Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/3377/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3377/24-а Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк Олександр Петрович Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 06 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №241670068443 від 09 лютого 2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач не погоджується з діями відповідача щодо не зарахування йому періодів роботи з 19 липня 1986 року по 27 грудня 1986 року та з 16 березня 1989 року по 30 листопада 1990 року з тих підстав, що в трудовій книжці позивача містяться виправлення. Також позивач вважає протиправними дії пенсійного органу щодо не зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01 січня 2002 року по 15 квітня 2006 року, з 17 жовтня 2006 року по 14 квітня 2007 року там з 16 жовтня 2008 року по 07 квітня 2009 року через відсутність відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09 лютого 2024 року №241670068443 про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 3.2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02 лютого 2024 року. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Апелянт Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що наданими документами не підтверджено факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки (03 роки 04 місяці 14 днів) та у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, відповідно до ст.55 Закону №796, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

6. Апелянт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного суду, що викладені в Постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23, відповідно до якої дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчиняти територіальний орган Пенсійного фонду України визначений за принципом екстериторіальності, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вважає, що позивач не має права на призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність необхідного страхового стажу не менше 25 років, а також у зв`язку з відсутністю факту проживання або роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Чернівецькою обласною радою.

9. Згідно з довідкою Шишківського старостинського округу №3 Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №205 від 11 липня 2024 року позивач, постійно проживав у с. Шишківці з 08 січня 1986 року по 28 грудня 1986 року, в тому числі на момент аварії на ЧАЕС з 26 квітня по 31 липня 1986 року. Також позивач постійно зареєстрований та постійно проживав у с. Шишківці з 18 січня 1989 року по 31 серпня 1989 року та з 05 грудня 1990 року по 12 березня 2003 року. Територія села по забрудненості радіонуклідами в зв`язку з аварією на ЧАЕС відноситься до посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 19.07.1991 року. 10. 02 лютого 2024 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09 лютого 2024 року №241670068443 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

12. Підставою для прийняття пенсійним органом указаного рішення слугувало те, що страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців 25 днів, в той час як у 2023 році право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років.

13. За результатами розгляду доданих до заяви документів пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача такі періоди його роботи: - період роботи з 19 липня 1986 року по 27 грудня 1986 року, оскільки в році наказу про прийняття міститься виправлення та запис звільнення з роботи не засвідчений підписом відповідальної особи; - період роботи з 16 березня 1989 року по 30 листопада 1990 року, оскільки у даті прийняття та у даті наказу про прийняття міститься виправлення; - періоди роботи з 01 січня 2002 року по 15 квітня 2006 року, з 17 жовтня 2006 року по 14 квітня 2007 року та з 16 жовтня 2008 року по 07 квітня 2009 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

14. До проживання на території посиленого радіоекологічного контролю не враховано: період проходження військової служби з 28 грудня 1986 року по 26 грудня 1988 року, адже неможливо встановити місцезнаходження військової частини.

15. Оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 роки (03 роки 04 місяці 14 днів) та у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказано про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

16. Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 лютого 2024 року №2400-1708-8/6957, в якому, серед іншого, зазначено про те, що рішення про відмову в призначенні пенсії позивач може оскаржити до вищого органу або в судовому порядку.

17. Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09 лютого 2024 року №241670068443, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

20. Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

21. Абзацом першим ч.2 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

22. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

23. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 9 якого особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

24. Статтею 55 Закону №796-XII визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення

25. Зокрема, відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю, умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є те, що вони станом на 01 січня 1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років. За наявності такої умови названі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

26. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

27. Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

28. Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

29. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

30. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

31. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

32. Водночас, враховуючи положення статті 55 Закону №796-ХІІ, якими встановлено зменшення страхового стажу на кількість років зменшення пенсійного віку (абзац 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII зменшення пенсійного віку на 5 років для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років), страховий стаж позивача на момент досягнення ним 55-річного віку (30 грудня 2023 року) для призначення пенсії мав становити не менше 25 років.

33. Підпунктом 7 пункту 2.1 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) (далі Порядок №22-1 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

34. Так, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи документами для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку є: - документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

35. Верховний Суд вказав, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи). Дана правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 по справі №572/456/17 (провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18), та від 31.07.2019 по справі №572/1173/17 (провадження №61-34544св18).

36. Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи, а саме посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Чернівецькою обласною радою, підтверджується наявність у позивача статусу громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

37. Тобто, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів вважає, що видавши позивачу посвідчення серії В категорії 4, держава в особі Чернівецької обласної державної адміністрації визнала та підтвердила факт того, що позивач станом на 1 січня 1993 проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, що свідчить про безпідставність доводів пенсійного органу в оскаржуваному рішенні про відсутність у позивача 4-річного строку проживання або роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року.

38. Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в оскаржуваному рішенні на те, що до періоду проживання на території посиленого радіоекологічного контролю не враховано період проходження позивачем військової служби з 28 грудня 1986 року по 26 грудня 1988 року, оскільки неможливо встановити місцезнаходження військової частини, то такі, на переконання суду, не спростовують факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, який, як зазначено вище, підтверджується належним позивачу посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Чернівецькою обласною радою.

39. Щодо неврахування періодів роботи з 19 липня 1986 року по 27 грудня 1986 року, а також з 16 березня 1989 року по 30 листопада 1990 року колегія суддів зазначає наступне.

40. Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

41. Колегія суддів зауважує, що відповідач відмовляючи в призначенні пенсії не надав належного доводів щодо недостовірності спірних записів, які містяться в трудовій книжці позивача.

42. Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

43. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

44. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

46. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

47. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

48. Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права. Відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови у призначенні пенсії, чи неврахуванні відповідних періодів під час обрахунку страхового стажу, що впливає на її розмір.

49. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

50. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

51. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самі по собі виправлення в записах трудової книжки чи не засвідчення запису про звільнення з роботи відповідальною особою підприємства не є правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 19 липня 1986 року по 27 грудня 1986 року по 16 березня 1989 року по 30 листопада 1990 року.

52. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01 січня 2002 року по 15 квітня 2006 року, з 17 жовтня 2006 року по 14 квітня 2007 року та з 16 жовтня 2008 року по 07 квітня 2009 року через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.

53. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

54. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не є підставою для позбавлення особи права на зарахування до стажу роботи періодів, за які відсутні такі відомості.

55. Оскільки позивач не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії вказаних періодів роботи.

56. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) (касаційне провадження № К/9901/458/17), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (касаційне провадження № К/9901/2310/18).

57. Як було встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи, наявними у трудовій книжці позивача записами підтверджується стаж роботи з 15 квітня 2002 року по 15 квітня 2006 року на посаді оператора шкільної (газової) котельні Киселівського ЗНЗ І-ІІІ ступенів, з 17 жовтня 2006 року по 14 квітня 2007 року на посаді оператора газової котельні Киселівського ЗНЗ І-ІІІ ступенів (на строк опалювального сезону 2006-2007 навчального року), та з 16 жовтня 2008 року по 07 квітня 2009 року на посаді оператора газової котельні Киселівського ЗНЗ І-ІІІ ступенів (на строк опалювального сезону), що виключає обов`язок позивача при призначенні пенсії надавати інші документи, які підтверджують його стаж роботи у спірні періоди, та, відповідно, безпідставність посилань пенсійного органу на те, що такі періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу у зв`язку з відсутністю даних про них у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

58. Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

59. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки періоди роботи позивача з 01 січня 2002 року по 15 квітня 2006 року, з 17 жовтня 2006 року по 14 квітня 2007 року та з 16 жовтня 2008 року по 07 квітня 2009 року підтверджуються записами трудової книжки і вказані періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивача, то, враховуючи названі періоди зі спірними періодами роботи з 19 липня 1986 року по 27 грудня 1986 року та з 16 березня 1989 року по 30 листопада 1990 року, незарахування яких також є протиправним, у сукупності з визнаним пенсійним органом страховим стажем позивача 19 років 06 місяців 25 днів становитиме достатній страховий стаж (не менше 25 років) для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

60. Однак судом першої інстанції не ураховано правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в Волинській області.

61. Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність у позивача права на призначення територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», поклав дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу такої пенсії на ГУ ПФ України у Чернівецькій області, замість ГУ ПФ України у Тернопільській області, рішення якого від 09 лютого 2024 року №241670068443 визнано протиправним.

62. Зважаючи на наведені висновки, апеляційний суд задовольняє частково доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФ України у Чернівецькій області.

63. Доводи апеляційної скарги ГУ ПФ України у Тернопільській області не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

64. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

65. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

67. Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

68. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при цьому суд помилково поклав дії зобов`язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, замість органу, який був визначений за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити з урахуванням даної постанови. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02 лютого 2024 року. В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.