Постанова 4857 № 500/5003/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5003/23 пров. № А/857/20840/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року в справі №500/5003/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - суддя в 1-й інстанції Чепенюк О.В., час ухвалення рішення 04.10.2023 року, місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 04.10.2023 року , ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №5566-5668/Г-02/8-1900/23 від 07.07.2023, про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII); 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII, починаючи з 11.10.2022. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами повторного розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, встановлено, що факт проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 підтверджено з 13.03.1991 по 12.04.1995. Не враховано період проживання без реєстрації з грудня 1987 року по вересень 1991 року в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до акту про встановлення факту проживання, складеного депутатом Чортківської міської ради від 19.10.2022, бо Порядком поданням та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено підтвердження таких обставин актом про встановлення факту проживання. Станом на 01.01.1993 не виконано умову проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 роки (01 рік 09 місяців 19 днів). Відповідач вказує на постанову Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №572/456/17, у якій касаційний суд вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи , що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданим 02.12.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією (а.с.16). Так, 11.10.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №192650007973 від 19.10.2022 у зв`язку з тим, що документами не підтверджено факт проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю; період з 02.09.1991 по 12.04.1995 не враховано до періоду проживання (роботи) згідно трудової книжки, оскільки разом з посвідченням потерпілого повинні подавитися документи, що засвідчують роботу чи проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. Таке рішення оскаржене у судовому порядку. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 16.02.2023, яке набрало законної сили, у справі №500/4384/22 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650007973 від 19.10.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2022 про призначення пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) відповідно до статті 55 Закону №796-XII та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з урахуванням правової оцінки, зазначеної у цьому рішенні (а.с.9-13). В адміністративній справі №500/4384/22 суд прийшов до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII. У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/4384/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, про що зазначено у листі № 5566-5668/Г-02/8-1900/23 від 07.07.2023. Відмова обґрунтованим тим, що поданими документами не підтверджено факт проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. *Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки. Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1). Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, ОСОБА_1 при повторному розгляді заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку подані посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 4), лист Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Чортківської міської ради №20-13/4008-Р від 01.11.2022 про період проживання у населених пунктах зони посиленого радіоекологічного контролю (місто Чортків) з 22.10.1971 по 06.07.1981, з 13.03.1991 по 22.01.1994 та з 27.10.1996 по 01.04.2008 (а.с.17). Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ згідно з оскаржуваним рішенням є не підтвердження права на зменшення пенсійного віку у зв`язку із фактичним проживанням позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року лише у період з 13.03.1991 по 22.01.1994 (01 рік 09 місяців 19 днів) при необхідних не менше 4 років. Не враховано період проживання без реєстрації з грудня 1987 по вересень 1991 року. Надаючи оцінку цим висновкам відповідача, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частинами першою, третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України; документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021, №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20. Матеріали справи свідчать про те, що позивачу було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи із видачею посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 4). З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідною комісією при видачі їй посвідчення. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала б вказаного посвідчення. Таким чином, наявність посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, (категорія 4) дає позивачу право на зменшення пенсійного віку відповідно до норм Закону №796-XII. Разом з тим, згідно з листом Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Чортківської міської ради №20-13/4008-Р від 01.11.2022 ОСОБА_1 була зареєстровану місті Чорткові з 22.10.1971 по 06.07.1981, з 13.03.1991 по 22.01.1994 та з 27.10.1996 по 01.04.2008 (а.с.17). Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1993 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» місто Чортків Тернопільської області належало до зони посиленого радіоекологічного контролю. Однак факт у проживання у зазначеному населеному пункті з моменту аварії (з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року) не підтверджений жодними доказами, тобто відсутні підстави для застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки. У цей період позивач згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 працювала в Кам`янець-Подільському електромеханічному заводі (Хмельницька область) (а.с.19-20). Проте такі обставини в цілому не спростовують факту проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, який був перевірений при встановленні статусу позивача як потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом. Листом Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації від 26.10.202 №04-03-10/3387 підтверджено, що ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, (категорія 4) серії НОМЕР_1 , рішення про визнання його недійсним чи незаконним не приймалося. З наведених підстав суд відхиляє доводи апелянта щодо невиконання умови проживання в зоні посиленого радіологічного контрою не менше 4 років. Відсутність доказів постійного проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контрою з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року не дає підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки. Поряд з тим факт постійного проживання ОСОБА_2 у місті Чортків Тернопільської області не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року та з 01.01.1993 по 22.01.1994 та з 27.10.1996 по 01.04.2008 (загалом більше 15 років) дає їй право на зниження пенсійного віку на 5 років (максимальний). Отже, висновок відповідача про те, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення менше 4 років та відсутність у неї права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку з цих причин є безпідставним. У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 21.10.2022 №3576-3715/Г-02/8-1900/22 зазначено про наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 35 років 02 місяці 04 дні. Такі відомості вбачаються й з розрахунку страхового стажу (а.с.30), тобто умова щодо страхового стажу для призначення з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року пенсії за віком виконується. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформленим листом №5566-5668/Г-02/8-1900/23 від 07.07.2023, позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Відтак позовні вимоги підлягають до задоволення. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року в справі №500/5003/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 24 січня 2024 року.