Ухвала КАС ВС № 320/26268/23

УХВАЛА 06 січня 2025 року м. Київ справа №320/26268/23 адміністративне провадження №К/990/48806/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу адвоката Аместріс Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №320/26268/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 30 листопада 2022 року №2212ц. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 30 листопада 2022 року №2212ц. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати з надання правничої допомоги адвоката у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу. 17 грудня 2024 року адвокат Аместріс Марина Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №320/26268/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі скаржник підставами касаційного оскарження визначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказує, що обґрунтування суду апеляційної інстанції в частині визначення необхідності дотримання позивачем типової форми, як обов`язкової - не відповідають висновку щодо застосування підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року №200/13482/19-а. Також скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині застосування частини першої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, де визначено право роботодавця у період дії воєнного стану за власною ініціативою звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Скаржник вказує, що наведений перелік є вичерпний та не містить підстави тотожної або схожої до визначеної наказом ОГП від 30 листопада 2022 року №2212ц. На думку скаржника, у період дії цієї норми, звільнення за ініціативою роботодавця у всіх інших випадках, ніж передбачені цією статтею, є передчасним. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 КЗпП України та частини другої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» у взаємозв`язку із пунктом 10 розділу ІІ Закону №113-ІХ та Порядком проходження прокурорами атестації, що полягає у визначенні моменту з якого розпочинає свій відлік строк у який прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.. Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Аместріс Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №320/26268/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу. Витребувати справу №320/26268/23 із Київського окружного адміністративного суду. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко