інстанції за місцем проживання відповідачів, а саме: до Артемівського міськрайонного суду Донецької області, посилаючись на те, що суд не повідомив відповідачів про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим вони не могли заперечувати проти заявлених позовних вимог та, відповідно, заявити про непідсудність даного спору Калінінському районному суду міста Донецька. Разом з тим, колегією суддів не встановлено достовірних доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 не була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи та з поважних причин не заявила про непідсудність справи. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що цей спір не був підсудний Калінінському районному суду міста Донецька станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом. За таких обставин, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставо для скасування рішення суду першої інстанції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 753/6745/17 (провадження № 61-10424св20) зроблено висновок про те, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Отже, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за Кредитним договором №25-08-22/МК від 08 вересня 2008 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , як з поручителя за Договором поруки №25-08-22/МКП від 08 вересня 2008 року. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 08 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та громадянкою України ОСОБА_1 в письмовій формі було укладено кредитний договір №25-08-22/МК, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 180 000,00 гривень, з оплатою за процентною ставкою 22,0% відсотків річних, що підтверджується заявою на видачу готівки №597/65231 від 08.09.2008. Відповідно до п. п. 3.2 розділу 3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повністю повернути Кредитні ресурси до 05 вересня 2023 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 15 числа кожного місяця, здійснювати в складі Щомісячного платежу за кредитом погашення заборгованості за кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цього договору). Через неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань, станом на 08 жовтня 2010 року, заборгованість Позичальника перед Банком складає 224 294 гривні 12 коп., з яких: - заборгованість за кредитом 178 668,31 гривень; - пеня (згідно з п.6.1 Кредитного договору) 29 355,16 гривень; - нараховані, але не погашені відсотки 16 270,65 гривень. У зв`язку з порушенням боржницею ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальниці ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів, кредитор АТ «Банк «Фінанси та Кредит» змінив строк виконання основного зобов`язання, який вважається таким, що настав для позичальниці ОСОБА_1 , що зумовило для неї виникнення обов`язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі, й правильність таких висновків суду першої інстанції позичальницею ОСОБА_1 не оспорюється. Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Узгодженням умов Договору поруки №25-08-22/МКП від 08.09.2008 сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителя. Так, згідно п.п. 2.1., 2.2., 3.1. Договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що й Боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків та у випадку невиконання Позичальником зобов`язань у встановлені Кредитним договором строки, Поручитель повинен не пізніше 2-х банківських днів сплатити грошову суму, яку вимагає Кредитор. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, не пред`явить вимоги до поручителя. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст. 559 ЦК України). Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та «пред`явлення позову», як умови чинності поруки. Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців (або протягом строку, встановленого у договорі поруки) від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14,від 15 вересня 2016 року у справі №6-223цс16, від 09 листопада 2016 року у справі №6-2251/цс16. Оскільки, у відновлених матеріалах цивільної справи відсутні відомості щодо узгодження строку дії поруки, а умова кредитного договору про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що порука відповідачки ОСОБА_2 припиняється після спливу шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, позивач АТ «Банк «Фінанси та Кредит» мав належними та допустими доказами довести, що вимога до поручителя ОСОБА_2 пред`явлена в межах строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. У відновлених матеріалах справи відсутні відомості щодо строку встановленого кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Відсутні такі відомості й в оскаржуваному рішенні суду, та позивач АТ «Банк «Фінанси та Кредит», який пред`явив його до виконання, погодився із цим судовим рішенням та висновками суду першої інстанції по суті спору, фактично ухилився від обов`язку доведення заявлених позовних вимог та встановлення обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим колегія суддів не може вважати встановленим, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з вимогою до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в межах строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України строку, а тому вимоги про стягнення з поручителя заборгованості задоволенню не підлягають. На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року відстрочено відповідачці ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року до ухвалення рішення у справі, колегія суддів стягує з позивача АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 040,00 грн., що відповідає розміру визначеному Законом України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , - задовольнити частково. Заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про виконання зобов`язання та стягнення заборгованості залишити без задоволення. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь держави судові витрати у розмірі по 2 040 (дві тисячі сорок) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 06 січня 2025 року. Головуючий: Судді: